Вікіпедія

Васильєв Володимир Вікторович

Володимир Вікторович Васильєв (рос. Влади́мир Ви́кторович Васи́льев; 18 квітня 1940, Москва, Російська РФСР) — радянський і російський артист балету, хореограф, педагог, Народний артист СРСР (1973). Чоловік і постійний сценічний партнер Катерини Максимової.

Васильєв Володимир Вікторович
Народився18 квітня 1940(1940-04-18)[1][2] (84 роки)
Москва, СРСР[1]
Громадянство СРСР
 Росія
 Литва
Діяльністьактор, хореограф, балетмейстер, артист балету, театральний режисер, поет, балетний педагог, кінорежисер
Alma materРосійський університет театрального мистецтва
ЗакладРосійський університет театрального мистецтва
У шлюбі зМаксимова Катерина Сергіївна
IMDbnm0890584
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів
Орден святого благовірного князя Данила Московського III ступеня
Кавалер ордена «За заслуги»
народний артист СРСР народний артист РРФСР заслужений артист РРФСР Ленінська премія Державна премія СРСР Премія Ленінського комсомолу Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
CMNS: Васильєв Володимир Вікторович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Васильєв.

Біографія

ред.

У 1958 році закінчив Московське хореографічне училище за класом М. М. Габовича.

26 серпня 1958 став солістом балетної трупи Большого театру, де пропрацював понад тридцять років.

Творчі здобутки

ред.

Дебютував у 1959 році в партії Данила («Кам'яна квітка» Прокоф'єва), рік по тому став першим виконавцем ролі Іванушки в балеті Родіона Щедріна «Коник-Горбоконик». Досконало оволодівши мистецтвом танцю, за роки кар'єри Васильєв станцював практично всі провідні партії класичних та сучасних балетів, серед яких — Базиль («Дон Кіхот» Мінкуса, 1961), Петрушка (однойменний балет Стравінського, 1964), Лускунчик (однойменний балет Чайковського, 1966), Спартак (однойменний балет Хачатуряна, 1968; Ленінська премія за 1970), Ромео («Ромео і Джульєтта» Прокоф'єва, 1973), принц Дезіре («Спляча красуня» Чайковського, 1973) та багато інших. Виступав також в балетах закордонних постановників  — Ролана Петі, Моріса Бежара, Леоніда Мясіна. Васильєв створив яскраві, образи, що запам'ятовуються, найчастіше пропонуючи нове їх прочитання. Артист володіє високою технікою танцю, даром пластичного перевтілення і великою акторською майстерністю.

З 1971 Васильєв працював хореографом, поставив низку балетів на радянській та закордонній сцені, а також телебалети «Анюта» і «Дім при дорозі» на музику В. А. Гаврилина. Знімався у фільмах-балетах. У 1982 закінчив балетмейстерське відділення ГІТІСа, в 1982—1995 викладав там же хореографію.

Пише картини. Десять персональних виставок його живописних робіт пройшли у Москві, Санкт-Петербурзі, Пермі та інших містах.

Пише вірші. У 2001 році в Москві була опублікована збірка його віршів рос. «Цепочка дней».

Фільмографія

ред.

Акторські роботи:

  • «СРСР із відкритим серцем» (1961, фільм-концерт; соліст; реж. В. Катанян, Л. Крісті)
  • «Казка про Горбоконика» (1962, Іванушка; реж. А. Радунський, З. Тулубьєова)
  • «Москва в нотах» (1969, музичний телефільм)
  • «Викрадення» (1969, камео)
  • «Поручик Кіже» (1969, фильм-спектакль, головна роль)
  • «Трапеція» (1970, фільм-балет; Арлекін)
  • «Ромео та Джульєтта» (1974, відеозапис балетної вистави; Ромео)
  • «Спартак» (1977, фільм-балет; Спартак)
  • «Кам'яна квітка» (1978, Данило; спектакль ДАБТ СРСР, відеозапис)
  • «Лускунчик» (1978, Лускунчик-принц; спектакль ДАБТ СРСР, відеозапис)
  • «Жиголо і Жиголетта» (1980, Сід Котмен)
  • «Великий балет» (1980, фільм-концерт)
  • «50 років Театру ляльок Сергія Образцова» (1981, фільм-спектакль)
  • «Ностальгія» (1980, на музику російських композиторів; соліст; також — хореограф)
  • «Анюта» (1982, фільм-балет;Батько Анюти)
  • «Травіата» (1983, фільм-опера; матадор; реж. Франко Дзефіреллі)
  • «Фрагменти однієї біографії» (1985, на музику аргентинських композиторів; соліст; також — хореограф)
  • «Дім при дорозі» (1985, на музику В. А. Гаврилина за поемою О. Твардовського; Андрій)
  • «Фуете» (1986, Андрій Новіков / Майстер)
  • «Гран па в білу ніч» (1988, музичний фільм)
  • «Горбоконик» (1989, фільм-спектакль, казка-балет; Казкар)
  • «Євангеліє для лукавого» (1992, фільм-ораторія; центральні ролі)

Режисер:

  • «Макбет» (1980, фільм-балет; також — хореограф)
  • «Ці чарівні звуки» (1981, фільм-балет; також — балетмейстер)
  • «Світ Уланової» (1981, документальний; у співавт.)
  • «Анюта» (1982, у співавт.; також — хореограф)
  • «Я хочу танцювати» (1985, фільм-спектакль; також — хореограф)
  • «Будинок біля дороги» (1985, на музику В. А. Гаврилина за поемою О. Твардовського; співрежисер О. Белінського)
  • «Фуете» (1986, у співавт.; також — хореограф)

Документальне кіно:

  • «Дует» (1973, фільм, присвячений творчості К. Максимової та В. Васильєва)
  • «Катя і Володя» (1982, реж. Д. Делуш, Франція; фільм, присвячений творчості К. Максимової та В. Васильєва)
  • «І залишилося як завжди недомовлене щось...» (1990, фільм, присвячений творчості К. Максимової та В. Васильєва)
  • «Відображення» (2000, фільм про творчість В. Васильєва)
  • «Володимир Васильєв. Великий балет» (2005, 4 серії)

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Васильев Владимир Викторович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Васильєв_Володимир_Вікторович&oldid=36025075