Військово-історичний комплекс «Скеля»
Військово-історичний комплекс «Скеля» — унікальний музейний комплекс, розташований в підземеллях колишнього командного пункту Коростенського укріпрайону. Музейний комплекс розташований на березі річки Уж в центральній частині міста Коростень, що на Житомирщині, в 160 км від Києва автошляхом М07 (європейський автомобільний маршрут E373 Київ — Варшава).
| Військово-історичний комплекс «Скеля» | |
|---|---|
 | |
| 50°56′51″ пн. ш. 28°38′55″ сх. д. / 50.94739° пн. ш. 28.64868° сх. д. | |
| Тип | museum complexd |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Житомирська область, місто Коростень |
| Адреса | вул. 1 Травня, 2а |
| Засновано | 2005 |
| Директор | Орест Володимирович Брезіцький |
  Військово-історичний комплекс «Скеля» (Україна) | |
 Військово-історичний комплекс «Скеля» у Вікісховищі | |
Історична довідка
ред.
Комплекс «Скеля» розташований в скелі над річкою, де колись було городище древлян. Печери в товщі гранітної скелі були уподобані древлянами ще в VI—X століттях, а в першій половині XX століття вони стали основою для будівництва потужної фортифікаційної споруди. У режимі суворої секретності з 1934 по 1938 роки в природних гранітних печерах під керівництвом начальника управління робіт (УНС-51) військового інженера Косарєва Василя Васильовича (28 лютого 1896 — 30 листопада 1958) був спроєктований та побудований командний пункт Коростенського укріпрайону УВО (УР№ 5). Назву «Скеля» для назви об'єкту почали використовувати після 1986 року, коли споруда була переобладнана в захисну споруду для потреб цивільного захисту міста.
На початку липня 1941 року частини 5-ї армії разом з кулеметними батальйонами зайняли оборону на рубежі Коростенського УРу затримавши наступ противника на Київ на цій ділянці фронту до початку серпня.
Після війни в порожньому бункері деякий час жили місцеві жителі та до 60-х років він повністю прийшов в запустіння. У 1986 році він був відремонтований і перетворений у запасний пункт управління адміністрації міста Коростеня.
Музейний комплекс в оборонній споруді створений у 2005 році. В основі створення музею — комплекс підземного командного пункту.
Експозиція музею
ред.
Хоча підземний об'єкт складається з трьох рівнів, сьогодні доступний для відвідування тільки середній, другий рівень. Загальна довжина коридорів доступного для відвідувачів рівня становить 146 метрів, передбачувана верхнього — близько 200 метрів, про замурований нижній рівень практично нічого невідомо (переходи із середнього на інші рівні були забетоновані в 1941 році, крім того, є інформація про те, що верхній і нижній рівні також заміновані).
Кількість доступних приміщень — 36, їх загальна площа — 472 м², довжина коридорів — 156 метрів, ширина — 1,1 м, висота стелі — від 2,5 до 4 м загальний обсяг підземного комплексу — 1121 м³. Все це знаходиться під 9-метровою товщею гранітного масиву і піщано-глинистого ґрунту. «Скеля» має два входи, розташовані на правому березі річки Уж.
Командний пункт цілком автономний. Тут є свій 14-метровий колодязь. Запас питної та технічної води в нержавіючих цистернах місткістю 15 тонн і 10 тонн відповідно. Діяли внутрішній водогін, централізована система вентиляції, контролю рівня тиску. Два дизель-генератори потужністю по 50 кВт кожний забезпечували автономне енергопостачання. Мався 20-тонний запас дизпалива.
У бункері були їдальні, кімнати відпочинку, бойові пости. Значна частина цих приміщень реставрована, в них розміщені тематичні експозиції.
Переважна кількість експонатів музею — предмети знайдені в укріпленнях Коростенського і Новоград-Волинського укріпрайонів, інші артефакти часів Німецько-радянської війни. Заслуговують уваги рідкісні фото воєнного періоду, реконструкції та макети ДОТів, схеми опорних вузлів тощо.
Окремої уваги заслуговує вузол зв'язку з кімнатою урядового зв'язку, оперативний зал — тут досі працює кнопка тривоги, в чудовому стані внутрішня АТС на 68 номерів. Вузол зв'язку забезпечував дальній радіо- і дротовий телефонний і телеграфний зв'язок. Кабелі зв'язку прокладені на глибині 14—16 метрів під землею.
Крім експонатів періоду оборони 1941 року в музеї зібрана цікава колекція з Цивільної оборони: дозиметри, газоаналізатори, протигази найрізноманітніших конструкцій і типів. Чимало є експонатів із часів Чорнобильської катастрофи — наприклад, захисна дитяча камера, у якій можна врятувати дитину від радіаційного ураження.
Привабливості музею додає ще і географічне положення, розміщення в мальовничому парку, і природна скеля, в якій він знаходиться.
Наукові дослідження
ред.Музейний комплекс активно розвивається. У 2011 році був відкритий новий виставковий зал присвячений діяльності підрозділів СМЕРШ, контррозвідки НКВС. Зал в кімнаті № 8 об'єкту «Скеля» відтворює кабінет начальника відділу НКВС і обставу часів 40-х років минулого століття[1].
Продовжується і дослідження самого комплексу. Нещодавно було відкрито невідомий хід між кімнатами № 12 і № 9 комплексу, який не був позначений на жодній з відомих схем і планів[2].
Робота дослідників ускладнюється тим, що документів, які б могли відповісти на всі питання щодо об'єкта, на жаль, Україна досі не отримала — їх, попри численні запити, не надає офіційна Москва. А на тих документах Коростенського укріпрайону, які надані Росією, цього об'єкта взагалі немає[3]. У своїх дослідженнях науковці користуються німецькими архівними даними: під час Другої світової війни німецькі військові інженери зробили унікальну схему і фотографії, які збереглися й донині. Однак німецькі фахівці не досліджували верхній і нижній рівні, остерігаючись мінування[4].
Один із рівнів-поверхів досі залишається замурованим. В повоєнні роки його входи на нижній рівень об'єкту були забетоновані за рішенням міської влади, коли там загубилися діти. Зачіпати забетоновані ходи керівництво музею дотепер остерігається — побоюються порушити унікальний мікроклімат споруди. Для подібних робіт потрібні висококваліфіковані фахівці та дорога техніка. На жаль, подібні роботи занадто дорогі для Коростеня[3].
Галерея
ред.
.
Примітки
ред.- ↑ У Житомирській області в «Скелі» відкрили виставковий зал, присвячений НКВС. Новини Житомира. 9 березня 2011. Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 24 травня 2011.
- ↑ У комплексі «Скеля» (м. Коростень) дослідники виявили невідомий хід. Журнал Житомира. 22 лютого 2011. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 24 травня 2011.
- ↑ а б Із–під землі говорить «Скеля». Україна молода. 24.07.2008. Архів оригіналу за 17 січня 2011. Процитовано 24 травня 2011.
- ↑ Військово-історичний комплекс «Скеля». Сайт Ветерани Армії [Архівовано 18 листопада 2011 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела
ред.
| Документальний фільм «Бункер Скеля. Коростень» (передача «Гарнізон») |
- Військово-історичний комплекс «Скеля». Офіційний сайт міста Коростень [Архівовано 20 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- Ткачук Марина Із–під землі говорить «Скеля» [Архівовано 17 січня 2011 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» за 24.07.2008
- Військово-історичний комплекс «Скеля». Фото УНІАН [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Військово-історичний комплекс «Скеля». Фото b17 [Архівовано 26 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Патиківський Юрій «Скеля» на «Лінії Сталіна». Підземний командний пункт Коростенського укріпрайону мав захищати СРСР від поляків, але не зумів протидіяти вермахту. Сьогодні тут усе — як і 90 років тому. [Архівовано 10 грудня 2017 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» за 29.11.2017. — С. 11