Вікіпедія

Біруте Пукялявічуте

Біруте Пукялявічуте
Birutė Pūkelevičiūtė
Ім'я при народженніБіруте Пукялявічуте
Народилася12 серпня 1923(1923-08-12)
Каунас, Литва
Померла21 вересня 2007(2007-09-21) (84 роки)
Вільнюс, Литва
ПохованняЦвинтар Антакалніса
ГромадянствоЛитва Литва
Діяльністьпоетка, письменниця
Мова творівлитовська
Роки активності1944–2007
НагородиКавалер ордена Великого князя литовського Гедиміна (1998)

Біруте Пукялявічуте (лит. Birutė Pūkelevičiūtė 12 серпня 1923, Каунас — 21 вересня 2007, Вільнюс) — литовська письменниця, перекладачка, драматург, актриса і режисерка.

Життєпис

ред.

У 1941 закінчила гімназію в Каунасі.[1]

В 1941–1944 вивчала германістику і журналістику в Університеті Вітовта Великого в Каунасі.

З 1941 грала в Каунаському молодіжному театрі.

У 1944 еміґрувала. Була актрисою литовського драматичного театру в Аугсбурзі.

З 1948 жила в Канаді. Разом з іншими акторами організувала в Монреалі литовський драматичний гурток.

У 1957 році підготувала інсценізацію і зрежисирувала Постанову повісті Казіса Борути «Млин Балтарагіса».

У 1958 році поставила п'єсу Баліса Сруоґи «В тіні велетня». У Чикаго в 1962 поставила власну віршовану комедію за мотивами казок братів Грімм «Золотий гусак». З цієї комедії написала кіносценарій і поставила перший на емґрації литовський звуковий фільм „Aukso žąsis“ («Золотий гусак»,1965) і була його режисеркою. [2]

У 1965 році переїхала до США. Зрежисерувала постановку опери Джузеппе Верді «Травіата» в литовській опері в Чикаго (1966).

У 1998 році повернулася до Литви. З того ж року — членкиня Спілки письменників Литви[1].

Померла у Вільнюсі після важкої хвороби 21 вересня 2007. Похована 24 вересня на Антакалніоському цвинтарі.[3]

Літературна діяльність

ред.

Першою збірнкою віршів „Metūgės“ випущеною в Торонто (1952 ; 2-е видання Вільнюс, 1997), вирізнилася як оригінальний автор з феміністичними тенденціями, елементами еротики. Несхвальні відгуки литовської еміґрантської літературної критики про першу книгу віршів спонукали авторку звернутися до прози. Тільки в 1990 видала другу збірку своєї поезії „Atradimo ruduo“[4].

Структуру першого роману „Aštuoni lapai“ («Вісім листків»; Чикаго, 1956; 2-е видання Вільнюс, 1992) визначають вісім днів Страсної седмиці від Вербної неділі до Великодня. Кожен його розділ відкривається поетичною релігійною рефлексією[2].

У 1960 році в журналі „Aidai“ опублікувала віршований твір драматичної форми „Rauda“ («Плач») з мотивами драматизму історії, провини і зради, репресій.

У романі „Rugsėjo šeštadienis“ («Вереснева субота», 1970) критика побачила початки магічного реалізму. У розважальному романі „Naujųjų metų istorija“ («Новорічна історія», 1974) дія розгортається в новорічну ніч в горах Колорадо; розповідається про життєві долі п'яти вихідців з Литви.

У пригодницькому романі „Devintas lapas“ («Дев'ятий лист»; Чикаго, 1982; 2-е видання Вільнюс, 1997) відображені автобіографічні обставини автора. Випустила також збірку оповідань і нарисів „Marco Polo Lietuvoje“ («Марко Поло в Литві», 1982).

Авторка віршованих казок для дітей „Daržovių gegužinė“ (1973), „Peliukai ir plaštakės“ (1973), „Kalėdų dovana“ (Чикаго, 1973, 2-е видання Вільнюс, 1990), „Klementina ir Valentina“ (Чикаго, 1974 ; 2-е видання Вільнюс, 2004), „Skraidantis paršiukas“ (Чикаго, 1974; 2-е видання Вільнюс, 2008).

Випустила збірку п'єс „Žydra ir geltona“ (1984).

Твори перекладені на англійську, іспанську, латиську, французьку мови.[2]

Нагороди та звання

ред.

Книги

ред.
  • Metūgės: eilėraščiai. Toronto: Baltija, 1952.
  • Aštuoni lapai: romanas. Chicago: Lietuviškos knygos klubas, 1956.
  • Daržovių gegužinė: eiliuota pasaka. Chicago: Darna, 1973.
  • Kalėdų dovana: eiliuota pasaka. Chicago: Darna, 1973.
  • Peliukai ir plaštakės: eiliuota pasaka. Chicago: Darna, 1973.
  • Klementina ir Valentina: eiliuota pasaka. Chicago: Darna, 1974.
  • Naujųjų metų istorija: romanas. Chicago: Lietuviškos knygos klubas, 1974.
  • Skraidantis paršiukas: eiliuota pasaka. Chicago: Darna, 1974.
  • Devintas lapas: romanas. Chicago: Lietuviškos knygos klubas, 1982.
  • Marco Polo Lietuvoje: apsakymų ir apybraižų rinkinys, 1982.
  • Atradimo ruduo: poemos. Chicago, 1990.
  • Kalėdų dovana: eiliuota pasaka. Vilnius: Alka, 1990.
  • Aštuoni lapai: romanas. Vilnius: Vaga, 1992.
  • Devintas lapas: romanas. Vilnius: Dienovidis, 1997.
  • Metūgės: eilėraščiai. Vilnius: Baltos lankos, 1997.
  • Aštuoni lapai. Devintas lapas: romanai. Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 2003.
  • Klementina ir Valentina: eiliuota pasaka. Vilnius: Žara, 2004.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Rašytojai.
  2. ↑ а б в VLE.
  3. ↑ Netekome rašytojos Birutės Pūkelevičiūtės. „XXI amžius“ (лит.). „XXI amžius“. 2007. Процитовано 7 січня 2018.
  4. ↑ Pūkelevičiūtė Birutė. tekstai.lt (лит.). tekstai.lt. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 7 січня 2018.

Посилання

ред.
  • Rūta Mėlinskaitė (6 червня 2011). Pūkelevičiūtė. Visuotinė lietuvių enciklopedija (лит.). Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. Процитовано 7 січня 2018.
  • Pūkelevičiūtė Birutė. Rašytojai (лит.). Rasytojai.lt. Процитовано 7 січня 2018.[недоступне посилання з Октябрь 2019]
  • Pūkelevičiūtė Birutė. Poets (англ.). Rasytojai.lt. 4 лютого 2012. Процитовано 1 січня 2018.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Біруте_Пукялявічуте&oldid=36010789