Вернер Мумерт

Вернер Мумерт
Вернер Мумерт
Werner Mummert
Народження	31 березня 1897; Люттвіц, Саксонія
Смерть	28 січня 1950 (52 роки); Шуя, Івановська область
Країна	Веймарська республіка; Третій Рейх; ФРН
Приналежність	Рейхсвер; Вермахт; Бундесвер
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	кіннота, танкові війська
Роки служби	1914–1918; 1936–1945
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Член	СС
Звання	Генерал-майор
Формування	4-та піхотна дивізія; 256-та піхотна дивізія; 14-та танкова дивізія
Командування	Танкова дивізія «Мюнхеберг»
Війни / битви	Друга світова війна:; Східний фронт Польська кампанія; Західний фронт Французька кампанія; Східний фронт Операція «Барбаросса» Білоруська операція; Смоленська битва; ; Ржевська битва; Битва за Дніпро; Вісло-Одерська операція; Нижньо-Сілезька операція;
Нагороди
	Вернер Мумерт у Вікісховищі

Вернер Мумерт (нім. Werner Mummert; нар. 31 березня 1897, Люттвіц, Саксонія — пом. 28 січня 1950, табір військовополонених поблизу Шуя, Івановської області) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-майор (1945) Вермахту. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1944).

Біографія

Вернер Мумерт народився 31 березня 1897 у саксонському місті Люттвіц.

Військова кар'єра

1936 — обер-лейтенант резерву
1938 — ротмістр резерву
1 вересня 1939 — СС-штурмбаннфюрер
1940 — гауптман резерву
1 грудня 1941 — майор резерву
18 вересня 1942 — оберст-лейтенант резерву
1 вересня 1943 — СС-оберштурмбаннфюрер
1 лютого 1944 — оберст резерву
1 лютого 1944 — СС-штандартенфюрер
1 лютого 1945 — генерал-майор резерву

З початком Першої світової війни пішов добровольцем на фронт, бився в лавах кінноти Саксонської армії на Західному фронті. У 1916 отримав перше офіцерське звання лейтенант. 16 червня 1918 за бойові заслуги на передовій удостоєний саксонського військового ордену Святого Генріха. У грудні 1918 після війни звільнився з лав армії.

У 1936 відновився на службі у збройних силах Німеччини, у званні лейтенанта Вермахту. Також був членом СС, мав військове звання СС-оберштурмбанфюрер 16-го полку СС «Рейтерштандарте». З початком Другої світової війни на різних командних посадах у 4-й та 256-й піхотних дивізіях Вермахту. Брав участь у Польській і Французькій кампаніях.

З 22 червня 1941 року з початком операції «Барбаросса» брав активну участь в німецько-радянській війні, командир розвідувального батальйону 256-ї піхотної дивізії. Бої в Білорусі, потім на підступах до Великих Лук. З грудня 1941 року — майор. У січні 1942 року нагороджений Золотим німецьким хрестом. Потім бої в районі Ржева, 17 серпня 1942 року нагороджений Лицарським хрестом, з вересня 1942 року — оберст-лейтенант.

З січня 1944 року — командир гренадерського полку 14-ї танкової дивізії, з лютого 1944 — оберст. На чолі свого полку бився в Україні, в районі Кіровограда та Черкас. У березні 1944 року нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста. Важко поранений, евакуйований до Німеччини. У жовтні 1944 року нагороджений мечами (№ 107) до Лицарського хреста з дубовим листям.

У листопаді 1944 року оберст Мумерт призначений командиром 103-ї танкової бригади (у Східній Пруссії).

З січня 1945 командир танкової дивізії «Мюнхеберг», з лютого 1945 — генерал-майор резерву. Бої на Одері, потім на підступах до східного Берліна. Бився зі своїми військами за Рудов, Темпельгоф, станцію Ангальт.

2 травня 1945 року генерал-майор Мумерт узятий у радянський полон. У січні 1950 року помер у полоні в таборі військовополонених поблизу міста Шуя.

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу (1916)
Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (16 червня 1918)
Орден Хреста Свободи 2-го класу з мечами (Фінляндія; 17 серпня 1918)
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Почесний кут старих бійців (1939)
Йольський свічник (1939)
Застібка до Залізного хреста 2-го класу (11 травня 1940)
Залізний хрест 1-го класу (7 липня 1940)
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Нагрудний знак «За танкову атаку» в бронзі
Нарукавний знак «За знищений танк»
Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
Німецький хрест в золоті (11 січня 1942)
Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (4 травня 1942)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (17 серпня 1942)
- дубове листя (№429; 20 березня 1944)
- мечі (№107; 23 жовтня 1944)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нагрудний знак ближнього бою в бронзі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (20 серпня 1943)
Відзначений у Вермахтберіхт (23 вересня 1944)
Кільце «Мертва голова» (1 жовтня 1944)

Див. також

Література

Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
Johannsen, Hein (2012). Werner Mummert: Das Leben eines sächsischen Offiziers. libergraphix. ISBN 978-3954290017.
Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.(англ.)
Kurowski, F., Bridgehead Kurland – The six epic battles of Heeresgruppe Kurland, J.J. Fedorowicz Publishing Inc., Winnipeg, Canada, 2002

Посилання

Mummert, Werner — нагороди генерал-майора Мумерта (англ.)
Mummert, Werner. на lexikon-der-wehrmacht.de.(нім.)

Примітки

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: сформована	командир танкової дивізії «Мюнхеберг» 9 березня — 25 квітня 1945	Наступник: оберст Ганс-Оскар Волерманн