1+1

Телевізійний канал
(Перенаправлено з 1+1 (телеканал))

«1+1» (читається «один плюс один»; розм.-жарг. «Плюси»[2][3][4]) — український загальнонаціональний телеканал, який входить до медіаконгломерату «1+1 Media». Кінцевим бенефіціарним власником телеканалу, через нижче вказані підприємства, є Ігор Коломойський, а власником істотної участі — Оксана Марченко[5].

1+1
ТОВ «ТРК „Студія 1+1“»[1]
1+1 logo.svg
Країна Україна Україна
Зона мовлення Україна Україна
Час мовлення Цілодобово
Мова мовлення українська, російська
Центр керування Київ, телецентр «Олівець» (1997—2013, керівництво та апаратно-студійна база каналу)
Київ, вул. Хрещатик, 7/11 (2004—2013, керівництво каналу)
Київ, вул. Кирилівська, 23 (з 2013 року — мовлення каналу)
Формат
зображення
576i 16:9 (SDTV)
1080i (HDTV)
Тематика каналу Загальна
Дата початку
мовлення
3 вересня 1995 (як телекомпанія)
1 січня 1997 (як телеканал)
Замінив УТ-2
Цифровий
мультиплекс
MX-1 (3)
Аудиторія 18—54
Доля аудиторії 10,16% (2019) (, )
Засновник Олександр Роднянський
Вадим Рабінович
Борис Фуксман
Власник(и) ТОВ «Медіа Сервісез Україна» (42%)
ІП «1+1 Продакшн» (30%)
Грізард Інвестменс Лімітед (22,98%)
Грінтвуд Інвестментс Лімітед (5,02%)
Керівник(и) Ярослав Пахольчук (голова правління «1+1 Media»)
Споріднені канали Земля 1+1 International
Україна 2+2
Україна ПлюсПлюс
Україна ТЕТ
Україна УНІАН
Україна Бігуді
Україна Квартал TV
Україна Paramount Comedy Україна
Голос каналу Олександр Даруга (1997—2007),
Григорій Решетнік (2007—2009),
Євген Сінчуков (2009—н.ч.),
Сергій Могилевський (2014—н.ч.)
Слоган Ти не один! (з 1999 року)
Сайт 1plus1.ua

Про каналРедагувати

Телеканал заснований у вересні 1995 року. Програми виробництва студії вийшли в ефір у вересні того ж року на УТ-1. Як самостійний канал «1+1» мовить з 1997 року в мережі УТ-2.

З березня 2006 року в кабельних мережах США й Канади стартувала міжнародна версія телеканалу 1+1 — «1+1 International».

З 17 січня 2017 року телеканал мовить у форматі 16:9[6].

19 вересня 2019 року почав мовлення у стандарті високої чіткості (HD)[7].

ПокриттяРедагувати

Технічне покриття території України — 95 % (другий за покриттям український телеканал після телеканалу UA: Перший) (до вимкнення аналогового телемовлення 1 вересня 2018).

РейтингиРедагувати

Протягом багатьох років спостерігалося зниження рейтингів і частки «1+1». За підсумками 2004 року вона становила 21,02 % (за традиційною методикою вимірювання «50+»), 2005 року — 20,1 %, 2006 року — 18,3 %, 2007 року — 16,15 %, 2008 року — 11,79 %. У 2009 році частка знизилася до 9,1 % і 1+1 уперше за всю історію поступився другим місцем, серед українських телеканалів, «Новому каналу» (за комерційною аудиторією 1+1 втратив другу позицію ще минулого разу). Лише у 2011 році частка досягла 9,16 % (4-е місце).

У 2012 частка каналу склала 9,67 %, у 2013 — 9,71 %, у 2014 — 8,89 %, у 2015 — 9,51 %. У 2016 канал вперше за багато років вийшов на перше місце з показником 9,98 %. Проте вже у 2017 році телеканал поступився першістю і завершив рік з часткою 9,49 % (за даними системи рейтингів Nielsen)[8].

У 2018 році канал зберіг частку на рівні 9,43 %[9].

У 2019 році телеканал наростив свою частку до 10,14 %[10].

Походження контентуРедагувати

За результатами моніторингів активістів кампанії «Бойкот російського кіно», за період з 8 по 14 вересня 2014 року на телеканалі «1+1» демонстрували по 4 год 5 хв російського контенту на добу.[11][12]

Окрім того, активісти оприлюднили дані, відповідно до яких за даними моніторингу 27 вересня 2014 року на телеканалі «1+1» частка російськомовного контенту становила близько 29 %.[13]

ВласникиРедагувати

З часу заснування телекомпанія «Студія 1+1» належала трьом власникам: 20 % — голові ради директорів каналу Олександру Роднянському, 30 % — американській медіакорпорації Central European Media Enterprises Ltd. (CME, засновник і головний акціонер Рональд Лаудер), 50 % — компанії «Інтер-медіа», що в свою чергу належить німецькій компанії Innova-Film, яку до останнього часу контролював Борис Фуксман.

У 2005 — 2008 CME поступово викупила в партнерів ще 70 % акцій і довела свою долю до 100 %[14].

Протягом 2009 — 2010 років СМЕ продала телеканал своєму міноритарному акціонеру Ігорю Коломойському. Остаточно угода з продажу завершилася у квітні 2010 року.

Починаючи з квітня 2010 року 100 % акцій телекомпанії належить «1+1 медіа», якою повністю володіє Ігор Коломойський.

У 2019 році під час парламентських та президентських виборів в Україні канал підтримав Володимира Зеленського та Олександра Шевченка в той же час активно критикуючи діючого президента Петра Порошенка.

10 червня 2020 року з декларації за 2019 рік кума Володимира Путіна та народного депутата ВРУ, голови політради проросійської партії «Опозиційна платформа — За життя» Віктора Медведчука стало відомо, що його дружина Оксана Марченко володіє компанією «Bolvik Ventures LTD» і має у власності 8,22 % акцій телеканалу[15]. Компанія раніше належала Ігорю Суркісу і є одним із власників каналів «1+1» та «2+2» (24,51 %)[16][17][18].

МовленняРедагувати

Технічні характеристикиРедагувати

  • Супутник — Astra 4A, 4,8° Е
  • Частота — 12245
  • Символьна швидкість — 30000
  • Поляризація — вертикальна (V)
  • FEC — 3/4
  • Формат: MPEG-4
  • Кодування: Veramatrix

ЧасРедагувати

До 2005 року час мовлення «1+1» був різним:

  • З початку існування каналу з 1995 до 1996 року програмна продукція виробництва «Студії 1+1» транслювалась на УТ-1 в обсязі 2-5 години на день, показуючи фільми і серіали.
  • Опівночі 1 січня 1997 року, показом другої частини фільму «Операція „З новим роком!“», «1+1» почав мовлення як самостійний телеканал на Другому каналі українського телебачення, почергово з «УТ-2», який мовив в денному слоті. З 1997 по 1998 роки обсяг мовлення каналу «1+1» кожного дня — з 07:00 до 10:00 і з 18:00 до 02:00. З 1998 по 1999 роки обсяг мовлення каналу «1+1» становив від 13 до 15 годин на добу: кожного дня — з 07:00 до 10:00 і з 16:00 до 02:00. З 1999 по 2001 роки у будні — з 07:00 до 10:00 і з 16:00 до 02:00, та у вихідні — з 07:00 до 10:00 і з 15:00 до 02:00.
  • З 19 листопада 2001 до 4 липня 2004 року обсяг мовлення «1+1» становив 15 годин на добу щодня — з 07:00 до 10:00 і з 14:00 до 02:00.
  • З 19 липня по 15 серпня 2004 року обсяг мовлення «1+1» був таким, як і у будні з 1997 по 2001 рік. Різниця полягала лише у тому, що каналу надали час для мовлення до 04:00. Це було зумовлено тим, що в липні 2004 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення оголосила конкурс на право мовлення на другому загальнонаціональному телеканалі («УТ-2») у вільні відрізки часу: щодня з 04:00 до 07:00 і з 10:00 до 16:00, тобто 9 годин на добу. Втім, нічне мовлення «1+1» зазвичай закінчувалося близько 02:00 або пізніше.

З 30 липня 2004 року канал отримав право на збільшення обсягу мовлення до 24 годин на добу, що дало змогу зробити цілісну та логічно завершену сітку мовлення. Перехід на цілодобове мовлення розпочався 16 серпня 2004 року, він був поетапним:

  • з 30 серпня по 3—5 вересня 2004 року обсяг мовлення «1+1» становив 18 годин на добу: з 06:00 до 10:00 та з 14:00 до 04:00;
  • в період з 4 по 5 вересня 2004 року «УТ-2» припинив своє існування, канал «1+1» почав 22-годинне мовлення: з 06:00 до 04:00; так тривало до 13 лютого 2005 року;
  • З 14 лютого 2005 року «1+1» остаточно розпочав цілодобове мовлення.

Заставки й оформленняРедагувати

ЛоготипРедагувати

Телеканал змінив 10 логотипів. Нинішній — 11-й за рахунком.

  • З 3 вересня 1995 по 1 вересня 1996 року, та з 16 вересня 1996 по 31 серпня 1997 року, логотипом були щільно з'єднані дві сірі одиниці та синій плюс. Знаходився у правому нижньому куті.
  • З 2 по 15 вересня 1996 року, логотип був змінений. Він виглядав так: дві одиниці, між ними був образ місяця, закінчення яке було в західно-північній області, у вигляді плюса, над одиницями і плюсом у вигляді місяця, також була зображена дуга. Одиниці мали звичайний вигляд («1»). Логотип був синього кольору. Знаходився у правому нижньому куті[19].
  • З 1 вересня 1997 по 18 листопада 2001 року логотипом були дві жирні одиниці та жирний плюс, які були розщільнені та з'єднані по кінцях. Колір логотипу — синій градієнт. Знаходився у правому верхньому куті.
  • З 19 листопада 2001 по 15 вересня 2010 року логотипом були дві сірі одиниці та сірий плюс, що мав помітні білі контури по краях логотипу, і логотип був напівпрозорим. Знаходився там само.
    • З 13 вересня 2007 по 25 серпня 2009 року логотип мав білий лівий край.
    • З 26 серпня 2009 по 15 вересня 2010 року у логотипа був відсутній контур «плюсу».
  • З 16 вересня 2010 по 26 червня 2013 року логотипом були дві білі одиниці та білий плюс, злегка зменшений у розмірі і логотип був трохи прозорим. Знаходився там само.
  • З 26 червня по 26 липня 2013 року логотипом були дві сірі одиниці та сірий плюс, що мав чорні чіткі контури і логотип був напівпрозорим.
  • З 26 липня по 5 грудня 2013 року логотипом були дві білі одиниці та білий плюс, злегка зменшений у розмірі і без чітких контурів.
  • З 6 грудня 2013 по 16 жовтня 2019 року логотипом були дві сірі напівпрозорі одиниці та сірий плюс, під якими знаходиться напис «ТИ НЕ ОДИН» і логотип був напівпрозорим.
    • З 31 грудня 2014 по 30 листопада 2015 року використовувався той самий логотип, але праворуч від нього був прапор України. Знаходився там само.
  • З 17 жовтня 2019 року по теперішній час логотипом є дві білі одиниці та сірий плюс, під якими знаходиться напис «ТИ НЕ ОДИН», логотип став непрозорим.
    • Під час пандемії коронавірусу з 30 березня по 9 липня 2020 року використовувався той самий логотип, але напис «ТИ НЕ ОДИН» був виконаний червоним коліром на білому тлі. Над логотипом знаходилося зображення даху будинку з трубою білого коліру.

Палітра оформлення каналуРедагувати

  • З 31 серпня 1997 по 4 вересня 2005 року основним кольором в оформленні «1+1» був синій.
  • З 5 вересня 2005 року основними кольорами в оформленні «1+1» є червоний та білий.

ВиробництвоРедагувати

  • 1995—2009 — студія «1+1 Video Design»
  • 2009—наш час — студія «1+1 Production»

КолективРедагувати

Станом на 2019 рік генеральним директором каналу є Олександр Ткаченко[20].

Телеканалом керували: Олександр Роднянський, Володимир Оселедчик, Юрій Морозов, Ольга Герасим'юк, Максим Варламов, Олександр Ткаченко.

 
Кореспондент ТСН Олександр Моторний.

На телеканалі працювали наступні журналісти: Юрій Макаров, Микола Вересень, Данило Яневський, Олександр Кривенко, Олексій Мустафін, Андрій Шевченко, Віктор Коваленко, Ганна Безулик, Олесь Терещенко та інші.

Вміст телеефіруРедагувати

Інформаційні програмиРедагувати

Розважальні програми (транслюються зараз)Редагувати

Серіали власного виробництваРедагувати

Російською
Двомовні (українською та російською)
Українською

Зарубіжні серіалиРедагувати

ПередачіРедагувати

Програми:

Розважальні передачі:

Телесеріали:

НагородиРедагувати

  • 2001 — Телетріумф у номінації «Телевізійний дизайн»
  • 2002 — Телетріумф у номінації «Телевізійний дизайн»
  • 2006 — Телетріумф у номінації «Телевізійний дизайн»
  • 2007 — Телетріумф у номінації «Телевізійний дизайн»
  • 2008 — Телетріумф у номінації «Телевізійний дизайн»

КритикаРедагувати

Засилля російськомовного продуктуРедагувати

За усі роки існування телеканалу, свою оригінальну кінопродукцію як от телефільми та телесеріали він створював майже виключно російською мовою.

У вересні 2014 року телеканал піддавався критиці з боку громадськості після того як за результатами моніторингу ГО «Бойкот російського кіно» стало відомо, що 1+1 та інші українські телеканали транслювали значно більше російськомовних фільмів та серіалів аніж україномовних[22][23]. Однак, критика з боку громадськості у 2014 році не вплинула на політику телеканалу й вони продовжили транслювання переважно російськомовної кінопродукції[23].

У лютому 2020 року телеканал піддався критиці з боку громадськості після того як генеральний продюсер «1+1» та керівник телебізнесу 1+1 media Максим Кривицький разом з продюсеркою серіального виробництва 1+1 media Оленою Єремеєвою заявили на пресконференції що з бізнес міркувань всі 7 нових мелодраматичних телесеріалів медіагрупи у 2020 році буде знято російською мовою оскільки «знайти тональність української мови, щоб глядач її сприймав, непросто» та тому що «мелодрами українською мовою дивляться гірше, ніж комедії». Після негативної реакцію суспільства на такі українофобські заяви медіагрупи 1+1 media, вона виступила з офіційною заявою де просить «штучно не форсувати тему української мови» щодо каналів медіагрупи та заявила що вони вже й так знімають багато комедійних телесеріалів українською[24][25].

Незаконне прослуховування журналістами 1+1 Кабінету міністрів УкраїниРедагувати

5 лютого 2020 року у редакції програм рослідування на телеканалі «1+1» СБУ провела обшук у справі «плівок Гончарука». Вилучили обладнання у 2 журналістів цієї редакції. «1+1 медіа» та низка медійників, зокрема, Сергій Томіленко, негативно відрегувала на дії СБУ, оцінивши це, як тиск на свободу слова. У СБУ сказали, що діяли законно. Через це свої засідання терміново скликали Комітети Верховної Ради з питань гуманітарної політики та з питань свободи слова, відповідно. Відреагував на обшуки і Президент України Володимир Зеленський[26][27].

Судові позови та борги власниківРедагувати

Судові позовиРедагувати

У березні 2019 року тодішній Президент Порошенко подав до суду на «1+1» за «систематичну брехню в особливо великих розмірах, за поширення гігантських масштабів дезінформації, що завдають шкоди честі та гідності кандидата в президенти і президента»[28][29].

У липні 2019 на канал подав до суду мер Києва Віталій Кличко разом з братом Володимиром. Причина: кампанія з дискредитації політика[30].

Борги власниківРедагувати

Наприкінці грудня 2016 — на початку 2017 року телеканал 1+1 опинився під загрозою закриття через борги державі власника Ігоря Коломойського, пов'язані із фінансовими махінаціями «ПриватБанку», спів-власником якого був Коломойський до його націоналізації[31].

За словами власника 1+1 Ігоря Коломойського, ініціаторами націоналізації виступили п'ятий президент України Петро Порошенко, голова Нацбанку України Валерія Гонтарева та Перший заступник голови НБУ Катерина Рожкова[32]. Проте прем'єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що чутки про позбавлення ліцензії телеканалу «1+1» безпідставні[33].

ПриміткиРедагувати

  1. ТРК Студія 1+1 ТОВ. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Процитовано 2019-01-15. 
  2. Лубчак, Вадим (2012-08-03). «Плюси» заснували сімейний канал. Газета «День». Процитовано 2015-11-09. 
  3. Ткачук, Тарас (2014-10-24). “Новий канал” і “Плюси” судяться через одіозну “ревізорку” Фреймут. Галицький Кореспондент. Процитовано 2015-11-09. 
  4. «Плюси» спробують додати оптимізму. web.archive.org. 2015-02-01. Процитовано 2019-01-15. 
  5. Власники українських телеканалів: хто вони? Інфографіка. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2019-04-05. 
  6. «1+1» змінює формат телевізійного мовлення. Офіційний сайт каналу 1+1 - 1plus1.ua (uk). Процитовано 2017-02-09. 
  7. «1+1 медіа» та «Медіа Група Україна» запустили HD-версії своїх каналів. detector.media (uk). 2019-09-18. Процитовано 2019-10-25. 
  8. Игры с долей. Итоги года. Как канал «Украина» уделал всех мелодрамами. web.archive.org. 2018-08-19. Процитовано 2020-01-16. 
  9. «Україна» стала лідером телеперегляду у 2018 році, друге місце – в «1+1», ICTV та «Інтера». detector.media (uk). Процитовано 2019-01-08. 
  10. Данькова, Наталія (2020-01-16). Детектор телерейтингів: підсумки 2019 року. detector.media (uk). Процитовано 2020-01-16. 
  11. Російське кіно все ще домінує на українському телепросторі. espreso.tv. Процитовано 2019-01-15. 
  12. Патріот. Українські канали показують у день по 7,5 годин російських передач. tvoemisto.tv. Процитовано 2019-01-15. 
  13. Бойкот російського кіно. www.facebook.com (en). Процитовано 2019-01-15. 
  14. Телекритика — Новини — Фуксман і Роднянський остаточно вийшли з «1+1» , не скориставшись опціоном у «Гравісі». web.archive.org. 2008-10-19. Процитовано 2019-01-15. 
  15. «1+1 медіа» ще уточнює інформацію про зміну структури власності. Детектор медіа (uk). Процитовано 2020-07-10. 
  16. Віктор Медведчук задекларував частку в телеканалах «1+1» і «2+2» – «Схеми». Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-06-10. 
  17. Медведчук задекларував частку в телеканалі 1+1 – “Схеми”. Українська правда (uk). Процитовано 2020-06-14. 
  18. Дружині Медведчука належить компанія — власниця частки «1+1» (ДОПОВНЕНО). detector.media (uk). 2020-06-10. Процитовано 2020-06-14. 
  19. (На жаль логотип втрачений назавжди, його в мережі знайти неможливо)
  20. Менеджмент. media.1plus1.ua. Процитовано 2019-01-15. 
  21. Плюсы сняли с эфира сериал «Кандидат». МедиаНяня - таблоид для и про медиа. Процитовано 2017-11-29. 
  22. Російське кіно все ще домінує на українському телепросторі. espreso.tv. Процитовано 2016-03-30. 
  23. а б Канал «1+1» пікетували представники «Комітету ТелеЕтики», який виступає проти показу російських серіалів (ОНОВЛЕНО). Телекритика. Процитовано 2016-03-30. 
  24. Заява 1+1 медіа щодо ситуації довкола питання україномовного контенту…. archive.is. 2020-02-07. Процитовано 2020-07-21. 
  25. «1+1 медіа» просить «штучно не форсувати тему української мови» щодо каналів медіагрупи - Детектор медіа.. web.archive.org. 2020-02-25. Процитовано 2020-07-21. 
  26. Заява «1+1» про обшук: «Візити» СБУ є порушенням журналістської недоторканності та тиском на ЗМІ. detector.media (uk). 2020-02-05. Процитовано 2020-02-07. 
  27. "Скандальні плівки Гончарука". Новий поворот у справі та чому СБУ прийшла з обшуками до 1+1. ТСН.ua (uk). 2020-02-06. Процитовано 2020-02-07. 
  28. Порошенко подає до суду на канал Коломойського. pravda.com.ua. 25.03.2019. 
  29. Порошенко подає до суду на канал "1+1" за систематичну брехню в особливо великих розмірах - заява Артура Герасимова. pp2019.org. Архів оригіналу за 25 березень 2019. Процитовано 25 березень 2019. 
  30. Кличко подав до суду на "1+1" через дискредитацію. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-07-26. 
  31. Мінус на плюс. Що насправді може статися з «1+1». Без Табу (en). 2016-12-29. Процитовано 2019-01-16. 
  32. telekritika (2018-11-21). Коломойський розповів, що захистило телеканал «1+1» від рейдерства з боку влади. Telekritika (ru-RU). Процитовано 2019-06-10. 
  33. Гройсман: заяви про можливе позбавлення ліцензії «1+1» безпідставні. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2019-01-16. 

ПосиланняРедагувати