Великодня хроніка

Велико́дня хро́ніка (або Пасха́льна хро́ніка; грец. Πασχάλιο χρονικό) — анонімний візантійський літопис, що охоплює всесвітню історію від створення світу до правління імператора Іраклія. Загальноприйнята назва хроніки дана Дюканжем за великодніми таблицями (пасхалії), зображеними на зворотному боці двох аркушів рукопису. Поряд із цим, існують й інші назви хроніки[1]. Хроніка збереглася в єдиному рукописі XI століття[2] й обривається на описі сходження на престол шаха Кавада (8 квітня 628 року). Про автора літопису не відомо до суті нічого. Можна припустити, що він був духовною особою і перебував у свиті патріарха Сергія I. Крім загальноісторичного завдання — уявлення процесу всесвітньої історії в рамках біблійної хронології, автор хроніки ставив перед собою завдання створення керівництва для одноманітного обчислення пасхалій.

Великодня хроніка
Chronicon Paschale.png
Великодня хроніка. Видання 1729 року.
Жанр хроніка
Автор невідомий
Мова середньогрецька
Написано VII століття

Як вихідна точка визначення пасхального циклу хроніст обрав 21 березня 5507 року, що є першим відомим прикладом використання візантійської ери[3]. Переказ подій, заснований на біблійних подіях та компіляції з великої кількості джерел, побудовано за строго хронологічною засадою. Хроніка є цінною тим, що її автору були доступні багато історичних праць, які або не дійшли до нашого часу, або збереглися в надзвичайно неповному вигляді. Для найдавнішого періоду основним джерелом була праця християнського історика Секста Юлія Африкана. Для обчислення пасхалій автор користувався творами Євсевія Кесарійського. Серед інших джерел — повна версія «Хронографії» Іоанна Малали, консульські фасти[it] при описах подій часів Римської республіки, житія святих, «Християнська топографія» Козьми Індикоплова та багато інших.

Особливу цікавість представляє переказ подій, пов'язаних з повстанням Ніка; воно зображено з масою подробиць і на тлі надзвичайно бідного, нерідко складеного тільки з консульських фастів, переказ епохи Юстиніана це особливо впадає у вічі. Починаючи з другого дня повстання (14 січня) переказ стає таким докладним і насиченим фактичним матеріалом, як жоден інший твір, що стосується повстання. Джон Б'юрі[en] висловив думку, що ці подробиці було взято з повної версії «Хронографії» Малали, яка не дійшла до нас, однак ця точка зору викликає заперечення[4].

З подій VI століття такої уваги удостоївся тільки Юстиніановий Едикт про істинну віру, наведений цілком. Поза тим, події до кінця правління Маврикія складаються майже з консульських фастів. Тільки остання частина, що охоплює кінець царювання Маврикія, правління Фоки й опис перших 17 років царювання Іраклія справляють враження написаних сучасником подій.

Тривалий час «Великодня хроніка» оцінювалася досить низько, як з наукової, так і з літературної точок зору. Карл Крумбахер вважав, що популярністю хроніка, рівно як і праця Малали, була зобов'язана тим, що задовольняла потребу простих візантійців в історичній відомостях[3]. Утім останнім часом, у зв'язку зі зростанням у науковій літературі зацікавлення до проблеми історичного часу, відбулася переоцінка візантійської хронографії загалом та «Великодньої хроніки» зокрема.

ПриміткиРедагувати

ВиданняРедагувати

  • Chronicon Paschale / Ed. L. Dindorfius. — Bonn, 1832. — Bd. 1—2.
  • Chronicon Paschale 284–628 AD / Translated with introduction and notes by Michael Whitby and Mary Whitby. — 2nd imp.. — Liverpool University Press, 2007. — Vol. 7. — 239 p. — (Translated Texts for Historians). — ISBN 978-0-85323-096 0.
  • Пасхальная хроника / Пер. с греч., вступ. ст., коммент. Л. А. Самуткиной. — Византийская библиотека. Источники. — Алетейя, 2004. — 224 с. — 1000 прим. — ISBN 5-89329-686-9.

ЛітератураРедагувати

  • (рос.) Готлиб А. Г. Хроника пасхальная / А. Г—б // Энциклопедический словарь / Изд. Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон. — Т. XXXVIIa: Ходский — Цензура. — СПб., 1903. — С. 736.
  • (рос.) Гринёва А. Н. Пасхальная хроника VII в. // Классическая и византийская традиция '2017: Сб. материалов XI науч. конф. — Белгород: БелГУ, 2017. — С. 369—371.
  • (рос.) Крумбахер К. Пасхальная хроника // Крумбхер К. Византийские историки и хронисты. — СПб., 1913. — С. 86—88. — (Очерки по истории Византии / Под ред. В. Н. Бенешевича; Вып. III).
  • (рос.) Кузенков П. В. Христианские хронологические системы: История летосчисления в святоотеч. и вост.-христ. традиции. — М.: Рус. изд. центр, 2014. — 992 с. — Пасхальная хроника: С. 13, 20, 22, 59, 122, 148, 153, 157, 174, 176—178, 188, 189, 198, 200—201, 210, 217, 218, 219, 222—223, 235, 251, 278, 291, 293, 298—328, 346, 347, 375, 377—382, 428, 430, 434, 435, 437, 452, 519, 520—521, 564, 571—572, 683, 684—697 (текст) и др.
  • (рос.) Лопухин А. П. Хроника пасхальная / А. Л[опухин] // Полный православный богословский энциклопедический словарь. — СПб.: Изд-во П. П. Сойкина, 1912. — Т. II. — Стб. 2308—2309.
  • (рос.) Попов И. Н. Пасхальная хроника // Православная энциклопедия. — Т. LIV: Павел — Пасхальная хроника. — М. Правосл. энцикл., 2019. — С. 749.
  • (рос.) Самуткина Л. А. «Пасхальная хроника» VII в. как эпитома истории // Вестн. С.-Петерб. ун-та. Сер. 2. История. — 2006. — № 2. — С. 84—95)
  • (рос.) Удальцова З. В. Из византийской хронографии VII в. // Византийский временник. — М., 1984. — Т. 45. — С. 60—65.
  • Чекалова А. А. Константинополь в VI веке, Восстание Ника. — СПб. : Алетейя, 1997. — 332 с. — ISBN 5-89329-038-0.
  • Chronicon Paschale / B. B. // P. 447.
  • (англ.) Howard-Johnston J. Witnesses to a World Crisis: Historians and Histories of the Middle East in the Seventh Century. — Oxford University Press, 2010. — 573 p. — ISBN 978–0–19–920859–3.
  • (нім.) Krumbacher K. Geschichte der byzantinischen Literatur von Justinian bis zum Ende des Oströmischen Reiches. — München, 1891. — С. 115—118.
  • (нім.) Schwartz E. Chronicon Paschale // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft: Neue Bearbeitung. — Bd. III, hbd. 1: Campanus ager - Claudius. — Stuttgart, 1899. — 1899. — Sp. 2460—2477.

ПосиланняРедагувати