Валькевич Петро Васильович

Валькевич Петро Васильович (*близько 1687— †19 березня 1758) — член Правління гетьманського уряду (1741-1750 рр.), другий генеральний військовий осавул в 1751—1758 роках за правління гетьмана Кирила Розумовського. Вихованець Києво-Могилянської академії.

Петро Васильович Валькевич
POL COA Walkiewicz.svg
Прапор
Генеральний осавул
Попередник: Антін Гамалія
 
Народження: 1687(1687)
Смерть: 1758(1758)
Освіта: Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Рід: Валькевичі

БіографіяРедагувати

Навчався у Києво-Могилянській академії на початку XVIII століття.

1709 мав ранґ значкового товариша.

Близько 17141715 — військовий канцелярист, 17151721 — начальник відділу Генеральної військової канцелярії. З 1723 — старший канцелярист, з 1728 — реєнт, тобто начальник над канцеляристами під керівництвом генерального писаря. Валькевич був замішаний у справі фальсифікованого універсалу про оподаткування козаків і 1728 звільнився з цієї посади. Про це згадує в своїм «Деннику» Я. Маркович.

З 1728 року разом з іншими правниками працював у Кодифікаційній комісії. Через 15 років було створено збірку документів "Права, за якими судиться малоросійський народ".

Між 1732 і 1740 отримав від гетьмана Д. Апостола ранг бунчукового товариша. 1738 знову брав участь у роботі Кодифікаційної комісії, також призначений до Тимчасової комісії з обрахунку волів, конфіскованих у населення під час військового походу 1736.

17411758 служив другим генським осавулом Гетьманщини (першим генеральним осавулом був Яків Якубович (17401758)).

23 травня 1748 під час великої пожежі в Глухові, врятував із приміщення Генеральної військової канцелярії гетьманські клейноди. Серед них були «сундук малеваный с документами гетмана Данила Апостола, сундучек маленький с именными Указами императрицы Елизаветы Петровны, и еще два сундука, некоторые книги в переплете и особливые тетради». У списку врятованих речей згадується також велика корогва, чотири значки і литаври. Все це було «с пожару выхвачено и в дом Валькевича за рекой, яко в безопасное место под охрану жолдацкого караула занесено».

Десь 17151721 Валькевич одружився з Марією, дочкою бунчукового товариша А. Лизогуба. Мав брата Степана Валькевича (з 1721 — значковий військовий товариш зі Стародуба).

ЛітератураРедагувати

  • Окиншевич Л. Генеральна Старшина… К., 1926;
  • Окиншевич Л. Центральні установи України-Гетьманщини XVII–XVIII ст., ч. 2. К., 1930;
  • Яковлів А. Український Кодекс 1743 року… Мюнхен, 1949;
  • Кривошея В. 8. Українська козацька старшина, ч. 1, К., 1997; Права… 1743. К., 1997.
  • Історичні науки