Вовча лапа звичайна
Вовча лапа звичайна[1], купа́льниця європе́йська[2] (Trollius europaeus) — вид квіткових рослин родини жовтецеві (Ranunculaceae).
| Вовча лапа звичайна | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Жовтецевоцвіті (Ranunculales) |
| Родина: | Жовтецеві (Ranunculaceae) |
| Рід: | Вовча лапа (Trollius) |
| Вид: | Вовча лапа звичайна (T. europaeus)
|
| Біноміальна назва | |
| Trollius europaeus L., 1753
| |
Біологічні характеристики ред.
Це — багаторічна рослина з прямостоячим стеблом до 50 см заввишки. Листки довгочерешкові, пальчасто-розсічені, темно-зелені, прикореневі. Квітки поодинокі, верхівкові, лимонно-жовті, блискучі, наче вкриті позолотою чи лаком.
Поширення ред.
Вид поширений в Європі та Західному Сибіру. Росте на вогких лісових луках та галявинах, узліссях, чагарникових заростях переважно у лісових і лісостепових районах та в Карпатах.
Фармакологічні властивості ред.
У свіжій траві міститься протоанемін, сліди інших алкалоїдів, сапоніни, вітамін С, органічні кислоти, дубильні речовини.
Застосування у народній медицині ред.
В народній медицині Білорусі використовують траву при шлункових захворюваннях. В Україні — зовнішньо при наривах.
Естетичні характеристики ред.
Оригінальна краса квіток цієї рослини є причиною зривання їх великої кількості на букети, внаслідок чого її стає дедалі менше.
Теплий, сонячний колір квіток купальниці робить їх особливо бажаними в садах та парках, на берегах водойм, струмків.
Розмноження ред.
Розмножується вегетативно і насінням, яке найдоцільніше висівати під зиму — тоді сходи з'являються навесні Цвіте на другий рік життя. Найкраще росте на родючих щільних ґрунтах.
Заготівля ред.
Траву заготовляють під час цвітіння, сушать на горищі при добрій вентиляції.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Trollius europaeus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
- ↑ Екофлора України / Відпов. редактор Я. П. Дідух. — Київ : Фітосоціоцентр, 2004. — Т. 2. — С. 16.
Джерела ред.
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
|
Це незавершена стаття про жовтецеві. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |