Воррен Крістофер

(Перенаправлено з Воррен Кристофер)
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Воррен Майнор Крістофер (англ. Warren Minor Christopher; 27 жовтня 1925, Скрентон, Північна Дакота, США — 19 березня 2011, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американський юрист і дипломат. Обіймав посаду державного секретаря США під час першого президентського терміну Білла Клінтона.

Воррен Майнор Крістофер
англ. Warren Minor Christopher
Воррен Майнор Крістофер
Воррен Майнор Крістофер
Воррен Крістофер
Державний секретар США
20 січня 1993 — 17 січня 1997
ПрезидентБілл Клінтон
ПопередникЛоуренс Іґлберґер
НаступникМадлен Олбрайт

Народився27 жовтня 1925(1925-10-27)
Скрентон, Північна Дакота, США
Помер19 березня 2011(2011-03-19) (85 років)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
ПохованийМеморіальний парк «Форест-Ловн» (Голлівуд-Гілз)
Відомий якофіцер, дипломат, політик, письменник, адвокат
Місце роботиO'Melveny & Myersd і Державний департамент США
ГромадянствоСША США
Національністьамериканець
ОсвітаУніверситет Південної Каліфорнії
Стенфордський університет
Alma materУніверситет Південної Каліфорнії, Stanford Law School[d], University of Redlandsd і Голлівудська старша школа
Політична партіяДемократична партія США
У шлюбі зМарі Вілліс
Діти4
Професіяправник, дипломат
Релігіяметодизм
Нагороди
Президентська медаль Свободи
Президентська медаль Свободи
Підпис

Біографія

ред.

Закінчив середню школу в Голлівуді і вступив до Університету Редландс, де вступив до братства Каппа Сигма Сігма. Закінчив своє навчання в Університеті Південної Каліфорнії в лютому 1945.

З липня 1943 по вересень 1946, служив у резерві американського військового флоту. У 1946—1949 навчався на юридичному факультеті Стенфордського університету, де заснував і очолив журнал Stanford Law Review і як один з найкращих випускників був прийнятий в Орден Шапки.

З жовтня 1949 по вересень 1950 Крістофер працював у судді Верховного суду США Вільяма Дугласа.

З жовтня 1950 по червень 1967 працював юристом у фірмі O'Melveny & Myers, ставши партнером у 1958.

З червня 1967 по 20 січня 1967 працював заступником генерального прокурора США, після чого повернувся в O'Melveny & Myers.

26 лютого 1977 був призначений заступником Державного секретаря США і працював на цій посаді до 20 січня 1981. Серед заслуг Крістофера зазвичай називають домовленість про звільнення 52 співробітників американського посольства, узятих заручниками в Ірані. Він також очолював китайський напрямок американської політики, допоміг добитися ратифікації двох договорів про Панамський канал, і очолив першу міжвідомчу групу з прав людини.

16 січня 1981 президент Картер нагородив його Медаллю Свободи — найвищою нагородою для цивільних осіб.

Крім цього Крістофер обіймав посади голови асоціації адвокатів Лос-Анджелеса (1974—1975), голови комісії з федеральної юридичній системі Американської асоціації адвокатів (1975—1976); спеціального радника губернатора Каліфорнії Едмунда Брауна в 1959. Крім того Крістофер займав різні пости в багатьох громадських організаціях, пов'язаних з зовнішньою політикою та освітою.

У 1991 Крістофер був головою незалежної комісії щодо поліції Лос-Анджелеса, що розслідувала поліцейські зловживання, яка стала відома як Комісія Крістофера. Комісія запропонувала серйозні перетворення в поліцейському управлінні Лос-Анджелеса, які після бунтів 1992 в Лос-Анджелесі отримали величезну підтримку на референдумі.

20 січня 1993 Крістофер був призначений державним секретарем США новим президентом Клінтоном і займав цю посаду до 1997.

На президентських виборах 2000 року які пройшли з мінімальною різницею голосів між Джорджем Бушем і Ґором в США Крістофер був посланий керувати спірним перерахунком голосів у Флориді, після якого Верховний суд США вирішив суперечку про результат виборів на користь Джорджа Буша.

25 вересня 2007 разом з кількома іншими держсекретарями США у відставці підписав лист, що закликає Конгрес США не приймати резолюцію 106 про геноцид вірмен.[1]

19 березня 2011 Воррен Крістофер помер від раку нирки.

Родина

ред.

Був одружений з Марі Вілліс. У них четверо дітей.

Книги

ред.
  • In the Stream of History: Shaping Foreign Policy for a New Era (1998)
  • Chances of a Lifetime (2001)

Література

ред.

Посилання

ред.
  1. Letter from the Former Secretaries of State. Архів оригіналу за 30 жовтня 2007. Процитовано 21 березня 2011.