Військова адміністрація у Бельгії та Північній Франції
Військова адміністрація у Бельгії та Північній Франції (нім. Militärverwaltung in Belgien und Nordfrankreich) — тимчасова окупаційна влада, створена нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Охоплювала нинішню Бельгію та французькі департаменти Нор і Па-де-Кале.[1] Адміністрація також відповідала за управління «забороненою зоною» (фр. zone interdite) — вузькою смугою території уздовж французьких північних і східних кордонів.[2]
нім. Militärverwaltung Deutschlands in Belgien und Nordfrankreich нід. Militaire administratie van Duitsland in België en Noord-Frankrijk фр. Administration Militaire du Allemagne dans la Belgique et France du Nord Військова адміністрація в Бельгії та Північній Франції | |||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Територія під німецькою військовою адміністрацією | |||||||||||
| |||||||||||
![]() | |||||||||||
Столиця | Брюссель | ||||||||||
Мови | німецька нідерландська французька | ||||||||||
Державний устрій | військова адміністрація | ||||||||||
Військовий командувач | |||||||||||
• 1940 | Герд фон Рундштедт | ||||||||||
• 1940—1944 | Александр фон Фалькенгаузен | ||||||||||
Адміністратор | |||||||||||
• 1940—1944 | Еггерт Реедер | ||||||||||
Історичний період | Друга світова війна | ||||||||||
• Засновано | 1940 | ||||||||||
• Ліквідовано | 1944 | ||||||||||
Населення | |||||||||||
Валюта | бельгійський франк | ||||||||||
| |||||||||||
Сьогодні є частиною | ![]() ![]() |
Проіснувала до липня 1944 року. СС проштовхувала плани передачі Бельгії з-під військової адміністрації до цивільної, і Гітлер до осені 1942 року був готовий це зробити, але потім відклав ці плани, і те, що мало бути тимчасовим, у кінцевому підсумку залишилося постійним до кінця німецької окупації.[3] На райхскомісара цивільної адміністрації СС пропонувала або Йозефа Тербофена, або Ернста Кальтенбруннера.[4]
Райхскомісаріат
ред.18 липня 1944 року військову адміністрацію замінили цивільною на чолі з гауляйтером Йозефом Грое, який і був призначений райхскомісаром Райхскомісаріату Бельгії та Північної Франції (нім. Reichskommissariat Belgien und Nordfrankreich)[1][5]
Роль колабораціоністських груп
ред.Нацистській адміністрації допомагали фламандські, валлонські та французькі колабораціоністи фашистського штибу. На двонаціональній бельгійській території, у переважно франкомовній області Валлонія допомогу нацистам надавали колаборанти-рексисти, а в населеній фламандцями Фландрії нацистів підтримував Фламандський національний союз. У Північній Франції фламандські сепаратистські тенденції роздмухувало пронацистське об'єднання Vlaamsch Verbond van Frankrijk на чолі зі священником Жаном-Марі Гантуа.[6]
Приєднання департаментів Нор і Па-де-Кале до військової адміністрації у Брюсселі спочатку було зроблено з військових міркувань і нібито виконувалося в рамках підготовки до запланованого вторгнення в Британію.[7] Зрештою, в основі цього приєднання лежав намір Гітлера пересунути кордон Райху на захід. Його також використовували для підтримання тиску на режим Віші, який протестував проти урізання його влади на де-юре національній французькій території, забезпечуючи в такий спосіб його належну поведінку.[8]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Reichskommissariat Belgien und Nordfrankreich. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2022.
- ↑ Vinen, Richard (2006). The Unfree French: Life under the Occupation (вид. 1st). London: Allen Lane. с. 105—6. ISBN 0-713-99496-7.
- ↑ Kroener, Müller & Umbreit (2003) Germany and the Second World War V/II, p. 26
- ↑ Kroener, Müller & Umbreit (2003) Germany and the Second World War V/II, p. 27
- ↑ Kroener, Müller & Umbreit (2003) Germany and the Second World War V/II, p. 29
- ↑ Kroener, Bernhard R.; Müller, Rolf-Dieter; Umbreit, Hans (2000). Germany and the Second World War:Organization and mobilization of the German sphere of power. Wartime administration, economy, and manpower resources 1939-1941. Oxford University Press. с. 84. ISBN 0198228872.
- ↑ Jackson, Julian (2003). France: the dark years, 1940-1944. Oxford University Press. с. 169. ISBN 0199254575.
- ↑ Kroener et al. (2000), p. 84