Випробування свердловин

Випробування свердловин (рос. испытание скважин; англ. hole testing; well testing; нім. Bohrlochprobe f; Bohlöcherforschung f; Bohlochtest m) — перевірка свердловин на стійкість до певного впливу, на здатність до певної дії (напр. на герметичність, на продуктивність).

Приклад пакету тестування свердловин. Показано: дросельний колектор, сепаратор для випробування свердловини, факельна труба, розширювальний бак і гирло свердловини.

Випробування свердловини використовується для вимірювання дебіту свердловини протягом певного періоду часу. Під час цього випробування дебіт свердловини підтримується на постійному рівні, а зміна тиску відстежується за допомогою свердловинного манометра. Дані, зібрані під час цього випробування, можуть бути використані для оцінки продуктивності свердловини, розміру пласта і властивостей пластової рідини.

Різновиди

Розрізняють: Хімічне випробування, Мінералогічне випробування, Технічне випробування, Технологічне випробування.

Випробування герметичності свердловини (рос. испытания герметичности скважины; англ. testing of well (hole) sealing; нім. Prüfung f der Bohrlochdichtheit f) — перевірка герметичності обсадної колони шляхом її опресування і зниження рівня рідини у свердловині (див. герметичність пробуреної свердловини).

Виробничий каротаж: Цей тест використовується для вимірювання дебіту та розподілу флюїду в стовбурі свердловини. Під час цього тесту в стовбур свердловини спускають серію датчиків для вимірювання дебіту і розподілу флюїду. Дані, зібрані під час цього тесту, можуть бути використані для виявлення будь-яких проблем з видобутком, таких як прорив води або газу, а також для оптимізації дебіту свердловини.

Трасерне тестування: Цей тест використовується для вимірювання руху флюїдів у пласті. Під час цього тесту в пласт закачують невелику кількість речовини-трасиратора, а концентрацію речовини-трасиратора контролюють за допомогою серії датчиків. Дані, зібрані під час цього тесту, можуть бути використані для визначення шляхів руху потоку в пласті та оптимізації дебіту свердловини.

Випробування дебіту свердловини: Цей тест використовується для вимірювання дебіту і складу флюїдів у стовбурі свердловини. Під час цього тесту в стовбур свердловини спускають серію датчиків для вимірювання дебіту і складу флюїдів. Дані, зібрані під час цього випробування, можуть бути використані для оптимізації дебіту свердловини і виявлення будь-яких проблем з видобутком, таких як видобуток піску або утворення відкладень.

Випробування бурильної колони: Цей тест використовується для вимірювання продуктивності пласта на ранніх стадіях буріння. Під час цього тесту в стовбур свердловини спускають низку інструментів для вимірювання продуктивності пласта. Дані, зібрані під час цього випробування, можуть бути використані для оптимізації процесу буріння та виявлення будь-яких потенційних проблем з видобутком.

Міні-тестування гідророзриву пласта: Цей тест використовується для вимірювання тиску розриву пласта. Під час цього тесту в пласт закачується невелика кількість рідини під високим тиском, а реакція тиску відстежується за допомогою свердловинного манометра. Дані, зібрані під час цього випробування, можуть бути використані для оптимізації процесу гідророзриву пласта і виявлення будь-яких потенційних проблем з видобутком.

Методика проведення випробувань газових свердловин

Зміна тиску при дослідженні свердловини на одному режимі.

• 1. Складають детальну програму випробувань, готують відповідні прилади та обладнання (діафрагмовий вимірювач, породоуловлювач, манометри), монтують їх на свердловині. Породоуловлювач використовується для визначення кількості твердих домішок.
• 2. Для очищення вибою від рідини і твердих частинок свердло-вину продувають, вимірюючи з моменту пуску дебіт газу і тиск на головці та в затрубному просторі тими ж приладами, що й при випробуванні. При цьому треба враховувати можливе винесення з пласта значної кількості твердих частинок при високих дебітах, що може стати причиною роз'їдання обладнання, утворення пробки на вибої, а при наявності підошовної або контурної води — прориву водяного конуса або язика у свердловину.
• 3. Перед початком досліджень методом сталих відборів тиск на гирлі свердловини повинен бути статичним рст. Дослідження прово-диться починаючи від менших дебітів до великих (прямий хід). Свердловину слід пускати в роботу з невеликим дебітом до повної стабілізації тиску і дебіту. Перша точка індикаторної лінії вибирається з умови, щоб тиск і дебіт свердловини на даній діафрагмі (шайбі, штуцері) не змінювався з часом. Процес стабілізації тиску і дебіту безперервно реєструється і отриманий тиск використовується для визначення параметрів пласта.

Після проведення відповідних замірів тиску на вибої, на гирлі (в фонтанних трубах), в затрубному та міжтрубному просторах і температури в необхідних точках, дебітів газу, рідини і кількості твердих частинок свердловину закривають. Тиск у свердловині починає відновлюватися. Процес відновлення тиску до рст також фіксується безперервно, що дозволяє при відповідній обробці визначити параметри пласта по КВТ (кривій відновлення тиску). Повний цикл зміни тиску в часі на одному режимі показаний на рисунку 1. Дослідження свердловин проводиться не менше ніж на 5 — 6 режимах прямого і 2 — 3 режимах зворотного ходу.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу: у 2-х томах. — Київ : Міжнародна економічна фундація, 2004. — Т. 1: А–К. — 560 с.
• Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу: у 2-х томах. — Львів : Апріорі, 2006. — Т. 2: Л–Я. — 800 с.
• Roy N.N., Dmitrenko V.I. Tests during drilling of layers with abnormally low formation pressure [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Metallurgical and Minning Industry, 2016. (англ.)