Вербозілля крапчасте

вид рослин

Вербозілля крапчасте[1][2] (Lysimachia punctata) — вид рослин родини первоцвітові (Primulaceae), природно поширений у Європі, натуралізований у Канаді й США.

Вербозілля крапчасте
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Первоцвітові (Primulaceae)
Рід: Вербозілля (Lysimachia)
Вид:
Вербозілля крапчасте (L. punctata)
Біноміальна назва
Lysimachia punctata

Опис

ред.

Багаторічна трава 30–100 см заввишки. Кореневище має від коротких пагонів до майже без пагонів. Стебло від цілком прямостійних від основи, нерозгалужені, верхня частина тонкошерста, від лаймово-зеленого до червонувато-коричневого забарвлення, часто поцятковані. Листки протилежні або в кільці, досить довго-черешкові. Листові від яйцюватих до еліптичних, досить круглокінцеві, з цілими полями, темно-плямисті, нижня частина дрібно-волосата[3].

Суцвіття — нещільна кінцева складна китиця; квітки самотні або в парах. Віночок колесоподібний, жовтий, 12–20 мм шириною, короткотрубковий, 5-пелюстковий; пелюстки зі звуженими кінчиками, поля залозисто-волохаті. Чашолистки вузькі, повністю зелені або червоні. Тичинок 5. Плід — сферична, 5-клапанна, довша за чашечку, 4 мм завдовжки коробочка[3].

Поширення

ред.

Поширений у Європі (Албанія, Австрія, Болгарія, Чехія, Словаччина, Греція, Угорщина, Італія, Польща, Румунія, Південно-Європейська Росія, європейська Туреччина, Україна, колишня Югославія); натуралізований: Канада, США, Ірландія, Норвегія, Швеція, Німеччина, Франція[4][5].

В Україні вид зростає на вологих луках, на узліссях, берегах річок — у Закарпатті звичайний; на Правобережжі Дніпра, зрідка (в парках Хмельницької, Вінницької й Київської областей)[2].

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. Lysimachia punctata // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 140. (рос.)(укр.)
  3. а б NatureGate. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 26.11.2018. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 26.11.2018. (англ.)
  5. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 26.11.2018. (англ.)