Вайдаг великохвостий
| Вайдаг великохвостий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець великохвостого вайдага
 Самиця великохвостого вайдага
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Euplectes progne (Boddaert, 1783) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Emberiza progne | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Вайда́г великохвостий[2] (Euplectes progne) — вид горобцеподібних птахів ткачикових (Ploceidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.
_male_...._(46718360972).jpg)
.jpg)
Опис ред.
Довжина самців становить 19-21 см, самиць 15 см, вага самців 33-46 г, самиць 25-39 г. Під час сезону розмноження самці мають повністю чорне забарвлення, за винятком червоних плям на плечах і білих плям на покривних перах крил. Також під час сезону розмноження у самців помітно видовжуються хвіст, який вони використовують під час демонстраційних польотів. Довжина самця під час сезону розмноження, враховуючи хвіст, становить 50-71 см. Самиці мають переважно охристе забарвлення, верхня частина тіла у них сильно поцяткована чорнуватими смугами, нижня частина тіла блідіша, нижні покривні пера крил чорні. Самці під час негніздового періоду загалом мають подібне забарвлення, хоча і мають дещо більші розміри. Вони вирізняються від самиць більш вираженими чорнуватими і охристим смугами, а також тим, що зберігають чорні і білі плями на плечах і крилах. Лапи відносно короткі, мінці, дзьоб товстий, світло-сизий.
Таксономія ред.
Великохвостий вайдаг був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Мису Доброї Надії[3][4]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Emberiza progne[5]. Пізніше вид був переведений до роду Вайдаг (Euplectes)[6].
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[7]
- E. p. delamerei (Shelley, 1903) — високогір'я центральної Кенії;
- E. p. delacouri Wolters, 1953 — Ангола, південь ДР Конго і Замбія;
- E. p. progne (Boddaert, 1783) — від південно-східної Ботсвани до сходу ПАР.
Поширення і екологія ред.
Великохвості вайдаги мешкають в Кенії, Демократичній Республіці Конго, Анголі, Замбії, Ботсвані, Південно-Африканській Респубюліці, Лесото і Есватіні. Вони живуть на високогірних, вологих, заболочених і заплавних луках, на пустищах і болотах. Зустрічаються переважно на висоті від 1800 до 2800 м над рівнем моря. Живляться насінням трав і комахами. Сезон розмноження в ДР Конго триває з грудня по квітень, в Замбії у квітні-травні, в Кенії з листопада по січень, в ПАр з жовтня по червень з піком у листопаді-лютому. Великохвостим вайдагам притаманна полігінія, коли на одного самця припадає до 5 самиць. Гніздо має овальну форму з бічним входом, робиться з трави. В кладці від 1 до 4 яєць. Інкубаційний період триває 12-14 днів, пташенята покидають гніздо через 17 днів після вилплення.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Euplectes progne.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1779). La veuve a épaulettes. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 232.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). La veuve à ailes rouges, du Cap de bonne Esperance. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 635.
- ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 39, Number 635.
- ↑ Swainson, William John (1829). Zoological illustrations, or, Original figures and descriptions of new, rare, or interesting animals. 2nd series. Т. 1. London: Baldwin, Cradock, and Joy; and W. Wood. Plate 37 text.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Old World sparrows, snowfinches, weavers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 червня 2022.
Джерела ред.
- Long-tailed Widowbird - Species text in Weaver Watch.
- Long-tailed widow – Species text in The Atlas of Southern African Birds
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |