Відкрити головне меню

Валеріу Марку
рум. Valeriu Marcu
Народився 8 березня 1899(1899-03-08)
Бухарест
Помер 4 липня 1942(1942-07-04) (43 роки)
США
Громадянство Румунія
Апатрид
Діяльність письменник, історик, поет
Мова творів німецька

Валеріу Марку (рум. Valeriu Marcu; *8 березня 1899, Бухарест — †4 липня 1942, Нью-Йорк, США) — румунський письменник і історик юдейського походження. Більшість творів написав німецькою мовою.

Зміст

БіографіяРедагувати

У віці 16-17 років відвідав лідера московських лівих Владіміра Лєніна у Цюріху. З 1920 жив у Берліні.

1926 порвав із комуністами і приєднався до консервативно-революційного руху. З 1929 неодноразово подавав заяву про надання громадянства, але всі його прохання були відхилені пруською владою.

Публікувався в журналах «Weltbühne», «Tage-Buch» і «Literarische Welt».

У листі до Готфріда Тревіранусу від 18 листопада 1938 Марку писав:

« Я ніколи не цікавився єврейським питанням, тому що це мені нецікаво. Я завжди дотримувався думки поета, який писав, що іудаїзм це не релігія, а нещастя. Послідовним релігійним продовженням іудаїзму для мене є католицизм[1]. »
Оригінальний текст(нім.)
Ich habe mich für die Judenfrage nie interessiert, weil sie mich nicht interessiert hat. Ich war stets der Meinung, wie ein Dichter es einmal schrieb, daß Judentum keine Religion, sondern ein Unglück ist. Die konsequente religiöse Fortsetzung des Judentums ist für mich der Katholizismus.

У 1941 за допомогою Варіана Фрая Марку перебрався в США.

Марку був одружений з Євою Доротеї Герзон (1908-2004). Їхня донька Ту Мікі (народилася в 1934 в Ніцці) живе на Манхеттені.

Марку, ймовірно, став прототипом Ігнаціо Мортона, одного з персонажів автобіографії «Die wenigen und die vielen. Roman einer Zeit» (1959, 1991) німецького критика і письменника Ганса Заля.

Румунський філолог-германіст Андрій Корбі-Хойшіе писав:

« Як властиво іноземцям, Марку був фанатиком асиміляції, який бачив свій ідеал в традиційному прусачестві і розглядав єврейське походження як злий рок[2]. »
Оригінальний текст(нім.)
Wie üblich bei «métèques», war Marcu ein Fanatiker der Assimilation, der im traditionellen Preußentum sein Ideal sah und die jüdische Abstammung als ein unverdientes Verhängnis betrachtete.

Вибрані твориРедагувати

  • Die weiße und rote Armee. — St. Petersburg: Verlag der Jugend-Internationale, 1921.
  • Imperialismus und Frieden, Raubkrieg und Revolution (под псевдонимом Gracchus). — Berlin: Neuer Deutscher Verlag F. L. Halle & Co., 1924.
  • Imperialismus und Friede. — Berlin, 1924.
  • Schatten der Geschichte: 15 europäische Profile. — Berlin: Hoffmann und Campe, 1926.
  • Wilhelm Liebknecht 1823-26: März 1926. Ein Bild der Deutschen Arbeiterbewegung. — Berlin, 1926.
  • Der Rebell und die Demokratie: Zur Krise d. Sozialismus. — Berlin: E. LAub’sche Verlagsbuchhandlung, 1927.
  • Lenin, 30 Jahre Russland: Mit zahlr., teilw. unveröff. Bildern. — Leipzig: Paul List, 1927.
  • Das grosse Kommando Scharnhorsts. Die Geburt einer Militärmacht in Europa. — Leipzig: Paul List, 1928.
  • Die Geburt der Nationen: Von der Einheit des Glaubens zur Demokratie des Geldes. — Berlin, 1930.
  • Männer und Mächte der Gegenwart. — Berlin: Gustaf Kiepenheuer, 1930.
  • Die Vertreibung der Juden aus Spanien. — Amsterdam: Querido Verlag, 1934.
  • Machiavelli: Die Schule der Macht. — Amsterdam: Allert de Lange, 1937.
  • Ein Kopf ist mehr als vierhundert Kehlköpfe. Gesammelte Essays. — Konstanz: Hartung-Gorre, 2002. — 252 S. — ISBN 978-3-89649-736-9.

ДжерелаРедагувати

  • Corbea-Hoișie, Andrei. Nachwort. // Marcu, Valeriu. Die Vertreibung der Juden aus Spanien. — München, 1991. — S. 219—285.
  • Lexikon deutsch-jüdischer Autoren. — Bd. 16. — Berlin: de Gruyter, 2008. — S. 280—285.

ПриміткиРедагувати

  1. Corbea-Hoișie, Andrei. Nachwort. // Marcu, Valeriu. Die Vertreibung der Juden aus Spanien. — München, 1991. — S. 282 f.
  2. Corbea-Hoișie, Andrei. Nachwort. // Marcu, Valeriu. Die Vertreibung der Juden aus Spanien. — München, 1991. — S. 283.