Вікіпедія

Волосянко Микола Миколайович

український футболіст

Мико́ла Микола́йович Волося́нко (13 березня 1972, Старий Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область — 6 червня 2012) — колишній радянський та український футболіст, захисник. Майстер спорту. Залучався до лав збірної України.

Ф
Микола Волосянко
Микола Волосянко
Микола Волосянко
Особисті дані
Повне ім'я Микола Миколайович Волосянко
Народження 13 березня 1972(1972-03-13)
  Старий Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область, СРСР
Смерть 6 червня 2012(2012-06-06) (40 років)
  Київ, Україна[1]
Поховання Івано-Франківськ
Зріст 182 см
Вага 77 кг
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Позиція Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1989 СРСР «Прикарпаття» 10 (0)
1990 СРСР «Динамо» К 0 (0)
1990—1991 СРСР СКА К 63 (2)
1992—1993 Україна «Прикарпаття» 54 (1)
1993—1994 Україна «Бориспіль» 35 (5)
1994—1996 Україна «ЦСКА-Борисфен» 70 (12)
1996—1998 Україна «Динамо» К 10 (1)
1996—1998 →  Україна «Динамо-2» К 56 (0)
1997—1998 →  Україна «Динамо-3» К 4 (1)
1998—2000 Україна «Металург» М 58 (4)
2000—2002 Україна ЦСКА К / «Арсенал» К 50 (1)
2002 Росія «Чорноморець» Н 13 (1)
2002—2003 Україна «Борисфен» 4 (0)
2003 →  Україна «Борисфен-2» 8 (1)
2003 Україна «Волинь» 4 (0)
2003 →  Україна «Іква» 1 (0)
2004—2005 Україна «Борисфен» 11 (0)
2004 →  Україна «Борекс-Борисфен» 2 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1996 Україна Україна 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис

ред.

Микола Волосянко народився в Івано-Франківській області. Займатися футболом почав у ДЮСШ «Прикарпаття» в групі Івана Краснецького, яку згодом очолили Річард Гуцуляк та Тарас Белей[2]. Професійну кар'єру розпочав у складі місцевого «Прикарпаття», яке на той час брало участь у 6 зоні другої ліги чемпіонату СРСР. У першому сезоні молодий захисник провів 10 поєдинків, відзначившись автоголом.

Однак наступний сезон Волосянко розпочав уже у складі «Динамо» (Київ), хоча жодної гри за основний склад так і не провів, відбувши по в середині сезону до іншої київської команди — СКА. У складі армійців Микола провів півтора сезони, швидко ставши основним гравцем клубу. Попри те, що у 1991 році команда виступила вкрай невдало, зайнявши аж 21 місце у другій нижчій лізі, особисто для себе Волосянко зміг занести цей рік у актив, бо мав постійну ігрову практику та прогресував.

Врешті-решт, після розпаду Радянського Союзу та утворення чемпіонату незалежної України, молодий захисник повернувся до рідного «Прикарпаття», яке того року зайняло передостаннє місце у групі «Б» вищої ліги України.

До елітного дивізіону Волосянко повернувся лише у сезоні 1995/96, виборовши путівку до «вишки» в складі «ЦСКА-Борисфен», що утворився після злиття київського ЦСКА та бориспільського клубу, у якому Микола виступав після «Прикарпаття». Молода амбіційна команда зайняла 4 місце, а Волосянко своєю впевненою та не за роками зрілою грою привернув до себе увагу тренерського штабу провідного клубу країни — київського «Динамо».

Конкуренція на той час у динамівській команді була просто таки фантастичною, тож Волосянко здебільшого грав за «Динамо-2», лише зрідка виходячи на поле у складі основної команди. Втім «динамівська прописка» відкрила двері до національної збірної, за яку Микола відіграв один матч, вийшовши замість Сергія Леженцева у матчі з Литвою 13 серпня 1996 року.

Яскраві епізоди динамівської ери чергувалися з провальними. Деякі з них залишили неприємний осад, деякі навпаки стали окрасою усієї кар'єри, як, наприклад, два поєдинки з «Барселоною», у яких кияни перемогли із загальним рахунком 7:0[3][4]. У тих матчах Волосянко виходив на заміну.

Однак після однієї з розмов з Лобановським Микола вирішив шукати інші варіанти продовження кар'єри і сезон 1998/99 розпочав у складі «Металурга» з Маріуполя. Виокремити певні епізоди з наступних чотирьох років його виступів доволі важко. Волосянко зарекомендував себе як чіпкий, непоступливий захисник, тактично грамотний, з гарним ударом. І в Маріуполі, і в київському ЦСКА, до якого він повернувся у 2000 році, Микола завжди відігравав провідну роль, цементуючи оборону своєї команди. У складі «Арсенала», що став правонаступником армійського колектива, Волосянка було обрано капітаном команди.

У 2002 році знову постало питання пошуку нової команди і після невдалих оглядин у «Дніпрі»[5]Микола вперше за всю кар'єру перейшов до закордонного клубу, яким став новоросійський «Чорноморець»[6]. Однак через фінансові негаразди в команді вимушений був залишити розташування новоросійців та підтримувати форму самостійно[7].

Погравши певний час у «Борисфені» та луцькій «Волині», Микола Волосянко закінчив кар'єру гравця, відігравши за період з 2002 по 2005 рік всього 15 матчів.

Після завершення активних виступів Волосянко брав участь у матчах ветеранів у складі київського «Інтеркаса»[8]. Певний час працював разом зі Степаном Матвіївим та Андрієм Анненковим у тренерському штабі «Борисфена», донецького «Металлурга»[9], клубу «Княжа» з Щасливого, а згодом допомагав тому ж Матвіїву у роботі з «Прикарпаттям»[10].

З 2009 року працював тренером у ДЮСШ «Арсенал», проте у серпні 2011 передав справи іншому спеціалісту[11]. Останнім клубом, який тренував Микола Волосянко був ФК «Буча-2», що виступає у першому дивізіоні чемпіонату Київської області.

6 червня 2012 року серце Миколи Волосянка зупинилося. Його було поховано 9 червня у Івано-Франківську[12]. У Миколи Волосянка залишилася дружина та син Владислав, що певний час також займався футболом, проте вирішив не пов'язувати з ним свого життя.

Досягнення

ред.
Командні
Індивідуальні

Примітки

ред.
  1. ↑ FootballFacts.ru
  2. ↑ Олег Рипан: На Франківщині є проблема з підготовки футбольних воротарів. «Фіrtka». Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  3. ↑ 22.10.97. Киев. НСК «Олимпийский». «Динамо» — «Барселона» 3:0. Протокол матча (рос) . «Украинский футбол от Дмитрия Трощия». Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 2 лютого 2015.
  4. ↑ 05.11.97. Барселона. Стадион «Ноу Камп». «Барселона» — «Динамо» 0:4. Протокол матча (рос) . «Украинский футбол от Дмитрия Трощия». Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 2 лютого 2015.
  5. ↑ Николай Волосянко все еще в Киеве, но варианты есть (рос) . «Ua-Football». Процитовано 3 лютого 2015.
  6. ↑ Николай Волосянко переходит в новороссийский Черноморец (рос) . «Вечірня газета». Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
  7. ↑ Николай Волосянко — свободный агент (рос) . «Ua-Football». Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
  8. ↑ Гусин и Ребров рискуют не пройти кастинг в подмосковные «Химки»! (рос) . «Ua-Football». Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
  9. ↑ Степан Матвиив: И после смены главного тренера еврокубковые задачи команды никто не меняет (рос) . «Болельщик». Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
  10. ↑ У «Прикарпаття» новий тренер. «Репортер». Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
  11. ↑ Зміни на тренерській лаві. Сайт Київської обласної федерації футболу. Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 2 лютого 2015.
  12. ↑ Волосянко умер из-за сердечной недостаточности (рос) . «Сегодня». Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 2 лютого 2015.

Посилання

ред.
Інтерв'ю
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Волосянко_Микола_Миколайович&oldid=39667834