Весняне полювання
Весняне полювання — різновид аматорського (спортивного) полювання, яке проводиться навесні (березень-квітень) на качок (самців), гусей, вальдшнепів, глухарів і тетеревів[1].
Правові аспекти ред.
Весняне полювання на птахів, як таке що завдає величезну екологічну шкоду, закрите у всіх країнах Європи крім Мальти, Росії та Білорусі[1]. Також закрите воно в США і Канаді[1]. В Україні весняне полювання було закрито з 1926 р. по 2000 р. і потім повторно з 2004 р. закрито Законом України «Про мисливське господарство та полювання»[1][2]. Заборонене також весняне полювання на птахів і Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження»[3]. Весняне полювання заборонене міжнародною Угодою про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів, а також Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природне середовище існування в Європі (Бернська конвенція) (обидва ці документи ратифіковані Україною)[4][5].
Екологічні аспекти ред.
Весняне полювання завдає величезної шкоди птахам і природі, яка виражається в наступному:
- Весняне полювання викликає розбиття пар у качок і гусей (гуси взагалі мають постійні пари), внаслідок чого знижується успішність розмноження цих птахів.
- Різко зростає фактор занепокоєння в період, коли в природі відбувається розмноження птахів і звірів.
- Різке посилення браконьєрства, так як під виглядом весняного полювання на птахів браконьєри відстрілюють і інші види тварин.
- Відстріл червонокнижних видів гусей і качок[1][6][7][8].
Етичні аспекти ред.
- Стріляти птахів під час розмноження аморально.
- Розбиття пар гусей з причини весняного полювання веде до страждань пташки, що залишилася.
- Весняне полювання порушує права птахів на життя, свободу, відтворення.
- Весняне полювання сприяє вихованню жорстокого поводження з тваринами[1][3][7].
Історія боротьби з весняним полюванням ред.
До кінця XIX століття весняне полювання на птахів в Російській імперії було суворо заборонене[1]. Воно було дозволене лише в 1892 р. Законом про полювання[1]. Активну роботу проти весняного полювання відразу після прийняття цього Закону почав проводити видатний російський мисливствознавець С. О. Бутурлін. Проти весняного полювання ним було опубліковано понад 10 статей[6]. Його підтримував і відомий російський природоохоронець, професор Г. О. Кожевніков[8]. Другий Всеросійський з'їзд мисливців, що зібрався в Москві в 1909 р., висловився більшістю голосів категорично проти весняного полювання[1]. У Радянській Україні, завдяки діяльності відомого природоохоронця і орнітолога, професора В. Г. Аверіна, весняне полювання було заборонено в 1926 р.[1] У цьому ж році весняне полювання було заборонено і в Білорусі. У Криму весняне полювання було заборонено в 1927 р., на Уралі — в 1928 р, в Європейській частині Росії — в 1929 р.[1] В 1956 р. весняне полювання на території СРСР було заборонено в Росії, Україні, Білорусі, Литві, Латвії, Естонії та Молдови[1]. На жаль, під впливом мисливського лобі, весняне полювання, особливо після 1991 р., стало відкриватися в Білорусі, Росії, і була зроблена, на щастя, невдала спроба відродити його в Україні[1]. В даний час екологічні та орнітологічні організації Росії та Білорусі ведуть важку боротьбу за закриття весняного полювання у своїх країнах[1][7].
Див. також ред.
Ресурси Інтернету ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Охотники и экологи против весенней охоты. Антология (1898–2012). / Сост. В. Борейко. — К.: КЭКЦ, 2013. — 264 с.
- ↑ Закон України «Про мисливське господарство та полювання»
- ↑ а б Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження»
- ↑ Конвенция об охране дикой фауны и флоры и природных мест обитания в Европе (Бернская конвенция)
- ↑ Соглашение о сохранении афро-евразийских мигрирующих водно-болотных птиц
- ↑ а б Бутурлин С. О весенней охоте
- ↑ а б в Борейко В. Е. Этика и практика охраны биоразнообразия. — К.: КЭКЦ, 2008. — 360 с.
- ↑ а б Кожевников Г. Против весенней охоты [1] [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.]