Вовчок підмаренниковий

вид рослин

Вовчок підмаренниковий[1], вовчок гвоздиковидний[2] (Orobanche caryophyllacea) — вид трав'янистих рослин родини вовчкові (Orobanchaceae), поширений у Європі, західній і центральній Азії, заході Північної Африки.

Вовчок підмаренниковий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Вовчкові (Orobanchaceae)
Рід: Вовчок (Orobanche)
Вид:
Вовчок підмаренниковий (O. caryophyllacea)
Біноміальна назва
Orobanche caryophyllacea

Опис ред.

Багаторічна рослина 20–50 см заввишки. Стебла рідко залозисто запушені довгори. Листки яйцювато-ланцетні або ланцетоподібні, 2–2.5 см × 4–6 мм, голі зверху, залозисто запушені на краю та знизу. Суцвіття циліндричне, пухке, мало квіткове. Чашечка 1–1.2 см, нерівномірно 2-розділена; сегменти ланцетні, цілісні або 2-лопатеві; частки лінійно-ланцетні, нерівні, 4–8 мм, зазвичай 3-жильні, вершини довго загострені. Віночок 20–25 мм довжиною, бурий, жовтувато- або темно-червоний, зовні коротко залозисто-волосистий, трубка його значно розширена до зіву. Тичинки прикріплені на відстані 1.5–3 мм від основи трубки віночка. Рильце темно-червоне або жовте. Коробочка довгаста, 1–1.2 см. Насіння довгасте, 0.4–0.5 × ≈ 0.3 мм. 2n = 38[2][3].

Поширення ред.

Поширений у Європі, західній і центральній Азії, Північній Африці (Алжир, Марокко)[4][5][6].

В Україні вид зростає на лісових галявинах, серед чагарників, на сухих луках, в степах, на відслоненнях крейди і вапняку — у Карпатах (Закарпатська обл.), рідко; на Поліссі (пд. ч.), в Лісостепу, Степу (пн. ч. Миколаївської та Херсонської обл.). Паразитує на коренях підмаренника[2].

Джерела ред.

  1. Orobanche caryophyllacea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 295. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 27.03.2019. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 27.03.2019. (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27.03.2019. (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 27.03.2019. (англ.)