Василь (Семенюк)
Васи́лій (Семеню́к) (нар. 2 серпня 1949, Дора, нині в межах міста Яремче, Івано-Франківська область) — Архієпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ. Магістр богослов'я (1997), митрофорний протоієрей (1990).
Василій (Семенюк) | ||||
| ||||
---|---|---|---|---|
з 22 грудня 2011 | ||||
Церква: | Українська греко-католицька церква | |||
Попередник: | митрополію утворено | |||
| ||||
з 19 жовтня 2006 | ||||
Церква: | Українська греко-католицька церква | |||
Попередник: | Михаїл (Сабрига) | |||
Альма-матер: | Люблінський католицький університет | |||
Діяльність: | католицький священник, католицький єпископ | |||
Народження: | 2 серпня 1949 (75 років) с. Дора, біля м. Яремче, Івано-Франківська області | |||
Священство: | 22 грудня 1974 | |||
Єп. хіротонія: | 3 квітня 2004 | |||
Хто висвятив у єпископа | Любомир Гузар, Михаїл Сабрига, Гліб Лончина | |||
Посада: | архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський | |||
Нагороди: | ||||
| ||||
Життєпис
ред.Василь Семенюк народився 2 серпня 1949 року в сім'ї Марії та Петра Семенюків у селі Дора поблизу м. Яремче (нині в його межах, Івано-Франківська область, Україна).
З 1969 до 1974 року навчався у підпільній духовній семінарії. Пізніше доповнив освіту в Люблінському католицькому університеті (Польща). У 1997 році отримав вчений ступінь магістра морального богослов'я. Паралельно навчався у Хустському лісотехнікумі, працював диспетчером газового управління в м. Яремче.
22 грудня 1974 року Владика Володимир Стернюк висвятив його на священника. У 1975 році о. Василь був призначений «опікуном» зруйнованої більшовиками Зарваниці (Тернопільщина). У тому самому році з благословення Високопреосвященного Владики Володимира Стернюка став ректором підпільної духовної семінарії (до 1990 року[1].
У 1989 році о. Василя Семенюка та ще 11-х священників скерували на Тернопільщину для легалізації УГКЦ. У 1990 році призначений ректором Тернопільської вищої духовної семінарії імені Патріарха Йосифа Сліпого (був ним до 20?? року); у 1993 році — протосинкелом (помічником) Тернопільської єпархії. З благословення Правлячого Архиєрея Тернопільської єпархії відбудовує Марійський духовний центр у Зарваниці.
10 лютого 2004 року Святіший Отець Іван-Павло II ухвалив рішення Синоду Єпископів Української греко-католицької церкви і призначив всесвітлішого о. Василя Семенюка Єпископом-помічником Тернопільсько-Зборівської єпархії, уділяючи йому титулярний престол Кастра Северіана.
3 квітня 2004 року в Катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Тернополі відбулася архиєрейська хіротонія Преосвященного Владики Василя Семенюка — єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівського. Головним святителем був Блаженніший Любомир, співсвятителями — Преосвященний Владика Михаїл Сабрига, Єпарх Тернопільсько-Зборівський, та Преосвященний Владика Гліб Лончина, Апостольський візитатор для українців греко-католиків Італії, Прокуратор Верховного Архиєпископа в Римі.
З 19 жовтня 2006 року — правлячий архиєрей Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ.
Нагороди
ред.- Державна премія України в галузі архітектури (2005),
- відзнака Тернопільської міської ради (2008),
- орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009)[2].
- лауреат конкурсу «Людина року-2018» (Тернопільщина)[3]
-
Під час похорону героя Олександра Орляка (11.02.2015)
-
Під час Літургії в Архікатедральному Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Тернополі (10.03.2015)
Примітки
ред.- ↑ Головин Б., Сивак І., Ханас М., о. Шаварин М. Семенюк Василь Петрович… — С. 240.
- ↑ Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 785. — ISBN 978-966-528-318-8. (доповнення).
- ↑ Лауреати конкурсу «Людина року-2018» [Архівовано 11 січня 2019 у Wayback Machine.] // Вільне життя плюс. — 2019. — 10 січня.
Джерела
ред.- Головин Б., Сивак І., Ханас М., о. Шаварин М. Семенюк Василь Петрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 240—241. — ISBN 978-966-528-279-2.