Відкрити головне меню

Вади́м Валеріа́нович Ко́жинов (рос. Вадим Валерианович Кожинов; *5 липня 1930 — †25 січня 2001) — російський літературний критик, літературознавець, філософ, історик. Основні роботи присвячено питанням теорії літератури, російській літературі XIX століття, літературному процесу 20 сторіччя (в першу чергу поезії).

Кожинов Вадим Валеріанович
Народився 5 липня 1930(1930-07-05)[1]
Москва, СРСР
Помер 25 січня 2001(2001-01-25)[1] (70 років)
Москва, Росія
Поховання Введенське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність письменник, літературний критик
Alma mater Філологічний факультет МДУ[d]
Науковий ступінь Кандидат філологічних наук
Володіє мовами російська[1]
Заклад Інститут світової літератури ім. О. М. Горького[d]

Вадим Кожинов

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в Москві 5 липня 1930 року в сім'ї інженера Кожинова Валеріана Федоровича, 1903 року народження. В 1948 році закінчив середню школу і вступив до Московського університету на філологічний факультет. Після закінчення університету навчався в аспірантурі Інституту світової літератури. З 1957 року працював співробітником відділу теорії літератури в цьому інституті. В 1958 році захистив кандидатську дисертацію.

В 1960 році розшукав в Саранську репресованого колись М. М. Бахтіна і, домігшися публікації його книг про Достоєвського і Рабле (відповідно 1963 і 1965 роки), повернув Росії та світові великого філософа.

Кожинов зіграв вирішальну роль у 1960-ті роки в процесі повернення до читача праць М. М. Бахтіна.

Останні роки життя Вадим Валеріанович присвятив історичним дослідженням, про складні часи минулого Росії. Перетворення Кожинова-філолога на Кожинова-історика було відзначено книгою «Історія Русі та Руського слова» (Москва, Алгоритм, 1999), у якій поєдналися літературний та історичний інтереси Вадима Валеріановича. Роком раніше з друку вийшло його дослідження «Чорносотенці і Революція» (Москва, 1998). Потім — «Росія, століття XX (1901—1939)» (Москва, 1999) і «Росія, століття XX (1939—1964)» (Москва, 1999). Ці книги відносяться до серії «Історія Росії. Сучасний погляд».

З ім'ям Кожинова пов'язана низка російських поетів: М. Рубцов, Ю. Ковальов, А. Передреєв, С. Куняєв, В. Соколов, М. Тряпкін, О. Прасолов та ін. Діяльність В. В. Кожинова значною мірою допомогла воскресінню в 1966 році «Товариства охорони пам'ятників історії та культури», що мало величезне значення для пробудження і зміцнення російської самосвідомості в тодішній Росії. Ним зібрані і опубліковані декілька антологій, серед яких «Поети тютчевської плеяди», «Сторінки сучасної лірики», складено і надруковано не менш десятка іменних збірок російських поетів від П. Фета до В. Лапшина.

Дослідники єврейського походження вважають Кожинова ревізіоністом голокосту[2][3][4].

ПраціРедагувати

Паралельно — більше 30 власних книг: теорія літератури, проблеми сучасної та класичної поезії, історія Росії, зокрема новітня. Статті в періодичному друці: державне будівництво, економіка, національна і міжнародна політика, літературна полеміка тощо.

  • «Види мистецтва» (1960);
  • «Походження романа» (1963);
  • «Книга про російську ліричну поезію XIX століття» (1978);
  • «Статті про сучасну літературу» (1982);
  • «Тютчев» (1988);
  • «Роздуми про російську літературу» (1990);
  • «Чорносотенці і Революція» (Москва 1998);
  • «Росія, століття XX (1901—1939)» (Москва, 1999);
  • «Росія, століття XX (1939—1964)» (Москва, 1999);
  • «Історія Русі та Руського слова» (Москва, Алгоритм, 1999 р.)
  • Правда сталинских репрессий (2005) (рос.)

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Еще раз о шести миллионах
  3. Полян П. М. Отрицание отрицания, или битва под Аушвицем. стор. 62-63
  4. Раздел 3. Отрицание Холокоста в России