Моріс Бежар

французький хореограф та реформатор балету

Морі́с Бежа́р (фр. Maurice Béjart, справжнє ім'я — Моріс-Жан Берже, фр. Maurice-Jean Berger; нар. 1 січня 1927, Марсель, Франція — пом. 22 листопада 2007 Лозанна) — французький хореограф та реформатор балету.

Моріс Бежар
фр. Maurice Béjart
Maurice-Béjart--1984---w.jpg
Ім'я при народженні фр. Maurice-Jean Berger
Народився 1 січня 1927(1927-01-01)[1][2][…]
Марсель[4]
Помер 22 листопада 2007(2007-11-22)[5][1][…] (80 років)
Лозанна, Швейцарія[4]
Країна Flag of France.svg Франція
Flag of Switzerland.svg Швейцарія
Діяльність танцюрист, хореограф, сценарист, балетмейстер, артист балету, сценограф, художник по костюмах, lighting designer
Вчителі Lyubov Egorovad
Відомі учні Thales Pan Chacond
Знання мов французька[1]
Конфесія шиїти
Батько Gaston Bergerd
Брати, сестри  • Alain Béjartd
Нагороди
IMDb nm0126762
Сторінка в Інтернеті bejart.ch
Моріс Бежар (1988)

Біографічні відомостіРедагувати

Моріс Бежар (справжнє прізвище — Берже) народився 1 січня 1927 року в Марселі. Він вивчав хореографію в Парижі та Лондоні. Псевдонім він запозичив у дружини драматурга Мольєра — Арманди Бежар.

«Майстер балету» Моріс Бежар виступав на сцені з 1948 року, а з початку 1950-х років ставив спектаклі, відомі по всьому світу. 1951 поставив свій перший балет (у Стокгольмі, в співавторстві з Біргит Куллберг). У 1954 заснував компанію Ballet de l'Etoile, в 1960 — Ballet du XXe Siècle у Брюсселі. Чуттєву стилістику Бежара у Франції 1950-х років не сприйняли, і він багато працював в інших європейських країнах. Його перший сценічний тріумф відбувся в Брюсселі 1959 року, коли він поставив там «Весну священну» на музику Ігоря Стравінського.

Бежар створив і поставив понад сто балетів, написав п'ять книг. З 1994 року Моріс Бежар був обраний до Французької академії. Останні два десятиліття життя Бежар був керівником «Лозаннського Балету Бежара» (Bejart Ballet Lausanne).

З 21 по 23 вересня 1999 року в Національному палаці «Україна» в Україні були представлені найкращі спектаклі трупи — «Жар-птиця», «Бароко Бельканто» (костюми Джанні Версаче), «Болеро», гала-концерт та світова прем'єра балету «Шинель» за мотивами повісті М. В. Гоголя.

З Бежаром мали за честь працювати всі світові зірки, зокрема Сільві Гійом, Михайло Баришніков, Рудольф Нурієв, Хорхе Донн. Довгі роки співпраці зв'язують Моріса Бежара з видатною балериною Майєю Плісецькою. Він поставив для неї балет «Айседора», а також декілька сольних концертних номерів для її виступів. Найвідоміші серед них «Видіння троянди» і «Аве, Майя». Музику для його вистав писали П'єр Бульоз і Ніно Рота. Джанні Версаче робив для танцівників Бежара костюми. Трупа Bejart Ballet об'їздила зі своїми спектаклями весь світ. Найбільші сучасні постановники переконані, що Моріс Бежар був найважливішою людиною в історії танцю в XX столітті.

Естетичних заборон для майстра не існувало, як і «небалетних» тем. У його версії «Лускунчика» діяли персонажі з дитинства Бежара аж до улюбленої каруселі й улюбленого кота. Він узагалі до останніх днів залишався великою дитиною, попри цілком дорослі особливості існування у професії та в особистому житті (Бежар у зрілому віці прийняв іслам шиїтського штибу і був, про що сам відверто пише у спогадах, гомосексуалом.

ПостановкиРедагувати

  • 1955 — Symphonie pour un homme seul (Париж)
  • 1957 — Sonate à trois (Ессен)
  • 1958 — Orphée (Льєж)
  • 1959 — Le Sacre du printemps (Брюссель)
  • 1961 — Boléro(Брюссель)
  • 1964 — IX Symphonie (Брюссель)
  • 1966 — Roméo et Juliette (Брюссель)
  • 1967 — Messe pour le temps présent (Авіньйон)
  • 1968 — Bhakti (Авіньйон)
  • 1972 — Nijinski, clown de Dieu (Брюссель)
  • 1975 — Pli selon pli (Брюссель)
  • 1975 — Notre Faust (Брюссель)
  • 1977 — Petrouchka (Брюссель)
  • 1980 — Eros Thanatos (Афіни)
  • 1982 — Wien, Wien, nur du allein (Брюссель)
  • 1983 — Messe pour le temps futur (Брюссель)
  • 1987 — Souvenir de Léningrad (Лозанна)
  • 1988 — Piaf (Токіо)
  • 1989 — 1789… et nous (Париж)
  • 1990 — Pyramide (Каїр)
  • 1991 — Tod in Wien (Відень)
  • 1992 — La Nuit (Лозанна)
  • 1993 — M (Токіо)
  • 1995 — À propos de Shéhérazade (Берлін)
  • 1997 — Le Presbytère… (Париж)
  • 1999 — La Route de la soie (Лозанна)
  • 2000 — Enfant-roi (Версаль)
  • 2001 — Tangos (Генуя)
  • 2001 — Manos (Лозанна)
  • 2002 — Mère Teresa et les enfants du monde
  • 2003 — Ciao Federico, на честь Фелліні
  • 2005 — L'Amour — La Danse
  • 2006 — Zarathoustra
  • 2007 — Le Tour du monde en 80 minutes
  • 2007 — grazie Gianni con amore, пам'яти Джанні Версаче

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати