Відкрити головне меню

Валентиніан I (лат. Flavius Valentinianus; 321 у Кібале, Паннонія — 17 листопада 375, Бріґеціо, біля Комарон, сучасна Угорщина) — римський імператор західної частини імперії з 26 лютого 364 року по 17 листопада 375 року.

Валентініан I
Flavius Valentinianus
ValentinianI.jpg
Бюст Валентініана
Імператор
Початок правління: 26 лютого 364
Кінець правління: 17 листопада 375
Попередник: Йовіан
Наступник:Валент
Дата народження: 321(0321)
Місце народження:Вінковці Паннонія
Країна:Римської імперії
Дата смерті:17 листопада 375(0375-11-17)
Місце смерті:Бріґеціо (біля Комарон, Угорщина)
Дружина:Марина Севіра, Юстина
Діти:Граціан, Валентіан ІІ, Юста, Грата і Галла
Мати:Gratianus Major

Сходження до владиРедагувати

Валентиніан вступив рано до військової служби і у 360 році став військовим трибуном (Tribunus militaris) та супроводжував уже Юліана до Антіохії. Він зберіг свою посаду, хоча відкрито виступав із позицій християнства. Юліан загинув у 363 році у війні проти Сассанідів, і його наступник Йовіан також раптово помер. 26 лютого 364 року війська проголосили в Нікеї імператором Валентиніана. Він розлучився із своєю першою дружиною (Марина Севера) й одружився вдруге з Юстиною, з якою у нього народилися син Валентиніан ІІ та дочки — Юста, Грата і Галла — майбутня дружина імператора Феодосія I.

ПравлінняРедагувати

 
Солідус карбований за часів Велентініана (бл. 376). На реверсі викарбувано двох братів Валента та Валентініана.

Валентиніан був мудрим правителем, що однаково дбав про внутрішні та зовнішні справи, у релігійних питаннях виявляв незвичайну терпимість, незважаючи на свою прихильність до вчення церкви (Нікейського символу віри). У цілому він був людиною справедливою, хоча нерідко під впливом запалу доходив до жорстокості. При ньому у Британії (Феодосієм, батьком майбутнього імператора) було відновлено римське панування над територією до валу Антонія (367-70). Галлію Валентініан сам очистив від алеманів (366). Їх, імператор переслідував аж за Рейн. У 368 році він знову завдав їм поразки при Соліцініумі (нинішній Зульц, в долині річки Неккара). По тому зміцнив Рейнський кордон новими спорудами і у 374 році уклав з ними вигідний мир. Повстання мавританського князя Фірма в Африці було придушене Феодосієм у 373 — 375 роках. Валентініан також вдало воював особисто з квадами та сарматами на Дунаї, але 17 листопада 375 року раптово помер у Бріґеціо (біля Комарон (Komárom-Szöny), Угорщина). Під час прийому посольства квадів у Валентініана стався інсульт, коли він у нападі люті лаяв присутніх послів.

Його тіло поховали у Константинополі.

ПосиланняРедагувати