Велика Мечкінська печера

Велика Мечкінська печера (рос. Большая Мечкинская пещера) — карстова печера у Кунгурському районі Пермського краю Росії, геологічна пам'ятка природи регіонального значення.

Велика Мечкінська
рос. Большая Мечкинская пещера
Головний грот печери
Характеристики
Типкарстова
Гірські породивапняк
Відвідування
Довжина маршрутів500 м
Розташування
57°36′36″ пн. ш. 56°37′13″ сх. д. / 57.61000° пн. ш. 56.62028° сх. д. / 57.61000; 56.62028
КраїнаРосія
РегіонПермський край
МісцевістьКунгурський район
Карти розташування
Велика Мечкінська печера. Карта розташування: Росія
Велика Мечкінська печера

Мапа

CMNS: Велика Мечкінська печера у Вікісховищі

Назва

ред.

У корінного населення слово «мечка» означає ведмедиця з ведмежатами.

Географія

ред.

Печера розташована у Кунгурському районі Пермського краю, на лівому березі річки Мечка, за 20 кілометрах км від міста Кунгур, недалеко від селищ Родінове та Заспалове.

Історія

ред.

Велика Мечкінська печера відома більше 100 років. Свого часу її описували співробітники експедиції «ГІДРОБУДПРОЕКТ» у 1935 році та Кунгурського стаціонару Академії наук СРСР у 1952—1955 роках.

У 1988 році Велика Мечкінская печера отримала статус геологічної пам'ятника природи.

Опис

ред.

Печера являє собою горизонтальну низку гротів зі стінами блакитно-білого кольору та підлогою, покритою в'язкою глиною.

Вхід у печеру має ширину 1,5 м та висоту 1 м. В печеру веде глибокий колодязь.

Велика Мечкінская складається з п'яти гуртів і зв'язують їх коридорів загальною довжиною 350 м при глибині 25 м.

Взимку печера багата на сталактити, сталагміти, колони.

Найзначніший грот — Великий, який має довжину 70 м, ширину 30 м та висоту до 6 м. У стелі грота є отвір.

У печері є невеликі озера улоговинно-проточного типу.

Під час танення снігу рівень води в підземних ходах піднімається до семи метрів, і вона майже повністю затоплюється. Після спаду води, по печері протікає струмок.

У печері виявлено три види безхребетних: рачки-бокоплави, нематоди та зимові комарики.

У цілому тваринний світ бідний і вивчений недостатньо. Біологам зустрічалась невелика кількість кажанів.

Галерея

ред.

Література

ред.
  • (рос.) Максимович Г. А., Горбунова К. А. Карст Пермской области. — Пермь : Пермское кн. изд-во, 1958. — 184 с.
  • (рос.) Лобанов Ю. Е. и др. Пещеры Урала. — М. : Физкультура и спорт, 1971. — 144 с.
  • (рос.) Горбунова К. А., Андрейчук В. Н., Костарев В. П., Максимович Н. Г. Карст и пещеры Пермской области. — Пермь : Изд-во Пермского ун-та, 1992. — 200 с.
  • (рос.) Чикишев А. Г. Пещеры на территории СССР. — М. : Наука, 1973. — 137 с.
  • (рос.) Шакир Ю. А. и др. Перечень классифицированных пещер / сост. Шакир Ю. А. — М. : ЦРИБ «Турист», 1989.

Посилання

ред.