Відкрити головне меню

Вікторія Саксен-Кобург-Готська (нім. Viktoria von Sachsen-Coburg und Gotha), повне ім'я Вікторія Франциска Антонія Юліана Луїза Саксен-Кобург-Готська (нім. Viktoria Franziska Antonia Juliane Luise von Sachsen-Coburg und Gotha), (нар. 14 лютого 1822 — пом. 10 листопада 1857) — саксен-кобург-готська принцеса з дому Саксен-Кобург-Гота-Кохарі, католицької гілки Саксен-Кобург-Готської династії, донька принца Фердинанда Саксен-Кобург-Готського та угорської княжни Марії Антонії Кохарі, дружина принца Луї Орлеанського, що носив титул герцога Немурського, сестра короля Португаліїї Фернанду II. Після французької революції 1848 року емігрувала з родиною до Великої Британії. Решту життя провела у Лондоні.

Вікторія Саксен-Кобург-Готська
нім. Viktoria von Sachsen-Coburg und Gotha
Full portrait of HRH The Duchess of Nemours by Winterhalter (Princess Victoria of Saxe-Coburg and Gotha).jpg
Вікторія Немурська на портреті пензля Ф. К. Вінтерхальтера, 1840, Версальський палац
Ім'я при народженні Вікторія Франциска Антонія Юліана Луїза
Народилася 14 лютого 1822(1822-02-14)
Відень, Австрійська імперія
Померла 10 листопада 1857(1857-11-10) (35 років)
Клермон-хаус, Ешер, Суррей, Велика Британія
·пологова гарячка
Поховання королівська усипальня в Дре
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Flag of France.svg Франція
Місце проживання Кобурзький палац, Відень
(18221840)
Шин-хаус, Лондон
(18481857)
Діяльність політикиня
Титул герцогиня Немурська
Термін 18401857
Конфесія католицтво
Рід Саксен-Кобург-Гота-Кохарі, Орлеанський дім
Батько Фердинанд Саксен-Кобург-Готський
Мати Марія Антонія Кохарі
Брати, сестри  • Август Саксен-Кобург-Готський, Фернанду II і Prince Leopold of Saxe-Coburg and Gothad
У шлюбі з Луї Орлеанський
Діти Гастон, Фердинанд, Маргарита, Бланка

БіографіяРедагувати

Вікторія народилась 14 лютого 1822 року у Відні. Вона була третьою дитиною та єдиною донькою в родині принца Фердинанда Саксен-Кобург-Заальфельдського та його дружини Марії Антонії Кохарі. Мала старших братів Фердинанда та Августа. За два роки після її народження сім'я поповнилася молодшим сином Леопольдом.

Мешкало сімейство у Відні у палаці на Фаворітенштрассе. У червні 1826 року помер Ференц Йозеф Кохарі, дід Вікторії. Оскільки він не мав нащадків чоловічої статі, Марія Антонія успадкувала все майно та багато нерухомості, а Фердинанд додав до свого титула приставку Кохарі. У листопаді того ж року старший брат батька створив нове герцогство Саксен-Кобург-Гота, і Фердинанд узяв собі титул принца Саксен-Кобург-Готського. Також він перебував на австрійській військовій службі і у 1832 році отримав чин генерала від кавалерії. Матір присвячувала себе родині і була відома своєю доброчесністю та виключною любов'ю до сім'ї.

 
Весілля Вікторії та Луї на картині А. Ф. Е. Філіппото, 1840

У віці 18 років Вікторія взяла шлюб із 25-річним принцом Луї Орлеанським, який мав титул герцога Немурського. Наречений був другим сином правлячого короля Франції Луї-Філіппа I і у 1830-ті роки брав участь у французькому завоюванні Алжира. Молоді люди познайомилися при бельгійському дворі. Союз не був династично спланованим, матір Луї, яка перебувала в Брюсселі під час проведення шлюбних переговорів, рекомендувала його з винятково емоційних причин.[1]

Весілля пройшло 26 квітня 1840 у палаці Сен-Клу біля Парижа. Шлюб був практично не помічений публікою.[2] Король сподівався подарувати невістці як посаг домен Рамбуйє та 1 мільйон франків, однак палата депутатів на чолі з Адольфом Тьєром відмовила йому.[3]

Чоловік Вікторії наступної весни знову відбув до Алжира, де брав участь у походах генерал-губернатора Бюжо, але за кілька місяців повернувся. Герцогиня після цього завагітніла і у квітні 1842 року народила первістка. Всього у подружжя було четверо дітей:

  • Гастон (18421922) — граф д'Е, був одружений з імператорською принцесою Бразилії Ізабеллою, мав трьох синів;
  • Фердинанд (18441910) — герцог Алансонський, був одруженим з баварською принцесою Софією Шарлоттою, мав двох дітей;
  • Маргарита (18461893) — дружина польського княжича Владислава Чарторийського, мала двох синів;
  • Бланка (18571932) — одружена не була, дітей не мала.

У липні 1842 року загинув старший брат Луї, залишивши двох малолітніх дітей. Існував шанс, що герцог Немурський може стати при них регентом. Однак, у 1848 році у Франції відбулася революція, яка закінчилася поваленням монархії. Представники Орлеанського дому виїхали до Великої Британії.

Від 1848 року сімейство герцога Немурського мешкало у Шин-хаус на Шин-лейн поблизу Лондона.[4] Герцогиня близько товаришувала з королевою Вікторією, яка була її кузиною, та часто навідувала її в Осборн-хаусі на острові Вайт.

Вікторія померла за два тижні після народження молодшої доньки, 10 листопада 1857 року. Її поховали в каплиці Святого Карла Борромео у Вейбриджі. У 1979 році її тіло було перепоховане у королівській усипальні в Дре.[5][6] Луї Немурський більше не одружувався.

НагородиРедагувати

ТитулиРедагувати

ГенеалогіяРедагувати

Ернст Фрідріх Саксен-Кобург-Заальфельдский
 
 
Софія Антонія Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
 
Генріх XXIV
 
Кароліна Ернестіна Ербах
 
Ігнац Йозеф Кохарі
 
 
Марія Анна фон Чавріані
 
Георг Крістіан Вальдштайн-Вартенберзький
 
Марія Єлизавета Ульфельдтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франц Саксен-Кобург-Заальфельдський
 
 
 
 
 
 
Августа Ройсс цу Еберсдорф
 
 
 
 
 
 
Ференц Йозеф Кохарі
 
 
 
 
 
 
Марія Антонія Вальдштайн-Вартенберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фердинанд Саксен-Кобург-Гота
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Антонія Кохарі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вікторія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Dyson, C. C: The life of Marie Amélie last queen of the French, 1782-1866. With some account of the principal personages at the courts of Naples and France in her time, and of the careers of her sons and daughters. 1910
  2. Thomas Raikes: A portion of the journal kept by Thomas Raikes, esq., from 1831 to 1847. Longman, Brown, Green, Longmans and Roberts, 1858, стор. 202
  3. Wolfgang Menzel: Die letzten 120 Jahre der Weltgeschichte. (1740–1860). Adolph Krabbe, 1860, стор. 158.
  4. Резиденції Орлеанського дому [1] (англ.)
  5. Орлеанський мавзолей [2] (англ.)
  6. Королівська усипальня в Дре [3] (англ.)
  7. Профіль на Geneall.net [4] (нім.)

ЛітератураРедагувати

  • René Bazin: Le Duc de Nemours. Paul Thureau-Dangin, Histoire de la monarchie de France, 1907.
  • Ralph Braun: In Zwanzig Jahre internationale Coburger Johann Strauss Begegnungen. Coburg 2007, [5] (нім.)

ПосиланняРедагувати