Відділення хімії НАН України

Відділення хімії НАН України — структурний підрозділ Національної академії наук України Секції хімічних та біологічних наук [Архівовано 17 жовтня 2021 у Wayback Machine.]

Історія Редагувати

Найменування відділення

  • з 01.01.1992 Відділення хімії
  • з 01.01.1971 Відділення хімії та хімічної технології
  • з 01.01.1963 Відділ хімії та хімічної технології
  • з 01.01.1958 Відділ хімічних і геологічних наук

Установи відділення Редагувати

  • Інститут біоколоїдної хімії імені Ф. Д. Овчаренка НАН України[1] (Створений у 1991 р.)
    • Основні наукові напрями діяльності:
      • біоколоїдна хімія природних та синтетичних дисперсних систем і матеріалів, біоекологія, біосенсорні системи, наномедицина;
      • фізична та колоїдна хімія дисперсних матеріалів, нанорозмірні колоїдні системи та наноматеріали, макрокінетика та фрактальні властивості дисперсних систем;
      • біотехнології збагачення мінеральної сировини та захисту довкілля;
      • колоїдно-хімічне матеріалознавство;
      • принципи, методи та технології одержання наноматеріалів і їх практичне використання.
  • Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії імені В. П. Кухаря НАН України[2] (Створений у 1987 р.)
    • Основні наукові напрями діяльності [Архівовано 17 жовтня 2021 у Wayback Machine.]:
      • Синтез потенційно біоактивних сполук і дослідження зв'язку між структурою і активністю.
      • Хімічні моделі біологічних процесів, синтез і вивчення біологічних властивостей нових регуляторів для застосування в медицині і сільському господарстві
      • Розробка наукових основ синтезу і технологій одержання практично важливих продуктів і матеріалів з вуглеводневої сировини
  • Інститут загальної та неорганічної хімії імені В. І. Вернадського НАН України[3] (створений у 1929 р.)
    • Основні наукові напрями діяльності [Архівовано 17 жовтня 2021 у Wayback Machine.]:
      • Нові наукоємні функціональні неорганічні речовини, матеріали, покриття
      • Електрохімія розплавлених, рідких та твердих електролітних і електродних систем
      • Гетерогенна координаційна хімія
      • Екологічний та «економічний» кругообіг металовмісних речовин
  • Інститут колоїдної хімії та хімії води імені А. В. Думанського НАН України[4] (Створений у 1968 р.)
    • Основні наукові напрями діяльності:
      • хімія, фізика та біологія води;
      • новітні технології водоочищення та водопідготовлення;
      • фундаментальні основи колоїдної хімії та нанохімії, поверхневі та електрокінетичні явища, колоїдна хімія біологічних систем, фізико-хімічна механіка;
      • аналітична хімія водних систем;
      • розроблення сучасних методів оцінювання якості води
  • Інститут органічної хімії НАН України[5] (створений у 1939 р.)
    • Основні наукові напрями діяльності:
      • теоретичні й експериментальні дослідження будови, кольоровості та реакційної здатності органічних сполук;
      • тонкий органічний синтез;
      • асиметричний синтез та каталіз;
      • хімія гетероатомних органічних сполук;
      • супрамолекулярна хімія макроциклічних сполук;
      • наукові основи синтезу сполук із практично корисними властивостями, зокрема фізіологічно активних речовин, ціанінових барвників, органічних каталізаторів і комплексоутворювачів.
  • Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії імені Л. М. Литвиненка НАН України[6] (створений у 1967 р.)
    • Основні наукові напрями діяльності [Архівовано 17 жовтня 2021 у Wayback Machine.]:
      • дослідження реакційної здатності органічних сполук, в т.ч. в умовах гомогенного і трансфазного каталізу
      • вивчення фізико-хімічних властивостей викопного вугілля та вуглецевих матеріалів з метою створення методів його переробки та раціонального використання
      • синтез, структура і властивості гетероциклічних сполук, в тому числі їх біологічно активних різновидів
  • Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України[7] (Створений у 1958 р.)
    • Основні наукові напрями діяльності [Архівовано 17 жовтня 2021 у Wayback Machine.]:
      • хімія, фізикохімія та технологія функціональних полімерів та композитів на їх основі
      • теоретичні основи модифікації синтетичних полімерів та композитів на їх основі природними полімерами та продуктами малотоннажної хімії
      • наукові засади формування функціональних органо-неорганічних полімерів та композитів на основі природних сполук
      • теоретичні основи формування полімерів медичного призначення
  • Інститут фізичної хімії імені Л. В. Писаржевського НАН України[8] (створений у 1927 р.)
  • Фізико-хімічний інститут імені О. В. Богатського НАН України[9] (створений у 1977 р.)
    • Основні наукові напрями діяльності:
      • вивчення залежності між структурою та властивостями супрамолекулярних сполук, розроблення спрямованого синтезу біологічноактивних речовин- перспективних лікарських препаратів (нейротропних, імунотропних, противірусних, антиагрегаційних тощо)
      • розвиток методів синтезу (зокрема каталітичного синтезу) неорганічних координаційних сполук рідкісних й рідкісноземельних елементів, вивчення їх структури і властивостей задля створення нових функціональних матеріалів та нанокомпозитів для оптики й оптоелектроніки.
  • Інститут хімії поверхні НАН України[10] (Створений у 1986 р.)
    • Основні наукові напрями діяльності:
      • теорія хімічної будови і реакційної здатності поверхні твердих тіл;
      • медико-біологічні та біохімічні проблеми поверхні;
      • фізико-хімія поверхневих явищ;
      • хімія, фізика і технології наноматеріалів.
  • Інститут сорбції і проблем ендоекології НАН України[11] (Створений у 1991 р.)
    • Основні наукові напрями діяльності:
      • теорія селективної сорбції, наукові основи синтезу сорбентів із заданими властивостями;
      • розроблення спеціалізованих сорбентів, а також сорбційних методів і технологій для медицини (ендоекологія) та охорони довкілля;
      • створення нетрадиційних каталізаторів і каталітичних процесів переважно на основі використання відновлювальної сировини;
      • дисперсні матеріали для енергонакопичувальних систем.
  • Відділення фізико-хімії горючих копалин Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім.Л.М.Литвиненка (Створене у 1986 р.)
    • Основні наукові напрями діяльності [Архівовано 17 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
      • дослідження радикальної полімеризації в гетерогенних системах, реакційної здатності та будови полімерних міжфазних шарів, створення нових композиційних матеріалів та дослідження їх властивостей.
      • дослідження процесів формування наноматеріалів та нових функціональних наносистем;
      • дослідження в галузі реакційної здатності, кінетики і механізму хімічних процесів окиснення органічної сировини;
      • дослідження біотехнологічних процесів;
      • синтез нових екологічно безпечних речовин та їхніх функціональних властивостей;
      • розроблення наукових основ комплексного екологічного моніторингу та методології відновлення техногенно зміненого довкілля в районах афтовидобування.
  • Міжвідомче відділення електрохімічної енергетики НАН України (Створене у 1996 р.)
    • Основні наукові напрями діяльності:
      • розробка наукових основ одержання нових іонопровідних електродних і теплоакумулюючих матеріалів.
      • синтез та вивчення фізико-хімічних і енергетичних властивостей енергоперетворюючих матеріалів та систем під дією градієнта теплового, електричного і магнітного полів.
      • створення нових електрохімічних, термоелектричних, теплових енергоперетворювачів та накопичувачів енергії.

Видання відділення Редагувати

Установи відділення станом на 2021 рік видавали 11 наукових журналів.[12]

Керівництво відділення Редагувати

Координує роботу відділення його бюро, очолюване академіком-секретарем. Академіками-секретарями відділення були:

Премії Редагувати

Відділення оголошує конкурси на низку іменних премій імені видатних вчених НАН України в галузі хімії:

Примітки Редагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  12. Відділення хімії. Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  15. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  16. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  17. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 березня 2018. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  18. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  19. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  20. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  21. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  22. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  23. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 7 червня 2022. 

Джерела Редагувати