Вікіпедія

Власенко Ірина Володимирівна

Ірина Володимирівна Власенко (24 жовтня 1965, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області) — українська письменниця, дипломантка Міжнародного конкурсу «Коронація слова» (2017, 2019), лауреатка Державної премії ім. М.В. Гоголя (2019). Живе та працює в Києві.

Ірина Власенко
Народилася24 жовтня 1965(1965-10-24) (59 років)
м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьписьменник
Мова творівукраїнська

Життєпис

ред.

Народилася 24 жовтня 1965 року у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області в родині військового і учительки. У 1983 році закінчила середню школу № 20 у місті Кам'янське (тоді Дніпродзержинськ). Після чого вступила до Київського Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова, факультет російської філології (спеціальність вчитель російської мови і літератури). Працювала вчителькою російської мови і літератури в Києві, а після одруження у російському місті Нижній Новгород.

З 2002 року проживає в Києві. Працювала менеджеркою з продажів у різних компаніях. Захоплювалася популярною психологією. Пробувала себе у ролі позаштатної журналістки. Пише статті на «жіночі» і морально-етичні теми: про психологію стосунків, кохання, виховання, історії відомих особистостей. І стає відомою і улюбленою авторкою мережевих жіночих ресурсів, чиї часом провокативні і контраверсійні статті викликають жваві обговорення у читацької аудиторії. Пробує писати вірші і прозу. Публікує їх у мережевих літературно-художніх виданнях: «Нова література», "Сніговий ком" та інші.

Відчуваючи, що комерційна діяльність заважає самореалізації, з 2012 року повертається до роботи в школі. Працює учителькою зарубіжної літератури у інноваційному закладі освіти «Центрі дистанційної освіти «Джерело».

Після Революції гідності свідомо почала писати українською. Має блог[1].

Творчість

ред.

Перші статті, вірші і прозу Ірина Власенко публікувала у мережі російською мовою.
У 2006 році Власенко вперше спробувала писати у біографічному жанрі. У російському видавництві «Білий город» вийшла книга «Андрій Подшивалов» – збірка біографічних новел про російського художника А. Подшивалова (російською).

У 2009 році сучасний міський роман «Синдром зародка», який піднімає гострі соціально-психологічні проблеми сучасності, зокрема абортів і покинутих дітей, потрапив у фінал конкурсу "Євроформат-2009" [Архівовано 25 червня 2011 у Wayback Machine.], але тільки у 2015 книга вийшла в електронному вигляді у видавництві Стрельбицького, а 2019 році у паперовому варіанті у видавництві «Кондор» [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.].

З 2016 року бере участь у колективному проєкті видавництва КМ-букс в серії короткої прози "Дорожні історії".

У 2017 році рукопис роману «Чужі скарби»[2] отримав Спеціальну відзнаку за розкриття суспільної проблеми від Київського університету імені Б. Грінченка на «Коронації слова». У 2018 році у видавництві «VIVAT» вийшла однойменна книга. А 2019 року цей роман став лауреатом Державної премії імені М. В. Гоголя.

Питання пошуку української ідентичності, якому присвячено більшу частину оповіді, стало темою наукового дослідження у колективній монографії кафедри української літератури і компаративістики та кафедри світової літератури Інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка «Типологія ідентичностей у художньому і критичному дискурсах».

У 2019 диплом «Коронації слова» отримав рукопис роману Ірини Власенко «Всередині яблука».

В цьому ж році у видавництві «Юніверс» вийшла книга «Учителька німецької», заснована на реальних подіях, авторкою ідеї книги стала Холодняк Людмила, що розповіла історію своєї матері-іспанки, яка дівчинкою потрапила у СРСР під час громадянської війни 1936 року в Іспанії. Книга була презентована на Міжнародному фестивалі української культури у місті Барселона.

У 2020 році у видавництві «Кондор» [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.] вийшов роман «Квітка з Манхеттена», присвячений американський співачці з українським корінням Квітці Цісик.

У 2020 році книга "Учителька німецької" потрапила у короткий список літературної премії "Зустріч".[3]

Реалістичні твори письменниці присвячені соціально-психологічним проблемам сучасності, які тісно пов’язані зі складною і суперечливою історією України.

В 2020 році видавництвом «Фоліо» була започаткована серія "Мистецькі біографії". Це белетризовані біографії відомих українських митців, спроба художньо переосмислити життя відомих особистостей. У своїх книгах Ірина Власенко використовує документальні свідчення сучасників і дослідників, вказує джерела інформації, в діалогах використовує реальні зафіксовані письмово фрази відомих людей. Тому біографії виходять максимально наближеними до реальності. В серії "Мистецькі біографії" вже написано 5 книжок: «Квітка», «Саша», «Утікач Тодось», «Симон» і «Хвиля».[4]

В 2023 році за роман "Глибокі ріки течуть нечутно" письменниця отримала диплом переможця шостого Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Григора Тютюнника у номінації "Проза". Нагородою в конкурсі стало видання книги у видавництві "Український пріоритет".

Бібліографія

ред.
  • «Андрій Подшивалов» 2006  рік (російською);
  • «Синдром зародка» 2019  рік;
  • «Залізниці, потяги, вокзали» 2016  рік (колективна збірка малої прози "Дорожні історії") (редакція Міли Іванцової);
  • «Заведи мотоцикл» 2017  рік (колективна збірка малої прози "Дорожні історії");
  • «Їде маршрутка» 2017  рік (колективна збірка малої прози);
  • «Підземне царство метро» (колективна збірка малої прози);
  • Роман «Чужі скарби»[5][6] 2018;
  • Роман «Учителька німецької» 2019;[7]
  • Роман «Квітка з Манхеттена»[8] 2020;
  • Оповідання «Завтра кінець світу», «Погода налагоджується», «Святошинський падишах», «Мотанка» в журналі «Дніпро» № 12, 2017 рік; № 8 2019 рік;
  • «Спіраль мовчання» 2021  рік (Видавничий дім "Кондор");
  • «Всередині яблука» 2021  рік (Видавничий дім "Кондор");
  • «Квітка» 2022  рік (видавництво Фоліо) (серія «Мистецькі біографії»);
  • «Саша» 2022  рік (видавництво Фоліо) (серія «Мистецькі біографії»);
  • «Утікач Тодось» 2022  рік (видавництво Фоліо) (серія «Мистецькі біографії»);
  • «Симон» 2023  рік (видавництво Фоліо) (серія «Мистецькі біографії»)[9];
  • «Глибокі ріки течуть нечутно» 2023  рік (видавництво Український пріоритет);
  • «Останнє життя» 2023  рік (видавництво «Фоліо»)[10];
  • «Музика вітру» 2023  рік (видавництво «Фоліо»)[11];
  • «Хвиля» 2024  рік (видавництво Фоліо) (серія «Мистецькі біографії»)

Відзнаки

ред.
  • Спеціальна відзнака за розкриття суспільної проблеми від Київського університету імені Б. Грінченка на «Коронації слова» 2017 рік за роман «Чужі скарби»;
  • Державна премія ім. М. Гоголя 2019 рік за роман «Чужі скарби»[12];
  • Диплом "Коронації слова" 2019 рік за рукопис роману "Всередині яблука"
  • Відзнака "Вибір видавництва “Кондор” – “Спіраль мовчання” ("Коронація слова-2020)[13]
  • Диплом І ступеню у номінації Прозові твори Міжнародного літературного конкурсу прозових україномовних видань«DNIPRO-BOOK-FEST-2020» за книгу "Синдром зародка"[14]
  • Переможець Всеукраїнського конкурсу імені Григора Тютюнника у номінації "проза", за твір «Глибокі ріки течуть нечутно»[15]
  • Фіналістка "Коронації слова" 2022 року за рукопис роману "Музика вітру"
  • Спеціальна відзнака "Вибір видавця" (Фоліо "Музика вітру") на "Коронації слова 2022".

Примітки

ред.
  1. ↑ Логос [Архівовано 3 лютого 2020 у Wayback Machine.].
  2. ↑ Ірина Хромчук Рецензія на роман «Чужі скарби». Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
  3. ↑ Оголошено короткий список літературної премії «Зустріч»
  4. ↑ Книги серії "Мистецькі біографії" Власенко І.В.
  5. ↑ Рецензія на книгу "Чужі скарби". Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
  6. ↑ Ген свободи не вбити жодним інформаційним сміттям
  7. ↑ Відлуння громадянської війни. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 11 лютого 2020.
  8. ↑ Магічний код української душі
  9. ↑ Про книжку "Симон" - презентує І.Власенко
  10. ↑ Презентація книги І. Власенко «Останнє життя»
  11. ↑ Буктрейлер до книги Ірини Власенко «Музика вітру»
  12. ↑ Ірина Власенко отримала премію імені М.Гоголя. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 11 лютого 2020.
  13. ↑ Переможці “КОРОНАЦІЇ СЛОВА”-2020 у номінації “РОМАНИ”. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 14 вересня 2020.
  14. ↑ Підведено підсумки Міжнародного літературного конкурсу прозових україномовних видань«DNIPRO-BOOK-FEST-2020». Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 14 вересня 2020.
  15. ↑ У Києві відбулась церемонія нагородження лауреатів літературного конкурсу імені Григора Тютюнника

Джерела та посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Власенко_Ірина_Володимирівна&oldid=43271036