Відкрити головне меню

Віктор Екгаус

польсько-нідерландський математик

Віктор Екхаус (пол. Wiktor Eckhaus, 28 червня 1930 — 1 жовтня 2000) — польсько-нідерландський[6] математик, відомий своїми роботами в галузі диференціальних рівнянь. Професор-емерит прикладної математики в Утрехтському університеті.

Віктор Екгаус
Народився 28 червня 1930(1930-06-28)[1] або 9 червня 1929(1929-06-09)[2][3]
Сколе[2]
Помер 1 жовтня 2000(2000-10-01)[1][2][…]
Амстелвен, Північна Голландія, Нідерланди, Нідерланди
Громадянство
(підданство)
Flag of the Netherlands.svg Нідерланди
Flag of Poland.svg Польща
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Делфтський технічний університет і Массачусетський технологічний інститут
Науковий ступінь доктор наук[d] (1959)
Вчене звання професор
Заклад Національна аерокосмічна лабораторія[d], Амстердамський університет, Центр математики й інформатики[d], Делфтський технічний університет[4], Утрехтський університет[2] і Амстердамський університет[5]
Членство Нідерландська королівська академія наук

БіографіяРедагувати

Екхаус народився в заможній родині в Станіславові[7] і ріс у Варшаві, де його батько керував хутряною фірмою. Під час німецької окупації Польщі він, його мама і сестра мусили переховуватися через своє єврейське походження. Його батько спершу був військовополоненим, потім приєднався до російської армії. Після війни, в 1947 році, возз'єднана родина приїхала до Амстердама — через табір для біженців в Австрії.

У 1948 році Віктор склав державний іспит у Hogere Burgerschool[en] і почав вивчати аеронавтику в Делфтському технічному університеті. Після закінчення університету, з 1953 по 1957 рік працював у Національній аерокосмічній лабораторії[en] в Амстердамі. У 1957—1960 роках Екхаус працював у Массачусетському технологічному інституті, де отримав ступінь доктора наук у 1959 році за дисертацію на тему англ. Some problems of unsteady flow with discontinuities, написану під керівництвом Леона Тріллінга.

У 1960 році він став фр. maître de recherches (старшим науковим співробітником) на кафедрі механіки Сорбонни. У 1964 році він був запрошеним професором в Амстердамському університеті та Математичному центрі[en]. Після цього в 1965 році він став професором чистої і прикладної математики і механіки Делфтського технічного університету. З 1972 до виходу на пенсію в 1994 році, Екхаус був професором прикладної математики в Утрехтському університеті.

Спочатку він вивчав потік навколо аеродинамічних профілів, що привело його до дослідження стабільності[en] розчинів, а далі до (слабко нелінійних) диференціальних рівнянь. Завдяки його дослідженням виникли поняття, тепер відомі як «критерій нестабільності Екхауса» і «нестабільність Екхауса», що виникає, наприклад, як вторинна нестабільність у моделях конвекції Релея–Бенара[en]. Пізніше Екхаус працював над сингулярною теорією збурень і солітонними рівняннями.

У 1983 році він розглядав сильно сингулярні релаксаційні коливання[en], що називаються фр. canards (французькою «качки»), в результаті чого написав свою найбільш популярну статтю англ. Relaxation oscillations including a standard chase on French ducks.[8] Екхаус використовував стандартні методи аналізу для задачі, яку Марк Дінер раніше назвав прикладом задачі, яку можна розглядати лише з допомогою нестандартного аналізу.[9]

У 1987 році став членом Нідерландської королівської академії мистецтв і наук.[10]

Помер у 2000 році в Амстелвені.[10]

ПублікаціїРедагувати

  • Eckhaus, W. (1965). Studies in nonlinear stability theory. Springer Tracts in Natural Philosophy 6. Springer. ISBN 978-3-642-88319-4. 
  • —— (1973). Matched asymptotic expansions and singular perturbations. Mathematics Studies 6. North Holland. ISBN 0-7204-2600-6. 
  • —— (1979). Asymptotic analysis of singular perturbations. Studies in Mathematics and its Applications 9. North Holland. ISBN 0-444-85306-5. 
  • ——; van Harten, A. (1981). The inverse scattering transformation and the theory of solitons – An introduction. Mathematics Studies 50. North Holland. ISBN 0-444-55731-8. 
  • —— (1975). New approach to the asymptotic theory of nonlinear oscillations and wave propagation. Journal of Mathematical Analysis and Applications 49 (3): 575–611. doi:10.1016/0022-247X(75)90200-0. 
  • —— (1983). Relaxation oscillations including a standard chase on French ducks. У Verhulst, F. Asymptotic Analysis II – Surveys and New Trends. Lecture Notes in Mathematics 985. Springer. с. 449–494. ISBN 978-3-540-12286-9. doi:10.1007/BFb0062381. 
  • —— (1993). The Ginzburg–Landau manifold is an attractor. Journal of Nonlinear Science 3: 329–348. doi:10.1007/BF02429869. 
  • ——; de Jager, E.M. (1966). Asymptotic solutions of singular perturbation problems for linear differential equations of elliptic type. Arch. Rat. Mech. Anal. 23 (1): 26–86. doi:10.1007/BF00281135. 
  • —— (1997). Witus en de jaren van angst – Een reconstructie [Witus and the years of fear – A reconstruction] (Autobiography) (nl). Bas Lubberhuizen. ISBN 9789073978690. 

ПриміткиРедагувати

  1. а б KNAW Past Members
  2. а б в г Catalogus Professorum Academiae Rheno-Traiectinae
  3. а б Wicktor Eckhaus — 2009.
  4. (unspecified title)
  5. Album Academicum — 2007.
  6. Zitting 1964-1965-8184 – Naturalisatie van van den Berg, Lilli Elfriede en 28 anderen [Сесія 1964-1965-8184 – Натуралізація ван ден Берг, Ліллі Ельфріде та ще 28 осіб] (pdf) (nl). Staten Generaal. 14 August 1965. Процитовано 2014-09-06. 
  7. Щодо дати і місця народження див. Eckhaus, (1997) та Doelman та ін., (2001).
  8. Eckhaus, (1983)
  9. Wechselberger, Martin (2007-04-18). Canards. Scholarpedia (en) 2 (4). с. 1356. ISSN 1941-6016. doi:10.4249/scholarpedia.1356. Процитовано 2019-02-09. 
  10. а б Wiktor Eckhaus (1929 – 2000). Koninklijke Nederlandse Akademie van Wetenschappen. Процитовано 2014-09-06. 

ДжерелаРедагувати

 

ПосиланняРедагувати