Великий Олександрів

село в Хмельницькій області, Україна

Вели́кий Олекса́ндрів — село в Україні, у Віньковецькій селищній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 989 осіб.

село Великий Олександрів
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Хмельницький район
Громада Віньковецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA68040050040019479
Основні дані
Населення 989
Площа 5,226 км²
Густота населення 189,25 осіб/км²
Поштовий індекс 32508
Телефонний код +380 3846
Географічні дані
Географічні координати 48°59′27″ пн. ш. 27°08′47″ сх. д. / 48.99083° пн. ш. 27.14639° сх. д. / 48.99083; 27.14639Координати: 48°59′27″ пн. ш. 27°08′47″ сх. д. / 48.99083° пн. ш. 27.14639° сх. д. / 48.99083; 27.14639
Середня висота
над рівнем моря
263 м
Водойми річки: Ушиця, Батіжок,
Місцева влада
Адреса ради 32500, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт Віньківці, вул. Соборної України, 15
Карта
Великий Олександрів. Карта розташування: Україна
Великий Олександрів
Великий Олександрів
Великий Олександрів. Карта розташування: Хмельницька область
Великий Олександрів
Великий Олександрів
Мапа
Мапа

Географія ред.

У селі річка Батіжок впадає у річку Ушиця. На території села знаходиться древнє святилище Марусин камінь на західному схилі гори Кулинків[1].

Історія ред.

Село Великий Олександрів розташоване на р. Батіжок, що впадає в річку Ушиця. Великий Олександрів до 60-х років XIX століття мало назву Поросятків, вперше згадується в 1420 році (в 1420 р. записано було, Витовтом 100 гривень Григорию Баговскому на с. Малиничиі Свиняче в пов. Кам'янецькому"). Згодом Поросятків згадується в люстрації Барського староства 1441 р. Село Поросятків (villa Prossyathkow) значиться серед заставлених сіл, що належали до Кам'янецького повіту в 1469 р.[2] (частина В, стор. 48).

У XVII столітті Поросятків був містечком, староством привілейованим маєтком сестри короля Польщі Станіслава Августа — графині Замойської. У 1795 році генерал-поручику графу Івану Євстафійовичу Ферзену імператриця Катерина II подарувала село але з'ясувалось, що цим селом володіла графиня, то на прохання її брата Поросятків був повернений Замойській та визнаний її спадковим маєтком.

Згодом, 1819 р. Поросятків разом з Пилипами Поросятківськими і Майданом Поросятківським переходить у власність великого польського магната, князя Антонія Яблоновського, який взяв за дружину представницю з роду Мнішеків. 1825 року Антонія Яблоновського було заарештовано за участь в масонській ложі і підготовку повстання декабристів і маєток придбаває сім'я магната Стадницького, у якої частину (Григорівку) викупляє Мартин-Леопольд Тржецеський.

У 1865 році у Стадницьких і Тржецеського маєток викупив генерал Александер фон Людерс, саме він перейменував Поросятків в Олександрів. Оскільки село було центральним володінням, його почали іменувати Великим Олександровом, а навколишні села — Малим Олександровом, Майданом-Олександрівським, Пилипами-Олександрівськими.

У 1918-1922 роках в селі діяв повстанський загін отамана Климентія Березніцького, який входив у групу повстанських загонів і організацій Правобережної України отамана Якова Гальчевського "Орлика". Загін вів активну антибільшовицьку боротьбу на теренах від сучасної Деражнянщини до Дністра. 5 березня 1922 року потрапивши у засідку в селі Великий Олександрів, Березніцький був вбитий в урочищі Поренча, разом з ним в бою загинуло 5 козаків, де могила отамана невідомо. Донедавна у селі проживала рідна сестра отамана Розалія.

У 1921 році у Великому Олександрові утворено першу раду селянських депутатів. Великоолександрівська сільська рада, якій підпорядковувались села Малий Олександрів, Пилипи-Олександрівські та хутір Григорівка, входила до Віньковецького району, з 1927 року по 1938 рр. Затонського району.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу[3], проведеного урядом СРСР 1932—1933.

1941—1944 — територія Віньковеччини була вільна від сталінської влади і знаходилася під окупацією німецької влади.

У 1946 -1951 роках у лісах довкола Великого та Малого Олесандрова активно діяли боївки Віньковецького надрайонного проводу ОУН.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Віньковецької селищної громади.[4]

19 липня 2020 року, після ліквідації Віньковецького району, село увійшло до Хмельницького району.[5]

Відомі люди ред.

Примітки ред.

  1. Про громаду | Віньковецька селищна рада. vinkgr.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.
  2. Jabłonowski, Aleksander (1 січня 1902). Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. Warszawa. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 27 березня 2016.
  3. Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 років по Хмельницькій області. Дані Хмельницької обласної державної адміністрації
  4. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання ред.