Вацлав Неборовський гербу Правдич (пол. Wacław Nieborowski; пом. між 7 жовтня 1493 і 14 січня 1495) — шляхтич, військовий, державний діяч часу Королівства Ягайлонів.

Життєпис ред.

Син Яна з Пукарова. Вперше згаданий у джерелах 1462 року як учасник битви з тевтонцями під Сьвєціном як ротмістр Пйотра Дуніна; може, був поранений. Від 23 серпня 1476 до 17 грудня 1478 — белзький хорунжий, від 19 лютого 1484 до 21 вересня 1489 — белзький каштелян, від 24 жовтня 1491 до 7 жовтня 1493 — белзький воєвода. Часто перебував в оточенні короля, не грав важливої ролі в політиці. 1484 року брав участь у сеймі. Певно, брав участь у молдавській виправі короля 1485, складанні «голду» Штефана III. 26 жовтня 1485 в Городку Ягайлонському король Казимир IV Ягеллончик записав йому 50 флоринів на митах белзькому, грубешівському. У 1486-1488, певне, перебував у Белзі як радник королевича Ольбрахта, що організовував оборону від татар. Після закінчення місії королевича залишився в Белзі до кінця життя.

Посідав маєтності в Белзькій, Холмській землях; зокрема, Неборів, Котличі, Пукарів між Грубешевом і Замостям, село Бересть, на яке король Казимир Ягайлончик дав заставну суму, 1469 року дав дозвіл на викуп у попереднього державця — Прецлава.

Сім'я ред.

Дружина — Дорота. Син (один із дітей) — Вавжинець, вживав прізвище Неборовський, Котліцький з Неборова.

Джерела ред.

  • Wyrozumska B. Nieborowski Wacław h. Prawdzic (Wacław z Nieborowa, Kotlic, Pukarzowa) (zm. między r. 1493 a r. 1495) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII/4, zeszyt 95. — S. 718. (пол.)