Відкрити головне меню

Володимир Миколайович Державин
Народився 1899(1899)
Санкт-Петербург, Росія
Помер 1964(1964)
Мюнхен, Німеччина
Діяльність письменник
Alma mater Харківський університет
Сфера інтересів мовознавство, історія української літератури
Заклад Харківський університет
Український вільний університет
Відомі учні Емма Андієвська

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Володимир Миколайович Державин (*1899, Санкт-Петербург  — † 1964, Мюнхен, Німеччина)  — український літературознавець та критик, один з активних діячів Мистецького українського руху. Поет, перекладач. Член НТШ та Української Вільної Академії Наук.

БіографіяРедагувати

Державин закінчив історико-філологічний відділ Харківського університету. Тема його дипломної роботи була Стиль і композиція шостої рапсодії «Одисеї». В 1922 р. Володимир Державин став аспірантом при кафедрі європейської культури Харківського інституту народної освіти. Завдяки науковій праці «Панщина в римському колонаті» став науковим співробітником інституту в 1925 р. Державин був автором передмов до публікацій неокласиків Миколи Зерова та Павла Филиповича. В березні 1938 р. став доцентом з латини і від 1940 р. — з історії давнього Сходу. В 1941 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Атенська політія Ксенофонта» і одержав професорську позицію з давньої історії, яку обіймав до 1943 р. Після Другої світової війни Державин опинився в Німеччині і став одним з активних діячів Мистецького українського руху. Цікаво, що в анкетах про свою національність Державин вказував «українець з переконання». Державин був професором в Українському вільному університеті в Мюнхені, де викладав загальне мовознавство в 1947–1951 рр. Дипломну роботу у Державина захищала відома поетеса Емма Андієвська. Державин згодом написав схвальну статтю про її першу збірку поезій. Державин був паралізований від 1960 р. і помер в 1964 р. Його поховано в м. Аугсбург.

Наукова роботаРедагувати

Завдяки своїй широкій ерудиції Державин працював у декількох гуманітарних науках. До його наукових інтересів відносилися історія давнього Сходу, українське літературознавство, мовознавство.

Друкувався у журналах „Культура і побут”, „Життя і революція”, „ВАПЛІТЕ”, „Червоний шлях” та ін.

Окремі праці:
  • Державин В. Афоризми. – Мюнхен, 1966. – 70 с.
  • Державин В. Драматична тетралогія Миколи Куліша / В. Державин // Червоний шлях. – 1928. – № 1. –С. 75-92.
  • Державин В. Історична белетристика Б. Лепкого // Критика. – 1930. – Кн. 5. – С. 27-48.
  • Державин В. Курс загального мовознавства. – Авгсбурґ, 1947. – 93 с.
  • Державин В. Література і літературознавство. Вибрані теоретичні та літературно-критичні праці /Упоряд. та авт. передм. С. І. Хороб. – Івано-Франківськ: Плай, 2005. – 492 с.
  • Державин В. Національна література як мистецтво // Укр. слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX століття. – К.: Аконіт, 2001. – Кн. 3. –С. 600-620.
  • Державин В. Поезія Емми Андієвської // Кур’єр Кривбасу. –2004. – № 170. – С. 96-107.
  • Державин В. Поезія Михайла Ореста і неокласицизм // Там само. – С. 621- 627.
  • Державин В. Сучасна українська історична белетристика // Критика. – 1929. – 12. – С. 31-51.
  • Державин В. Три роки літературного життя в еміграції. 1945-1947 (Про творчість Л. Лимана). –Мюнхен: Академія, 1948. – 29 с.
  • Державин В. Українська поезіяі її національна чинність // Антологія української поезії. –Лондон:СУМ, 1957. – С. 15-24.
  • Державин В. Фантастика у „Страшній помсті” Гоголя // Сорочинський ярмарок на Невському проспекті: Українська рецепція Гоголя / Упоряд. В. Агеєва. – К.: Факт, 2003. – С. 252-265.
  • Derzhavyn V. Gelb und Blau: Moderne ukrainische Dichtung in Auswahl. – Augsburg, 1948. – 46 p.

ДжерелаРедагувати

  • Качуровський І. В. Променисті сильвети. Мюнхен: 2002. С. 228–237. ISBN 3-928687-46-8.
  • Derzhavyn, Volodymyrencyclopediaofukraine.com(англ.)
  • Доценко Р. І., Лисенко І. М. Державин Володимир Миколайович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. – К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 34-35.
  • Качуровський І. Володимир Державин – теоретик неоклясицизму // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. – К.: Вид. дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – С. 228-236.
  • Кошелівець І. Подвійний портрет з постскриптумом (Михайло Орест і Володимир Державин) //Березіль.

– 1993. – № 3-4. – С. 20-27.

  • Салига Т. Повернення Володимира Державина // Літературна Україна. – 2007. – 25 січня. – С. 1, 6.
  • Славутич Яр. Спроба зразкової антології (В. Державин) // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. – Едмонтон: Славута, 1992. – С. 224-227.
  • Шевельов Ю. МУР і я в МУРі (Сторінки зі спогадів. Матеріяли до історії української еміграційної літератури) // Шевельов Ю. Вибрані праці: У 2 кн. – Кн. ІІ. Літературознавство / Упоряд. І. Дзюба. – К.: Вид. дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – С. 559-592.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.