Вальдемар Фегеляйн
Вальдемар Фегеляйн (нім. Waldemar Fegelein; 9 січня 1912, Ансбах, Франконія — 20 листопада 2000) — офіцер військ СС, штандартенфюрер СС (21 грудня 1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (16 грудня 1943).
| Вальдемар Фегеляйн | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Waldemar Fegelein | |||||||||||||||
 Фегеляйн (ліворуч) з братом Германом. | |||||||||||||||
| Псевдо | Axel Fegelein | ||||||||||||||
| Народився |
9 січня 1912[1][2] Ансбах, Баварія, Німецька імперія | ||||||||||||||
| Помер |
20 листопада 2000[1][2] (88 років) Обермайтінген, Ландсберг, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина | ||||||||||||||
| Країна |
 Німеччина.svg){kind=small} Німецька імперія.svg){kind=small} Веймарська республіка.svg){kind=small} Третій Рейх | ||||||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | ||||||||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||||||||
| Учасник | Друга світова війна | ||||||||||||||
| Членство | СС | ||||||||||||||
| Військове звання | штандартенфюрер | ||||||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | ||||||||||||||
| Родичі | Ґретель Браун | ||||||||||||||
| Брати, сестри | Герман Фегелейн | ||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||
Біографія ред.
Ранні роки ред.
Народився 9 січня 1912 року в Ансбасі. Молодший брат Германа Фегеляйна.
В 1934 році вступив у головну кавалерійську школу СС в Мюнхені. Проявив себе як чудовий кавалерист і був членм Олімпійської команди Німеччини з кінного спорту.
Друга світова війна ред.
Під час війни служив у кавалерійських частинах СС.
З 15 жовтня по 20 листопада 1941 року тимчасово командував 15-м добровольчим кавалерійським полком СС.
Воював на радянсько-німецькому фронті під командуванням свого брата, з квітня 1944 року — командир 17-го кавалерійського полку СС 8-ї кавалерійської дивізії СС «Флоріан Гайєр».
з 26 лютого по березень 1945 року — командир 37-ї добровольчої кавалерійської дивізії СС «Лютцов».
Повоєнні роки ред.
Після закінчення війни змінив ім'я на Аксель Фегеляйн, займався розведенням коней, керував кінним заводом у Неє, поблизу Бад-Верісгофену.
Підвищення під час Другої світової віни ред.
- Гауптштурмфюрер СС (20 липня 1938)
- Штурмбаннфюрер СС (20 квітня 1942)
- Оберштурмбаннфюрер (30 січня 1944)
- Штандартенфюрер СС (21 грудня 1944)
Нагороди ред.
- Німецький кінний знак в золоті
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Кільце «Мертва голова»
- Спортивний знак СА в сріблі
- Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в золоті
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Залізний хрест
- 2-го класу (15 грудня 1940)
- 1-го класу (10 липня 1941)
- Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» в сріблі (10 жовтня 1941)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
- Нагрудний знак ближнього бою в бронзі
- Лицарський хрест Залізного хреста (16 грудня 1943)
- Німецький хрест в золоті (2 грудня 1944)
Література ред.
- Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.261-262
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Schneider J.W., Their Honor was Loyalty!, R. James Bender Publishing, 1977