Відкрити головне меню

Валетов Ян Михайлович

український письменник

ЖиттєписРедагувати

Народився 26 серпня 1963 року в Дніпропетровську (нині — Дніпро), де і живе донині. 

1986 року закінчив фізико-технічний факультет Дніпровського університету. Був капітаном команди КВК ДНУ, членом Всесоюзного Клубу «Що? Де? Коли?». Один з творців гри «Брейн-ринг». З 1987 року займається бізнесом. 

Громадянська позиціяРедагувати

31 січня 2014 року, під час Революції гідності, Ян так описав ці події в інтерв'ю:

Добре, коли події об'єднують, але нинішні швидше роз'єднують, розколюють суспільство. Це, на жаль, факт, що вже стався. Ну що ж поробиш? З цим жити…[2]

Валетов визнає факт війни Росії проти України,[3] а Крим — анексованим:[4]

Я не вважаю, що це громадянська війна. Це війна двох філософій, війна ідеологічна — в ній є ворог, є вторгнення, є ворожа ідеологія, протистояти якій вважаю своїм головним завданням сьогодні.[5]

В книзі «Нічия земля» 2007 року Валетов описував події, що дуже схожі на нинішню ситуацію: російсько-українська війна, анексія Криму тощо.[6] Збулись і інші «передбачення»: російська війна з Грузією і газовий конфлікт Росії з Україною[7].

ТворчістьРедагувати

Публікував статті в інтернеті і газеті «Бізнес» під псевдонімом Борис Бітнер. Перший роман, трилер «Лівий берег Стіксу», вийшов у Києві 2005 року. Автор фантастичного циклу «Нічия земля», трилогії «Проклятий», романів «Прицільна дальність», «Залишитися в живих» і інших творів.[8]

БібліографіяРедагувати

 
Обкладинка книги «Найкращий вік для смерті» (2017).

Окремі виданняРедагувати

  • 2005 — «Лівий берег Стіксу». Київ: «Альтерпресс»,
  • 2006 — «Прицільна дальність». — Київ: «Факт».
  • 2007 — «Глибина» («Залишитися в живих»). — СПб.
  • 2007 — Збірка «Залишитися в живих»: роман «Залишитися в живих», повість «Прицільна дальність», оповідання «Сумний танець фрейлакс» . — Київ: «Альтерпресс».
  • 2017 — «2017»[9]
  • 2017 — «Найкращий вік для смерті» («Лучший возраст для смерти») — Фоліо[10].

Нічия земляРедагувати

  • «Нічия земля». — СПб: Ленінградське видавництво, 2011. (Бойова фантастика. Цикли).
  • 2008 — «Нічия земля». — СПб: Ленінградське видавництво, 2008. (Бойова фантастика).
  • Перевидання: «Нічия земля». — СПб/Москва: Ленінградське видавництво/Ексмо, 2009. 
  • 2008 — «Діти Капища». — СПб: Ленінградське видавництво, 2008. — 416 с. — (Бойова фантастика).
  • Перевидання: «Діти Капища». — СПб/Москва: Ленінградське видавництво/Ексмо, 2009.
  • 2008 — «Дурні і герої». — СПб: Ленінградське видавництво, 2008. — 416 с. — (Бойова фантастика).
  • Перевидання: «Дурні і герої». — СПб/Москва: Ленінградське видавництво/Ексмо, 2009.
  • 2008 — «Школа негідників». — СПб: Ленінградське видавництво, 2008. — 448 с. 
  • Перевидання: «Школа негідників». — СПб/Москва: Ленінградське видавництво/Ексмо, 2009. 

ПроклятийРедагувати

  • 2010 — «Хроніки Проклятого». — СПб: Ленінградське видавництво, 2010. — 352 с. — (Бойова фантастика). — 8050 екз. — ISBN 978-5-9942-0504-4.
  • Перевидання: «Хроніки Проклятого». — Київ: «Альтерпресс», 2010. — 352 с. — 750 примірників — ISBN 978-966-542-432-1.
  • 2011 — «Шлях Проклятого». — Київ: «Альтерпресс», 2011. — 352 с. — 750 примірників — ISBN 978-966-542-455-0.
  • 2012 — «Серце Проклятого». — Київ: «Альтерпресс», 2012. — 750 примірників — ISBN 978-966-542-546-5.

РозповідіРедагувати

  • 2010 — Грустный танец Фрейлакс
  • 2014 — Такси без вызова[11]

ЕкранізаціяРедагувати

У квітні 2013 року вийшов чотирисерійний міні-серіал «Гранична глибина» за мотивами роману «Глибина». Виробництво: «Єдина медіа група» на замовлення телеканалу «Росія-2». Режисер: Костянтин Максимов. У ролях: Антон Батырев, Світлана Устинова, Максим Онищенко, Юрій Лагута[12].

Нагороди та преміїРедагувати

  • 2009 — «Інтерпрескон» (Санкт-Петербург, Росія). Переможець у номінації «Велика форма», тетралогія «Нічия земля»[13];
  • 2009 — «Зоряний міст». «Бронзовий кадуцей» (Харків) у номінації «Кращий цикл, серіал і роман з продовженням», роман «Школа негідників»[14].

Сім'яРедагувати

Одружений. Виховує двох дітей.

ПриміткиРедагувати

  1. Authors Yan Valetov » Літературна Дніпропетровщина. archive.is. 2013-11-21. Процитовано 2017-05-30. 
  2. «Ян Валетов: «Самое трудное для писателя — заставить редактора прочесть хотя бы несколько страниц романа»» - Колонка Василия Владимирского. krupaspb.ru. Процитовано 2017-05-30. 
  3. bither. Свобода слова и информации. Живой Журнал Бориса Битнера. Процитовано 2017-05-30. 
  4. bither. Майские. Три года без Крыма.. Живой Журнал Бориса Битнера. Процитовано 2017-05-30. 
  5. Это война на уничтожение — ни пощады, ни жалости не будет, — Ян Валетов - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 2017-05-30. 
  6. Это война на уничтожение — ни пощады, ни жалости не будет, — Ян Валетов - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 2017-05-30. 
  7. Ян Валетов - Издательство Альтерпресс. alterpress.com.ua. Процитовано 2017-05-30. 
  8. «Ян Валетов: «Самое трудное для писателя — заставить редактора прочесть хотя бы несколько страниц романа»» - Колонка Василия Владимирского. krupaspb.ru. Процитовано 2017-05-30. 
  9. bither. 1917. В продаже. Живой Журнал Бориса Битнера. Процитовано 2017-05-30. 
  10. Видавництво Фоліо. folio.com.ua (uk). Процитовано 2017-09-29. 
  11. Ян Валетов. 
  12. Предельная глубина, ruskino.ru
  13. Результати «Интерпресскона-2009», «Лабораторія фантастики»
  14. [1]«Звёздный мост-2009», итоги

ПосиланняРедагувати