Вікіпедія

Вознесіння Господнє (свято)

(Перенаправлено з Вознесіння Господнє (Свято))
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вознесіння (значення).

Свято Вознесіння Ісуса Христа,[1] також відоме як, Вознесіння,[2][3] святкують християни. Це святкування тілесного вознесіння Ісуса на небеса. Це один із вселенських (тобто, такого що повсюдно відзначається) празників Християнської Церкви, на рівні зі святами Страстей Христових, у період від Пасхи до П'ятдесятниці. День Вознесіння Господнього традиційно відзначається у четвер, на сороковий день після Пасхи (після підрахунків, наведених в Мк. 16:19, Лк. 24:51 і Дії 1:2), хоча деякі християнські конфесії змінили дату святкування.

Вознесіння Господнє
Інші назви Вознесіння Христове, Вознесіння Ісуса Христа,
Ким святкується християнами
Засновано IV ст
Тип християнський
Дата четвер 6-го тижня після Пасхи (40-й день після Великодня)
2024 дата 9 травня (Західне)
13 червня (Східне)
2025 дата 29 травня
Пов'язаний з Вознесінням Ісуса Христа
CMNS: Вознесіння Господнє у Вікісховищі

Історія ред.

Святкування цього свята має велике давнину. Євсевій має натяки на святкування в IV столітті.[4] На початку V століття Аврелій Августин каже, що це свято апостольського походження, і він говорить, що Церква святкувала Вознесіння задовго до нього. Часті згадки про нього є в працях Івана Золотоустого, св. Григорія Ниського. В паломниця Егерія говорить про вечірню цього свята. 

До кінця IV ст. святкування Вознесіння Господнього і П'ятидесятниці не розділяли. При цьому П'ятидесятниця сприймалась як особливий період церковного року, а не святковий день (напр., Тертуліан називає її «laetissimum spatium» (радісним періодом)[5]). У IV ст. П'ятидесятниця остаточно оформилася не тільки як особливий період після Пасхи (пор .: 20 правило I Вселенського собору), але і як самостійний свято (напр., 43-е прав. Ельвірського Собору (після 300 р)). Слідом за П'ятидесятницею в особливе святкування виділилося і Вознесіння.

На сході незважаючи на те, що вже стараннями св. імператриці Олени на горі Елеон була побудована церква, в Сирії і Палестині до кін. IV ст. Вознесіння та Зішестя Святого Духа, ймовірно, ще святкувалися разом на 50-й день після Великодня.[6][7] Про таку практику спільного святкування пише паломниця Егер, повідомляючи, що в вечір П'ятдесятниці всі християни Єрусалиму збираються на горі Елеон, «в тому місці, з якого Господь вознісся на небо», званому Імвомон, і відбувається служба з читанням Євангелія і Діянь апостольських, що оповідають про Вознесіння[8]. Втім, Егерія відзначає і вчинення святкової служби в Віфлеємі на 40-й день після Великодня, але на думку дослідників, в даному випадку мова йде не про свято Вознесіння, а про єрусалимське свято вифлеємських немовлят 18 травня (якщо це припущення вірне, паломництво Егерії слід відносити до 383 р, коли ця дата припадала на 40-й день після Великодня.

На думку Ж. Даньел, поділ 2 свят відбулося після засудження єресі Македонія на II Вселенському Соборі (381) і мало на меті підкреслити особливу роль Св. Духа в домобудівництві спасіння. Вказівки на окреме святкування Вознесіння Господнього зустрічаються у свт. Григорія Нісського[9] і в антіохійських проповідях свт. Івана Золотоустого[10]. Прямо про святкування 40-го дня після Пасхи як Вознесіння йдеться в «Апостольських постановах» (бл. 380 р.)[11]. Джерела V і наступних століть вже однозначно виділяють Вознесіння в окреме свято на 40-й день після Великодня.

На заході Перші відомості про святкування Вознесіння зустрічаються в проповідях єп. Хромата Аквілейского (388—407)[12] і в «Книзі про різні єресі» єп. Філастрія Брешіанського (383—391)[13], де серед великих свят на честь Ісуса названі Різдво, Богоявлення, Великдень і «день Вознесіння», в який «Він зійшов на небо близько П'ятидесятниці», що може вказувати на нероздільність 2 свят (Вознесіння і П'ятидесятниці). В іншому місці Філастрій каже, що Вознесіння справляється саме на 40-й день, причому йому передує піст, який триває і після цього свята. Мабуть, поява нового рубежу в пасхальному періоді (Вознесіння, що святкується на 40-й день) викликала подив щодо часу початку посту — до або після П'ятидесятниці; до VI ст. було визнано правильним починати постити тільки після П'ятидесятниці, хоча символічно 40-денний період радості противопоставлявся 40 дням Великого посту[14]. До V ст. практика святкування Вознесіння утвердилася на Заході остаточно — наприклад, блж. Августин називає «чотиридесятницю Вознесіння» (Quadragesima Ascensionis) святом «найдавнішим і повсюдним»[15].

Дати святкування ред.

Дати  Вознесіння та неділі, 2000-2025
Рік Західна (Католицька) Східна
Православна
2000 1 або 4 червня 8 червня
2001 24 або 27 травня
2002 17 або 20 травня 24 травня
2003 29 травня або 1 червня 5 червня
2004 20 або 23 травня
2005 5 або 8 травня 9 червня
2006 25 або 28 травня 1 червня
2007 17 або 20 травня
2008 1 або 4 травня 5 червня
2009 21 або 24 травня 28 травня
2010 13 або 16 травня
2011 2 або 5 червня
2012 17 або 20 травня 24 травня
2013 9 або 12 травня 13 червня
2014 29 травня або 1 червня
2015 14 або 17 травня 21 травня
2016 5 або 8 травня 9 червня
2017 25 або 28 травня
2018 10 або 13 травня 17 травня
2019 30 травня або 2 червня 6 червня
2020 21 або 24 травня 28 травня
2021 13 або 16 травня 10 червня
2022 26 або 29 травня 2 червня
2023 18 або 21 травня 25 травня
2024 9 або 12 травня 13 червня
2025 29 травня або 1 червня 29 травня

Джерела свята ред.

 
Храм Вознесіння на Оливній горі у Єрусалимi

Джерела трьох перших сторіч нічого не говорять про це свято. Не згадує про нього й письменник Оріген (+ к.251), який вираховує християнські свята в 8-ій книзі свого твору «Проти Цельса». Знавці обряду притримуються думки, що в перших трьох віках це свято святкували разом зі святом Зшестя Св. Духа. Сильвія Аквітанська не називає це свято Вознесінням, а тільки «сороковим днем після Пасхи».

У IV столітті свято Господнього Вознесіння стає загальнознаним.

Свято Вознесіння звеличили своїми проповідями св. Іван Золотоустий, св. Григорій Ніський, св. Епіфан Кипрський, Лев Великий та інші. У 390 році за кошти християнки з Рима Пойменії на місці Вознесіння побудовано Храм Вознесіння на Оливній горі у Єрусалимі.

Фольклорні звичаї ред.

На цю відзнаку люди випікали обрядове печиво у формі драбинок, «щоб було по чому Ісусові вилізти на небо». Такий ритуальний хлібець носили на могилки, щоб в останнє разом пом'янути померлих.

Крім печива, готували також пласкі млинці з пшоняного борошна, у деяких місцях пекли паски і фарбували крашанки на поминки.

Селяни в цей день обходили свої посіви, качали на них крашанки, оскільки «на Вшестя вже починає викидати колос». До цього дня намагалися повністю обсіятися, бо через десять днів буде Трійця. Також в цей день існує багато прикмет, пов'язаних з родючістю. Оскільки свято припадало на розпал праці в полях, у цей день потрібно було їсти яйця і таким чином умилостивити польових духів на добрий врожай[16].

Напередодні Вознесіння віряни йдуть до церкви для сповіді і причастя, а у четвер у храмах відбувається урочисте богослужіння з нагоди Вознесіння Господнього. Вважається, що у Вознесіння Господь ходить серед людей та чує їхні прохання, тому варто молитися і просити здоров'я своїм близьким та рідним [17].

Великим гріхом вважається працювати в цей день, треба присвятити його спілкуванню з рідними та близькими, молитися про їх здоров'я [18].

Цікаві факти ред.

  • 26 травня 1093 року, в день Вознесіння Христового, відбулася битва на річці Стугна, в якій руське військо було розбите половцями[19]. На думку руського літописця ця поразка була бичем Божим «щоб коли-небудь, смирившись, ми опам'яталися, [одійшли] од злої путі. Через це в празники Бог насилає нам тужбу, як воно сталося в се літо…»[20].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Feast of the Ascension of Jesus Christ (English) . Greek Orthodox Archdiocese of America. 2015. Архів оригіналу за 7 лютого 2017. Процитовано 14 or 17 May 2015. The Feast of the Ascension of Jesus Christ is celebrated each year on the fortieth day after the Great and Holy Feast of Pascha (Easter). Since the date of Pascha changes each year, the date of the Feast of the Ascension changes. The Feast is always celebrated on a Thursday.
  2. ↑ Thomas Ignatius M. Forster (1828). Circle of the Seasons, and Perpetual key to the Calendar and Almanack. Oxford University Press. Архів оригіналу за 3 липня 2014. Процитовано 1 квітня 2012. Holy Thursday or Ascension Day. Festum Ascensionis. Le Jeudi Saint d' Ascension.
  3. ↑ George Soane (1847). New Curiosities of Literature and Book of the Months. Churton. Архів оригіналу за 3 липня 2014. Процитовано 1 квітня 2012. Ascension Day, or Holy Thursday. This, as the name sufficiently implies, is the anniversary of Christ's Ascension.
  4. ↑ Eusebius, Life of Constantine IV.54
  5. ↑ Tertull. De orat. 23
  6. ↑ Euseb. Vita Const. 4. 64; див .: Kretschmar. 1954-1955
  7. ↑ ВОЗНЕСЕНИЕ ГОСПОДНЕ. www.pravenc.ru. Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  8. ↑ Eger. Itiner. 43. 5
  9. ↑ Greg. Nyss. In Ascen. // PG. 46. Col. 689-693
  10. ↑ Ioan. Chrysost. De st. Pent. I, II // PG. 50. Col. 456, 463; in Ascen. // PG. 50. Col. 441-452; De beato Philogonio. 6 // PG . 50. Col. 751-753
  11. ↑ Const. Ap. V 19
  12. ↑ CCSL. 9A. P. 32-37
  13. ↑ CCSL. 9. P. 304, 312
  14. ↑ Ioan. Cassian. Collat. 21. 19-20; Leo Magn. Serm. 77. 3
  15. ↑ Aug. Ep. 54; ок. 400 р
  16. ↑ Rbc.ua. Вознесіння Христове: традиції і прикмети християнського свята. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 28 лютого 2018.
  17. ↑ Вознесіння Господнє 2018: дата, традиції, прикмети - 24 Канал. 24 Канал. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 28 травня 2018.
  18. ↑ Традиції та обряди на свято Вознесіння Господнє. Церква Воскресіння Господнього Золочівське благочиння Львівсько - Сокальської єпархії (uk-UA) . 17 травня 2018. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 28 травня 2018.
  19. ↑ Літопис руський... С. 134
  20. ↑ Літопис руський... С. 135

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вознесіння Господнє (свято)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вознесіння_Господнє_(свято)&oldid=40060208