Відкрити головне меню

В'ячесла́в Володи́мирович Піхо́вшек (* 13 вересня 1966, місто Тальне Черкаської області) — український політичний журналіст.

В'ячеслав Володимирович Піховшек
Народився 13 вересня 1966(1966-09-13) (52 роки)
Тальне, Черкаська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Володіє мовами українська
Нагороди
Заслужений журналіст України

Зміст

ОсвітаРедагувати

Закінчив філософський факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (навчався у 1983—1990 рр.). Стажувався в Українському науковому інституті Гарвардського університету (1988), на факультеті філософії Лейпцизького університету (1989) та в університеті Коннектикут (1996).

Політична діяльністьРедагувати

В кінці 1980-х був активістом Української Студентської Спілки (УСС), міжнародним секретарем Союзу Українського Студентства. 23 лютого 1990 року членами УСС був запідозрений у тому, що він є агентом КДБ та відсунутий від організації[1]. У 1990 р. випустив єдиний екземпляр самвидавної газети «Спостерігач».

Засновник і багаторічний директор Українського Незалежного центру політичних досліджень (УНЦПД) (червень, 1991).

На початку 2000-х рр. був членом партії «Демократичний Союз» Олександра Волкова, входив в її першу п'ятірку на парламентських виборах 2002 р.

Діяльність в засобах масової інформаціїРедагувати

Із лютого 1995 р. — ведучий програми «П'ятий кут» на УТ-1 та «УТ-2». Продюсер і режисер: Лаврентій Малазонія.

Із 1999 р. — ведучий програм «Епіцентр», «Епіцентр-дебати», «5х5», «Іду на Ви» на телеканалі «1+1». Зокрема, у ефірах програми "Епіцентр" з'являлися такі відомі журналісти як Наталія Лігачова, Діана Дуцик, Едуард Лозовий, Ольга Мусафірова, Георгій Гонгадзе та інші.

Грудень 1999—2005 рр. — головний редактор Телевізійної служби новин (ТСН) телеканалу «1+1». Піховшек протримався на цій посаді понад 4 роки. Часи Піховшека в ТСН вважаються одними з найгірших з огляду на цензуру і «темники», а також через звільнення журналістів і редакторів, акції протесту в 2002 і восени 2004 рр. Про свою місію Піховшек говорить сам в розмові із Президентом України Леонідом Кучмою на аудіозаписі, який зробив майор держохорони Микола Мельниченко від 22 березня 2000 року у кабінеті Президента України:

« «Ну, а ТСН. Там одна половина уже за меня. Я с такой ситуацией там столкнулся. Половина людей была приведена Ткаченко. И эта половина людей, которую привел Ткаченко, он ею фактически манипулирует… Леонид Данилович, ставьте задание!… Можно сделать какую комбинацию. Вы хотите что-то сделать. Я провожу работу. Вместе „раскочегарили“ и… Вы и так уже приняли непопулярные решения, и только потому, что (окончание фразы неразборчиво). А тут можно использовать телевидение, сформировать общественное мнение, а потом проводить свои решения…» »

З січня 2005 по червень 2006 був співведучим ток-шоу "Йду на ВИ" (в парі з Ольгою Герасим'юк та Едуардом Лозовим). Про конфлікт із співведучою Ольгою Герасим'юк ведучий відповідав у своїх інтерв'ю.

« Прежде всего, я всегда, как бы не складывалась дальше жизнь, благодарен Ольге Владимировне за то, что в труднейших условиях 2004 – начала 2005 года она пошла на то, чтобы делать проект «Иду на Вы» вместе со мной. Это было нелегко, учитывая, что многие требовали «казни» Пиховшека. Такое не забывается, в предельных условиях человек и раскрывается предельно. И это относится не только к Ольге Герасимьюк. Та «конфликтность» была придуманным сценарным ходом, рациональным мотивированием интереса зрителя, смотрящего в том числе и за развитием наших отношений на экране. Хотя, конечно, мы разные. »

З осені 2006 до червня 2008 вів оновлений "Епіцентр".

Після тривалого бойкоту з боку засобів масової інформації у 2009 р. Піховшек став постійним автором газети політтехнолога Костя Бондаренка «Левый берег», а потім її інтернет-видання «LB.UA»(головний редактор — Соня Кошкіна). Також публікується на сайтах «Полеміка»[2], УНІАН[3], Оглядач (Обозреватель)[4].

З травня 2017 року Піховшек веде на каналі NewsOne авторські програми "Хронологія дня", "Хронологія тижня" та "Епіцентр" (відновлений після 10-річної перерви в ефірі під назвою "Епіцентр української політики").

Резонансні твердженняРедагувати

У своїй статті, опублікованій 26 січня 2011 р. в газеті «Известия в Украине» (головний редактор — Яніна Соколовська), Піховшек стверджував, що журналіст «Української правди» Сергій Лещенко був би найкращою кандидатурою для вбивства з метою дискредитації Президента України Віктора Януковича, як свого часу був забитий засновник «Української правди» Георгій Гонгадзе в 2000 році.[5]

«Припущення, що Лещенко може зазнати тієї ж долі, що й Гонгадзе, є ледь прихованою погрозою убивства і є особливо огидною через те, що замовники вбивства Гонгадзе досі не постали перед правосуддям», — йдеться у заяві міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів», січень 2011 р.

Після цього, 7 лютого 2011 журналіст Сергій Лещенко відправив листа редакції газети "Известия в Украине" у відповідь на цей матеріал. А згодом, на сайті "Українська правда" він опублікував листа олігарху Ігорю Коломойському, який тоді був власником "Известий", з проханням опублікувати лист-відповідь повністю.

У лютому того ж самого року міжнародна організація "Репортери без кордонів" опублікувала лист В'ячеслава Піховшека і Яніни Соколовської, в якому журналісти вимагали спростувати інформацію про те, що вони не є політконсультантами Віктора Януковича:

« «Я, В'ячеслав Піховшек, не є і ніколи не був піар-консультантом ні Віктора Януковича, ні іншого політичного діяча. Я - позаштатний автор сайту "Лівий берег", пишу також для газети "Известия в Украине". Деякі мої публікації з'являлися в журналі "Главред", на сайтах "Главред" та УНІАН, а також київській англомовній газеті Kyiv Post. Твердження, що я нібито є піар-консультантом кого-небудь, є неправдою. Прошу його спростувати» »

Після одного із ефірів Піховшека на каналі NewsOne адвокат Масі Найєм вимагав вибачення від телеведучого перед учасниками бойових дій на сході України, яких той під час інтерв'ю міністра юстиції за часів Януковича Олени Лукаш 31 серпня 2018 прирівняв до вбивць:

« “Ми живемо в суспільстві, яке зараз влаштовано за принципом тотального безміру. Будь-яка людина, яка зараз називає себе ветераном АТО, вважає, що у неї є індульгенція на вбивство і вона може вбивати. Моє питання не щодо цих людей, діям яких повинен дати в конкретному випадку тільки суд…” ' »

[6] [7]

КнигиРедагувати

Співавтор та укладач книг «Дніпропетровськ проти Держбезпеки» (1996), «Розвиток демократії в Україні: 1997 рік» (1998), «Дніпропетровська сім'я — 2» (1998), «Четверта колона».

ВідзнакиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати