Власенко Ірина Володимирівна
Ірина Володимирівна Власенко (24 жовтня 1965, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області) — українська письменниця, дипломантка Міжнародного конкурсу «Коронація слова» (2017, 2019), лауреатка Державної премії ім. М.В. Гоголя (2019). Живе та працює в Києві.
| Ірина Власенко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
24 жовтня 1965 (58 років) м. Кривий Ріг Дніпропетровська область | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Мова творів | українська | |||
|
| ||||
Життєпис ред.
Народилася 24 жовтня 1965 року у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області в родині військового і учительки. У 1983 році закінчила середню школу № 20 у місті Кам'янське (тоді Дніпродзержинськ). Після чого вступила до Київського Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова, факультет російської філології (спеціальність вчитель російської мови і літератури). Працювала вчителькою російської мови і літератури в Києві, а після одруження у російському місті Нижній Новгород.
З 2002 року проживає в Києві. Працювала менеджеркою з продажів у різних компаніях. Захоплювалася популярною психологією. Пробувала себе у ролі позаштатної журналістки. Пише статті на «жіночі» і морально-етичні теми: про психологію стосунків, кохання, виховання, історії відомих особистостей. І стає відомою і улюбленою авторкою мережевих жіночих ресурсів, чиї часом провокативні і контраверсійні статті викликають жваві обговорення у читацької аудиторії. Пробує писати вірші і прозу. Публікує їх у мережевих літературно-художніх виданнях: «Нова література», "Сніговий ком" та інші.
Відчуваючи, що комерційна діяльність заважає самореалізації, з 2012 року повертається до роботи в школі. Працює учителькою зарубіжної літератури у інноваційному закладі освіти «Центрі дистанційної освіти «Джерело».
Після Революції гідності свідомо почала писати українською. Має блог[1].
Творчість ред.
Перші статті, вірші і прозу Ірина Власенко публікувала у мережі російською мовою.
У 2006 році Власенко вперше спробувала писати у біографічному жанрі. У російському видавництві «Білий город» вийшла книга «Андрій Подшивалов» – збірка біографічних новел про російського художника А. Подшивалова (російською).
У 2009 році сучасний міський роман «Синдром зародка», який піднімає гострі соціально-психологічні проблеми сучасності, зокрема абортів і покинутих дітей, потрапив у фінал конкурсу "Євроформат-2009" [Архівовано 25 червня 2011 у Wayback Machine.], але тільки у 2015 книга вийшла в електронному вигляді у видавництві Стрельбицького, а 2019 році у паперовому варіанті у видавництві «Кондор» [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.].
З 2016 року бере участь у колективному проєкті видавництва КМ-букс в серії короткої прози "Дорожні історії".
У 2017 році рукопис роману «Чужі скарби»[2] отримав Спеціальну відзнаку за розкриття суспільної проблеми від Київського університету імені Б. Грінченка на «Коронації слова». У 2018 році у видавництві «VIVAT» вийшла однойменна книга. А 2019 року цей роман став лауреатом Державної премії імені М. В. Гоголя.
Питання пошуку української ідентичності, якому присвячено більшу частину оповіді, стало темою наукового дослідження у колективній монографії кафедри української літератури і компаративістики та кафедри світової літератури Інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка «Типологія ідентичностей у художньому і критичному дискурсах».
У 2019 диплом «Коронації слова» отримав рукопис роману Ірини Власенко «Всередині яблука».
В цьому ж році у видавництві «Юніверс» вийшла книга «Учителька німецької», заснована на реальних подіях, авторкою ідеї книги стала Холодняк Людмила, що розповіла історію своєї матері-іспанки, яка дівчинкою потрапила у СРСР під час громадянської війни 1936 року в Іспанії. Книга була презентована на Міжнародному фестивалі української культури у місті Барселона.
У 2020 році у видавництві «Кондор» [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.] вийшов роман «Квітка з Манхеттена», присвячений американський співачці з українським корінням Квітці Цісик.
У 2020 році книга "Учителька німецької" потрапила у короткий список літературної премії "Зустріч".[3]
Реалістичні твори письменниці присвячені соціально-психологічним проблемам сучасності, які тісно пов’язані зі складною і суперечливою історією України.
В 2020 році видавництвом «Фоліо» була започаткована серія "Мистецькі біографії". Це белетризовані біографії відомих українських митців, спроба художньо переосмислити життя відомих особистостей. У своїх книгах Ірина Власенко використовує документальні свідчення сучасників і дослідників, вказує джерела інформації, в діалогах використовує реальні зафіксовані письмово фрази відомих людей. Тому біографії виходять максимально наближеними до реальності. В серії "Мистецькі біографії" вже написано 5 книжок: «Квітка», «Саша», «Утікач Тодось», «Симон» і «Хвиля».[4]
В 2023 році за роман "Глибокі ріки течуть нечутно" письменниця отримала диплом переможця шостого Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Григора Тютюнника у номінації "Проза". Нагородою в конкурсі стало видання книги у видавництві "Український пріоритет".
Бібліографія ред.
- «Андрій Подшивалов» 2006 рік (російською);
- «Синдром зародка» 2019 рік;
- «Залізниці, потяги, вокзали» 2016 рік (колективна збірка малої прози "Дорожні історії") (редакція Міли Іванцової);
- «Заведи мотоцикл» 2017 рік (колективна збірка малої прози "Дорожні історії");
- «Їде маршрутка» 2017 рік (колективна збірка малої прози);
- «Підземне царство метро» (колективна збірка малої прози);
- Роман «Чужі скарби»[5][6] 2018;
- Роман «Учителька німецької» 2019;[7]
- Роман «Квітка з Манхеттена»[8] 2020;
- Оповідання «Завтра кінець світу», «Погода налагоджується», «Святошинський падишах», «Мотанка» в журналі «Дніпро» № 12, 2017 рік; № 8 2019 рік;
- «Спіраль мовчання» 2021 рік (Видавничий дім "Кондор");
- «Всередині яблука» 2021 рік (Видавничий дім "Кондор");
- «Квітка» 2022 рік (видавництво Фоліо) (серія «Мистецькі біографії»);
- «Саша» 2022 рік (видавництво Фоліо) (серія «Мистецькі біографії»);
- «Утікач Тодось» 2022 рік (видавництво Фоліо) (серія «Мистецькі біографії»);
- «Симон» 2023 рік (видавництво Фоліо) (серія «Мистецькі біографії»)[9];
- «Глибокі ріки течуть нечутно» 2023 рік (видавництво Український пріоритет);
- «Останнє життя» 2023 рік (видавництво «Фоліо»)[10];
- «Музика вітру» 2023 рік (видавництво «Фоліо»)[11]
Відзнаки ред.
- Спеціальна відзнака за розкриття суспільної проблеми від Київського університету імені Б. Грінченка на «Коронації слова» 2017 рік за роман «Чужі скарби»;
- Державна премія ім. М. Гоголя 2019 рік за роман «Чужі скарби»[12];
- Диплом "Коронації слова" 2019 рік за рукопис роману "Всередині яблука"
- Відзнака "Вибір видавництва “Кондор” – “Спіраль мовчання” ("Коронація слова-2020)[13]
- Диплом І ступеню у номінації Прозові твори Міжнародного літературного конкурсу прозових україномовних видань«DNIPRO-BOOK-FEST-2020» за книгу "Синдром зародка"[14]
- Переможець Всеукраїнського конкурсу імені Григора Тютюнника у номінації "проза", за твір «Глибокі ріки течуть нечутно»[15]
- Фіналістка "Коронації слова" 2022 року за рукопис роману "Музика вітру"
- Спеціальна відзнака "Вибір видавця" (Фоліо "Музика вітру") на "Коронації слова 2022".
Примітки ред.
- ↑ Логос [Архівовано 3 лютого 2020 у Wayback Machine.].
- ↑ Ірина Хромчук Рецензія на роман «Чужі скарби». Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
- ↑ Оголошено короткий список літературної премії «Зустріч»
- ↑ Книги серії "Мистецькі біографії" Власенко І.В.
- ↑ Рецензія на книгу "Чужі скарби". Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
- ↑ Ген свободи не вбити жодним інформаційним сміттям
- ↑ Відлуння громадянської війни. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 11 лютого 2020.
- ↑ Магічний код української душі
- ↑ Про книжку "Симон" - презентує І.Власенко
- ↑ Презентація книги І. Власенко «Останнє життя»
- ↑ Буктрейлер до книги Ірини Власенко «Музика вітру»
- ↑ Ірина Власенко отримала премію імені М.Гоголя. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 11 лютого 2020.
- ↑ Переможці “КОРОНАЦІЇ СЛОВА”-2020 у номінації “РОМАНИ”. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 14 вересня 2020.
- ↑ Підведено підсумки Міжнародного літературного конкурсу прозових україномовних видань«DNIPRO-BOOK-FEST-2020». Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 14 вересня 2020.
- ↑ У Києві відбулась церемонія нагородження лауреатів літературного конкурсу імені Григора Тютюнника
Джерела та посилання ред.
- Де шукати справжні скарби [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.]
- "Українська казка про щастя"— Віталій Квітка "Український інтерес";
- Мінкультури нагородило лауреатів премії ім.М.В. Гоголя [Архівовано 3 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Повернення можливе: роман І.Власенко "Чужі скарби" [Архівовано 10 січня 2020 у Wayback Machine.]
- "Чужі скарби" Ірина Власенко
- Конкурс "Краща книга України"
- Не варто шукати "Чужі скарби", якщо є свої [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- "Нові імена української прози" презентація роману "Чужі скарби"
- Письменниця Ірина Власенко розповідає про свої книжки [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.] - проєкт бібліотеки ім.Анни Ахматової "ЛІТЕРАТУРНА ОНЛАЙН-ВІЗИТІВКА".
- Бути письменником - це велика праця! [Архівовано 26 липня 2021 у Wayback Machine.] - Блог Дистанційної школи «Джерело»
- https://www.youtube.com/watch?v=LMQNOsK1FKg&ab_channel=ІринаВласенко Про книгу "Саша" Власенко І.В.