Вандер Йоханнес де Гааз
Вандер Йоханнес де Гааз (Хаас, Хааз) (нід. Wander Johannes de Haas) (нар. 2 березня 1878, Ліссе поблизу Лейдена, Нідерланди — пом. 26 квітня 1960, Білтховен) — голландський фізик та математик, відомий відкриттям декількох важливих магнітних явищ. Очолював кріогенну лабораторію імені Г. Камерлінг-Оннеса. Дійсний член Нідерландської академії наук (1922).
| Вандер Йоханнес де Гааз | |
|---|---|
| нід. Wander Johannes de Haas | |
,_in_1924_together_with_Willem_Keesom_(1876_-_1956).png) | |
| Народився | 2 березня 1878[1][2][…] Лейден, Південна Голландія, Нідерланди або Ліссе, Південна Голландія, Нідерланди[4] |
| Помер | 26 квітня 1960[1][2][…] (82 роки) або 25 квітня 1960[4] (82 роки) Білтговен, Де-Білт, Утрехт, Нідерланди[4] |
| Місце проживання | Нідерланди |
| Країна |  Нідерланди[5] |
| Діяльність | куратор, фізик, викладач університету, математик |
| Alma mater | Лейденський університет |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Делфтський технічний університет[6] Лейденський університет[5] Гронінгенський університет[4] |
| Науковий керівник | Гейке Камерлінг-Оннес |
| Аспіранти, докторанти | Корнеліс Якобус Гортерd Gerardus J. Sizood Pieter van der Leedend Bram van Heeld[7] Frits Karel du Préd[7] Joost van den Handeld[7] Hermanna Catharina Offerhausd[7] |
| Членство | Нідерландська королівська академія наук |
| У шлюбі з | Geertruida de Haas-Lorentzd |
| Нагороди | |
 Вандер Йоханнес де Гааз у Вікісховищі | |
Біографія
ред.
Народився у сім'ї викладача. Закінчив середню школу в Мідделбурзі (1895), він спочатку став вивчати право, але незабаром вирішив вчитися на фізика і в 1900 вступив до Лейденського університету. Серед його вчителів був знаменитий фізик-експериментатор Гейке Камерлінг-Оннес, під керівництвом якого він захистив дисертацію в 1912 році.
У 1910 році де Гааз одружився зі старшою донькою Лоренца, у них народилися двоє синів і дві дочки.
З 1917 по 1922 — професор Вищої технічної школи в Делфті, пізніше 2 роки працював в Гронінгенському університеті. З 1924 по 1948 рік — професор Лейденського університету та директор кріогенної лабораторії імені Г. Камерлінг-Оннеса.
Наукова діяльність
ред.Основні праці — з фізики низьких температур та надпровідності. Де Гааз першим зумів отримати рекордно низьку температуру 0,0002 К. За ці дослідження в 1934 був нагороджений медаллю Румфорда.
У 1915 році спільно з А. Ейнштейном експериментально виявив ефект Ейнштейна-де Гааза: тіло при намагнічуванні навколо деякої осі набуває щодо цієї осі обертальний момент, пропорційний намагніченості. У 1930 році разом з Л. В. Шубниковим відкрив ефект Шубникова — де Гааза: при низьких температурах електричний опір вісмуту залежить від зворотної величини магнітного поля. В 1931 де Гааз і П. ван Альфен (van Alphen) відкрили осциляторну залежність магнітної сприйнятливості металів від напруженості зворотнього магнітного поля (ефект де Гааза — ван Альфена).
Див. також
ред.Примітки
ред.Література
ред.- Кудрявцев П. С. Курс истории физики. — М.: Просвещение, 1974.
- Храмов Ю. А. Гааз (Хааз) Вандер Иоханес де (Wander Johannes de Haas) // Физики : биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 70. — 400 с. — 200 000 екз.
Посилання
ред.- Albert van Helden. Вандер Йоганнес де Гааз 1878—1960 [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] (Цифрова бібліотека Королівської Нідерландської академії мистецтв і наук [1]). Originally published in: K. van Berkel, A. van Helden and L. Palm, ed., A History of Science in Netherlands, Survey, Themes and Reference, pp. 454—456 (Leiden, Brill, 1999).(англ.)
- Wander Johannes de Haas, 1878—1960 [Архівовано 23 лютого 2021 у Wayback Machine.](англ.)