Венсан Лендон
Венса́н Лендо́н (фр. Vincent Lindon; нар. 15 липня 1959, Булонь-Біянкур, О-де-Сен, Франція) — французький актор, сценарист та режисер. П'ять разів був номінований на французьку кінопремію «Сезар» за найкращу чоловічу роль. Володар призів за найкращу чоловічу роль Каннського (фільм «Закон ринку», 2015[2][3]) та Венеційського кінофестивалів (фільм «Тихий син», 2024).
| Венсан Лендон | |
|---|---|
| Vincent Lindon | |
 Венсан Лендон на Каннському МКФ, 2018 | |
| голова журі Каннського кінофестивалюd | |
| Дата народження | 15 липня 1959 (65 років) |
| Місце народження | Булонь-Біянкур, Франція |
| Громадянство |  Франція |
| Професія | актор |
| Alma mater | Курси Флоран[1] |
| Роки активності | 1983 — наш час |
| Дружина | Сандрін Кіберлен (1998—2008) |
| Діти | Сюзанн Лендонd |
| IMDb | ID 0512071 |
| Нагороди та премії | |
| Почесний «Магрітт» (2016) • Люм'єр (2016) • Сезар (2016) | |
 Венсан Лендон у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Венсан Лендон народився 15 липня 1959 року в Булонь-Біянкур, департамент О-де-Сен у Франції. Його батько був підприємцем, мати журналісткою. В дитинстві захоплювався боксом, який, після численних травм, батьки змусили кинути[4]. Після закінчення коледжу Венсан потрапив на знімальний майданчик стрічки «Мій американський дядечко» Алена Рене де працював помічником костюмера[5].
1979 року Венсан Лендон поїхав до США, де навчався музиці та водночас брав уроки акторської майстерності у Нью-Йорку і Бостоні. Повернувшись до Франції, вступив до школи Курси Флоран та у 1983 році дебютував в кіно, знявшись у фільмі Поля Бужена́ «Сокіл»[5].
Грав переважно невеликі ролі у фільмах іменитих режисерів. Так, третьою за рахунком роботою Лендона стала роль у фільмі «Наша історія» Бертрана Бліє з Аленом Делоном, Наталі Бей, Жаном-П'єром Даруссеном та Жераром Дармоном. Серед найпомітніших робіт Венсана Лендона наприкінці 1980-х — фільм Діани Кюрі «Закоханий чоловік», а також «Останнє літо у Танжері» Александра Аркаді з Тьєррі Лерміттом та Валерією Голіно у головних ролях.
У 1988 Лендон знявся у «Студентці» Клода Піното, де зіграв роль романтичного музиканта Неду, відчайдушно закоханого в героїню Софі Марсо. Після цього став одним з улюблених акторів французького глядача та отримав у 1989 завдяки роботі у цьому фільмі Приз Жана Габена[4].
У 1992 Венсан Лендон знявся у фільмі «Криза» режисера Коліна Серо, за роль у якому вперше номінувався на премію «Сезар» як найкращий актор року. З режисером актор працював ще у двох стрічках — у фільмі «Прекрасна зелена» (1996) та у «Хаосі» (2001).
У 1997 на екран вийшов фільм «Фред» — одна зі знакових для актора робіт, де він у парі з Клотільдою Куро виконав роль невдахи з абсолютно засмученим життям.
З 2000 по 2013 роки актор ще чотири рази номінувався як найкращий актор року на премію «Сезар», але так і не отримав нагород.
У 2001 році Венсан Лендон дебютував як режисер, поставивши за власним сценарієм стрічку «Не треба історій!».
У 2013 році Лендон очолював журі 39-го фестивалю американського кіно у Довілі[6].
У травні 2015 року Венсан Лендон за найкращу чоловічу роль у фільмі «Закон ринку» (реж. Стефан Брізе) удостоєний призу 68-го Каннського кінофестивалю, а у лютому 2016 отримав премію «Сезар» як Найкращий актор[7].
У 2024 році нагороджений кубком Вольпі за найкращу чоловічу роль Венеційського міжнародного кінофестивалю за роль у фільмі «Тихий син».
Особисте життя
ред.З 1990 по 1995 роки був у близьких стосунках з принцесою Монако Кароліною. У 1993 познайомився з акторкою Сандрін Кіберлен, з якою знявся у чотирьох спільних стрічках, та з 1998 до 2008 році перебував у шлюбі[8]. У пари народилася донька Сюзанна[9]. Від попередніх стосунків у актора також є син Марсель (нар. 11.12.1996).
Фільмографія
ред.
- Актор
| Ролі Венсана Лендона у кіно | ||||
|---|---|---|---|---|
| Рік | Фільм | Оригінальна назва | Роль | Примітки |
| 1983 | Сокіл | Le faucon | інспектор | |
| 1984 | Зведення рахунків | L'addition | Магнум | |
| Наша історія | Notre histoire | Бреше | ||
| Острів дівчинки в блакитному | L'île de la jeune fille bleue | Фредерік | телевізійний | |
| 1985 | Слово поліцейського | Parole de flic | Дакс | |
| Життя, як я хочу | Une vie comme je veux | Артюр | телевізійний | |
| 1986 | Тридцять сім і два щоранку | 37°2 le matin | Richard le jeune policier | |
| Стежите за поглядом | Suivez mon regard | Un loubard violeur | ||
| Ягідний блюз | Prunelle Blues | Фернан | ||
| Вулиця півмісяця | Half Moon Street | Сонні | ||
| Єврейський зв'язковий | Yiddish Connection | Жі | ||
| 1987 | Останнє літо у Танжері | Dernier été à Tanger | Ролан Барре | |
| Закоханий чоловік | Un homme amoureux | Брюно Шоллер | ||
| 1988 | Декілька днів зі мною | Quelques jours avec moi | Фернан | |
| Студентка | L'étudiante | Нед | ||
| 1990 | Таке життя | La Baule-les-Pins | Жан-Клод | |
| Бувають дні... Бувають ночі | Il y a des jours… et des lunes | |||
| Гаспар і Робінзон | Gaspard et Robinson | Робінзон | ||
| Нечаєв повертається | Netchaïev est de retour | Даніель Лоренсон / Нечаєв | ||
| 1992 | Прекрасна історія | La belle histoire | Сімон Шулель | |
| Криза | La crise | Віктор Баррель | ||
| 1993 | Усе про це | Tout ça… pour ça! | Ліно | |
| 1994 | L'irrésolu | Франсуа | ||
| 1995 | Ненависть | La haine | П'яний чоловік | |
| 1996 | Задушені життя | Vite strozzate | Франческо | |
| Жертви | Les victimes | П'єр Дюваль | ||
| Прекрасна зелена | La belle verte | Макс | ||
| 1997 | Фред | Fred | Фред | |
| Сьоме небо | Le septième ciel | Ніко | ||
| 1998 | Папараці | Paparazzi | Мішель Вердьє | |
| Школа плоті | L' École de la chair | Кріс | ||
| 1999 | Улюблена теща | Belle maman | Антуан | |
| Мій маленький бізнес | Ma petite entreprise | Іван Лансі | ||
| Тільки не скандал | Pas de scandale | Луї Жанкур | ||
| 2001 | Божевільний день середа | Mercredi, folle journée! | Мартін | |
| Хаос | Chaos | Поль | ||
| 2002 | Брат воїна | Le frère du guerrier | Тома | |
| П'ятниця, вечір | Vendredi soir | Жан | ||
| 2003 | Ох вже ці доньки! | Filles uniques | Брюно | |
| Ціна життя | Le coût de la vie | Coway | ||
| Ключі від машини | Les Clefs de bagnole | |||
| 2004 | Довірся | La confiance règne | Крістоф Жерар | |
| 2005 | Вуса | La moustache | Марк | |
| Живий літак | L'avion | П'єр | ||
| 2006 | Як каже Шарлі | Selon Charlie | Серж | |
| 2007 | А раптом це любов? | Je crois que je l'aime | Люка | |
| Ті, хто залишаються | Ceux qui restent | Бертран Лівен | ||
| 2008 | Кожен хоче кохати | Mes amis, mes amours | Матіас | |
| Усе заради неї | Pour elle | Жульєн Оклер | ||
| Мисливці на драконів | Chasseurs de dragons | Ліан-Чу | озвучування | |
| 2009 | Ласкаво просимо | Welcome | Сімон Сальма | |
| Мадемуазель Шамбон | Mademoiselle Chambon | Жан | ||
| 2011 | Биття серця | Un coeur qui bat | Le narrateur | |
| Опівнічний дозвіл | La permission de minuit | Давід | ||
| Батько | Pater | Венсан Лендон | ||
| Усі наші бажання | Toutes nos envies | Стефан | ||
| 2012 | Августина | Augustine | професор Жан-Мартен Шарко | |
| За кілька годин до весни | Quelques heures de printemps | Ален | ||
| 2013 | Славні ублюдки | Les salauds | Марко Сільвестрі | |
| 2014 | Моя провина | Mea culpa | Сімон | |
| 2015 | Щоденник покоївки | Journal d'une femme de chambre | Жозеф | |
| Закон ринку | La loi du marché | Тьєррі | ||
| Білі лицарі | Les chevaliers blancs | Жак | ||
| 2017 | Роден | Rodin | Огюст Роден | |
| 2018 | На війні | En Guerre | Лоран Амедео | |
| 2021 | Титан | Titane | Венсан Легран | |
| 2023 | З грошей і крові | D'argent et de sang | Сімон Вайнахтер | 10 епізодів |
| 2024 | Тихий син | Jouer avec le feu | П'єр | |
| Другий акт | Le Deuxième Acte | Гійом | ||
- Сценарист
Визнання
ред.| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Приз Жана Габена | ||||
| 1989 | Найперспективніший молодий актор | Перемога | ||
| Премія «Сезар» | ||||
| 1993 | Найкращий актор | Криза | Номінація | |
| 2000 | Мій маленький бізнес | Номінація | ||
| 2008 | Ті, хто залишаються | Номінація | ||
| 2010 | Ласкаво просимо | Номінація | ||
| 2013 | За кілька годин до весни | Номінація | ||
| 2016 | Закон ринку | Перемога | ||
| Премія товариства незалежного кіно Chlotrudis (Chlotrudis Awards) | ||||
| 2007 | Найкращий актор | Вуса | Перемога | |
| Кришталевий глобус | ||||
| 2008 | Найкращий актор | Ті, хто залишаються | Номінація | |
| 2010 | Ласкаво просимо | Номінація | ||
| 2013 | За кілька годин до весни | Номінація | ||
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | ||||
| 2010 | Європейська «Срібна стрічка» найкращому акторові | Ласкаво просимо | Перемога | |
| Премія «Магрітт» | ||||
| 2016 | Перемога | |||
| Премія «Люм'єр» | ||||
| 2016 | Найкращий актор | Щоденник покоївки та Закон ринку | Перемога | |
| 2019 | На війні | Номінація | ||
Примітки
ред.- ↑ Les anciens du Cours Florent — Курси Флоран.
- ↑ Henry Barnes (24 травня 2015). Cannes 2015: Jacques Audiard's Dheepan wins the Palme d'Or. The Guardian. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 6 червня 2015.
- ↑ Rebecca Ford (24 травня 2015). Cannes: 'Dheepan' Wins the Palme d'Or. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 9 вересня 2019. Процитовано 6 червня 2015.
- ↑ а б Vincent Lindon : sa biographie. cinefil.com. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 26.05.2015.
- ↑ а б Vincent Lindon. Sa biographie. AlloCiné. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 26.05.2015.
- ↑ Vincent Lindon président du jury à Deauville. 15 травня 2011. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 26.05.2015.
- ↑ Cesar Awards: Philippe Faucon’s Drama ‘Fatima’ Wins Best Film. Variety. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 27 лютого 2015.
- ↑ Paris Match, 11 жовтня 2012 [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Sandrine Kiberlain, mariage à l’aveugle. Gala. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 26 травня 2015.
- ↑ Повний перелік нагород на номінацій Венсана Лендона [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)
Посилання
ред.
- Венсан Лендон на сайті IMDb (англ.)(англ.)
- Біографія Венсана Лендона [Архівовано 26 травня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné(фр.)