Високогірні гуслі

«Високогірні гуслі» (алб. Lahuta e Malcís) — албанська національна епічна поема, складена і опублікована албанським ченцем і поетом Джерджі Фіштою в 1937 році. Вона складається з 30 пісень та більш ніж 17 000 віршів.[1]

Обкладинка книги «Lahuta e Malcís» (1937)

На «Lahuta e Malcís» сильно вплинули північноалбанські усні вірші традиційного циклу епічних пісень та цикл історичних віршів 18-го сторіччя. Поема містить елементи албанської міфології та зазнає південнослов'янських літературних впливів, оскільки сам Фішта перебував під впливом францисканців бувши учнем в монастирях Австро-Угорщини.[2] В цій поемі боротьба проти Османської імперії відійшла на другий план, замість неї центральною темою стала боротьба зі слов'янами (сербами та чорногорцями),[3] яких Фішта вважав більш небезпечними після нещодавньої різанини і виселення албанців ними.[4] Книга була заборонена в комуністичній Албанії та в Югославії[5] через її антислов'янську риторику. Ця робота була описана як "шовіністична" та "антислов'янська" у Великій радянській енциклопедії (1950), а сам Фішта був названий "шпигуном, який закликав до боротьби проти слов'ян".[6]

АналізРедагувати

Поема «Високогірні гуслі» складається з близько 17 тисяч віршів, багато албанських вчених називають її "албанською ілліадою". В самій книжці, однак, немає одного центрального персонажа, вона фокусується на подіях і обставинах. Якщо там і є "герой", то це албанський народ. Ці історії разом створюють неперсоніфікований образ албанського героя. Зміст поеми також відрізняється від «Нещасного Скандербега» Ієроніма Де Ради або «Історії Скандербега» Наїма Фрашері. В поемі «Lahuta e Malcís» присутні такі міфічні персонажі як феї, дракони, ящірки та тіні.

Дія поеми відбувається протягом двох поколінь, починаючи з 1858 року коли Чорногорія, під прапорами російського панславізму, намагається вдертися до албанських земель Поема закінчується проголошенням албанської незалежності і Лондонською мирною конференцією, на якій було вирішено розділити землі порівну, віддавши частину Сербії та Чорногорії. Фішта намагається згрупувати деякі пісні відповідно до історичної хронології подій, і в результаті, в поемі з'являються декілька циклів пісень. Читача тимчасово відривають від реальних історичних подій і заводять до фантастичних царств. Перший цикл складається з трьох пісень і створює атмосферу загибелі албанської національної ідентичності. Наступний цикл починається з пісень про Прізренську лігу, і там єдиним центральним персонажем є Марко Мілянов (якого албанською мовою називають Марк Мілані). Він є антагоністом, як в косовському фольклорі, так і для горців із Малесія-е-Маді. Разом з Міляновим з'являється чорногорський князь Нікола I Петрович. Далі цикл поділяється на підцикли, перший з них починається з Джун Мули, племінного вождя з племені Хоті. Після пісні «Kulshedra» ("дракон") йде підцикл з п'яти пісень із масштабними сценами. Наступний цикл фокусується на міфологічному персонажі на ім'я Трінга до і після її смерті. Події, після тридцятирічної перерви, продовжуються повстанням за незалежність. Остання пісня «Лондонська конференція» є епілогом поеми.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Robert Elsie (2005). Albanian Literature: A Short History. I.B.Tauris. с. 236. ISBN 978-1-84511-031-4. Процитовано 29 May 2012. 
  2. Elsie, Robert. Gjergj Fishta, The Voice of The Albanian Nation. Архів оригіналу за 5 квітня 2011. Процитовано 5 квітня 2011. 
  3. Detrez, Raymond; Plas, Pieter (2005). Developing cultural identity in the Balkans: convergence vs divergence. Брюссель: P.I.E. Peter Lang S.A. с. 220. ISBN 90-5201-297-0. 
  4. Ernesto Koliqi; Nazmi Rrahmani (2003). Vepra. Shtëpía Botuese Faik Konica. с. 183. 
  5. Robert Elsie (1996). Studies in modern Albanian literature and culture. East European Monographs. 
  6. Katrin Boeckh; Sabine Rutar (10 January 2017). The Balkan Wars from Contemporary Perception to Historic Memory. Springer. с. 84. ISBN 978-3-319-44642-4.