Водяниця (міфологія)
Водяниця, деколи Водяна Баба, Шутовка[1], Шутиха — давній слов'янський мітологічний образ[джерело?], жіночий дух води. Дружина Водяника, дівчина-утоплениця з хрещених, тому до нечистої сили не належить[2].
| Водяниця | |
|---|---|
| Персонаж твору | русальні пісні |
Водяниці, які були хрещені і називаються шутовками, можуть через два або три роки вернутися до людей, особливо якщо не потонули, а були прокляті батьками і понесені на річкове дно нечистою силою. Ця назва для русалок вживана в уральських козаків, у Володимирській губернії і в інших місцях[1].
За віруваннями, водяниці живуть в річках, на відміну від морян — мешканок морів[3].
Назва
ред.Слово «водяниця» утворене від слова «водяник», яке в східнослов'янській міфології використовувалося на позначення нечистого, що жив у воді. «Водяниця» — та, яка перебуває у воді[5]. Назва була поширена у тих місцевостях, де ім'я «русалка» було невідоме або маловживане[5].
Шутовка означає власне дружина або донька блазня (шута), а блазнем називають евфемістично біса.
Вигляд
ред.Уявляється в образі оголеної жінки, котра розчісує на березі довгі коси гребенем з хребта щуки. Той гребінь має чарівну силу — водяниця може затопити село, напустивши повну річку води, якщо селяни її чимось прогнівили. Всі водяниці — красуні, навіть коли не були ними прижиттєво, здаються прозорими через надзвичайну блідість.
Житлом їх є гніздо у вирах та улоговинах, з пір'я та соломи, деякі мешкають в розкішних підводних палацах[3].
Особливості поведінки
ред.Водяниці надають перевагу лісовим та млиновим вирам, однак більше полюбляють чорториї біля млинів, де швидка течія каламутить воду та вимиває ями. Під млиновими колесами вони збираються для нічних забав, разом з водяниками. Водяниці шкодять: стрибають на млинові колеса та крутяться на них, псують рибальські сіті, ламають жорна, викрадають прання в жінок, деякі топлять людей за кепкування з річки, в котрій живуть[2].
Прикмети
ред.- Для рибалки знайти гребінь водяниці — заплутаються сітки.
- Обереги від водяниць — полин та одолінь-трава[6].
Перекази
ред.В північних росіян було вірування у Водяничку та діда Савку, котрий крав її корів, що нагадує міт про боротьбу Велеса з Перуном за худобу[7].
Примітки
ред.- ↑ а б Шутовка — водяна діва. Слов'янська міфологія. web.archive.org. 31 січня 2018. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 5 березня 2021.
- ↑ а б Водяниця — дружина водяного. Слов'янська міфологія. web.archive.org. 10 червня 2018. Архів оригіналу за 10 червня 2018. Процитовано 27 лютого 2021.
- ↑ а б Водяниця. Слов’янська міфологія. https://supermif.com/. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 18 липня 2020.
- ↑ Русальні пісні [Архівовано 21 липня 2020 у Wayback Machine.] // Український фольклор: словник-довідник / авт..-уклад.: Сивачук Н. П. та інші. –Умань.: ПП Жовтий, 2010. — С.
- ↑ а б Проблема походження слова «русалка»: східнослов'янські варіації [Архівовано 22 липня 2020 у Wayback Machine.] / О. М. Романова // Гуржіївські історичні читання. — 2014. — Вип. 7. — С. 90
- ↑ Олексій Кононенко. Українська міфологія. Божества і духи. с. 114. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ Марія Федорів. Українська типологія русалок. http://www.rodova-knuga.narod.ru/. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 18 липня 2020.
Посилання
ред.- Українська міфологія: у що вірили наші предки? [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття зі слов'янської міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |