Вікіпедія

Білл Бус

американський інженер
Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Шабля (внесок, журнали) о 10:33 UTC (1186 хвилин тому).

Білл Бус (англ. Bill Booth, нар. 22 травня 1946[1], Корал-Гейблз, Флорида, США) — американський інженер, винахідник та підприємець в галузі виробництва парашутного обладнання та екіпіровки. Також широко відомий як парашутист, бейс-джампер і мандрівник. Його найвизначніший винахід — 3-кільцева система[en] відчеплення основного парашута. Цей винахід значно підвищив безпеку при виконанні парашутних стрибків і де-факто став стандартом для ринку цивільних парашутних систем по всьому світу. Білл Бус є засновником і власником компаній «United Parachute Technologies» і «Complete Parachute Solutions», в яких станом на 2015 рік налічувалося близько 150 співробітників[2]. Цей чоловік вже понад 50 років залучений у світ парашутизму, за цей час він особисто здійснив понад 6,5 тисяч стрибків і зробив величезний внесок в індустрію парашутного обладнання та екіпірування. Він є одним розробників концепції тандемних стрибків, володіє 12 патентами на винаходи в галузі систем безпеки парашутного обладнання і входить до залу слави Міжнародного музею парашутного спорту[en]. Іноді його називають «Батьком парашутного спорту» (англ. «Father of skydiving»)[3][4][5].

Білл Бус
Bill Booth
Білл Бус, 2000 рік
Ім'я при народженні William R. Booth
Прізвисько «Батько парашутного спорту»
«Володар трьох кілець»
Народився 22 травня 1946(1946-05-22) (77 років)
Корал-Гейблз, Флорида, США
Громадянство США США
Діяльність Інженер, Винахідник, Підприємець, Парашутист, Бейс-джампер, Мандрівник
Alma mater Університет Флориди
Знання мов англійська
У шлюбі з Террі Бус
Діти 2
Сайт uptvector.com

Життєпис ред.

Особисте життя ред.

Вільям Бус народився 1946 року, в місті Корал-Гейблс, штат Флорида. В його батька було восьмеро дітей від різних жінок, Білл був четвертим за ліком і найстаршим серед дітей своєї матері. 1969 року він завершив навчання в Університеті Флориди, отримавши освітній ступінь з музики, після чого певний час працював диригентом в Маямі[2][6]. Одружений, має двох доньок Джулі та Кетті[7].

Робота ред.

Починаючи з 1965 року Білл Бус почав займатися стрибками з парашутом, а вже 1967 року він став інструктором[8]. Коли Білл почав займатися парашутним спортом, ринок цивільних парашутних система лише формувався. Більшість парашутистів використовували старі військові парашутні системи які майже не зазнали змін з часів другої світової війни. Парашутні системи того часу, були габаритними і важкими. Відкриття парашутів зазвичай були жорсткими, високим також був рівень відмов і несправностей. Прагнучи змін, 1972 року Білл заснував невелику компанію «Relative Workshop»[a], яка працювала над розробкою і виготовленням обладнання для парашутного спорту. На початку діяльності, компанія працювала в гаражі Білла, в Маямі, а згодом 1974 року перебазувалася в місто Деланд[7].

 
Білл Бус після приземлення тандему, 2012 рік

Перший парашутний контейнер виробництва Білла Буса, побачив світ 1974 року і носив назву «Wonderhog»[b]. Цей контейнер увібрав в себе всі найкращі технології в галузі безпеки, які існували на той час. Слідом за ним в серію надійшов контейнер «Wonderhog Sprint». У 1980 році був представлений новітній контейнер «Vector», який невдовзі після виходу, став найпопулярнішим парашутним контейнером у світі. Національна команда США з парашутних стрибків вперше одягла Vector у 1981 році. З часом змінилися декілька поколінь контейнерів Vector. Остання модифікація, «Vector 3 M-Series», побачила світ в лютому 2002 року і продовжує вироблятися і продаватися донині. Всього за роки роботи на ринку парашутного екіпірування United Parachute Technologies, розробила, виготовила і реалізувала понад 75 тисяч контейнерів для парашутних систем, по всьому світу[10].

Фільмографія ред.

Окрім своїх основних видів діяльності, Білл Бус знявся в декількох епізодичних ролях в кіно і на телебаченні[11].

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1993 ф Фірма The Firm Пілот гідролітака
2000 тф Затяжний стрибок Cutaway бородатий чоловік
2013—2013 с Інфлюенсери та інновації Influencers and Innovation в ролі самого себе

Мандри та експедиції ред.

  Після шести з половиною тисяч стрибків, просто стрибати вже не цікаво. Хочеться кудись мандрувати. Я зрозумів це відносно рано. Експедиційний парашутизм — стрибки в незвичайних місцях за складних обставин — оце реальна справа.
Оригінальний текст (англ.)
After sixty five hundred jumps, just jumping is not that exciting to me. You wanna go somethere. I found that really early. The expedition skydiving — jumping in to unusual and difficult places is a real throw.
  

1990 року, Білл заснував компанію «Polar Expeditions, Inc», яка між 1991 і 2011 роками, організувала і провела шість експедицій через Сибір, на Північний полюс планети, під час яких виконувались численні парашутні стрибки, серед іншого було виконано перший в історії тандемний стрибок на північний полюс. В кожній з шести експедиції Білл Бус виконував тандемний стрибок. В одну з таких експедицій, Білл взяв з собою свою доньку Кетті і виконав тандемний стрибок на північний полюс разом з нею[c]. Окрім північного полюса, Білл неодноразово заявляв, що мріє здійснити аналогічні стрибки і на Південний полюс планети, проте через юридичні і політичні нюанси, йому поки не вдалося отримати дозвіл на створення і проведення такої експедиції[2][7].

Білл приймав участь в серії показових стрибків у Гізі, над єгипетськими пірамідами, на запрошення влади Єгипту[7].

Коли Наслідний принц Дубай, Хамдан ібн Мохаммед Аль Мактум захопився стрибками з парашутом, він запросив Біла в Дубай і влаштував для нього стрибки над Островами Пальм[7].

2011 року Білл, на честь свого 65-річного ювілею, здійснив подорож до Непалу, де виконав стрибок з висоти понад 10 кілометрів над вершиною Евересту[2].

У віці 67 років Білл Бус, пережив авіакатастрофу. 27 серпня 2013 року, пілотуючи власний легкомоторний літак Lake LA-250 Sea Wolf[en], він вилетів з аеропорту округа Саратога, але невдовзі після злету в літака відмовив двигун. Білл здійснив вимушене приземлення на полі, неподалік містечка Грінфілд, округу Саратога. Літак зазнав значних руйнувань, але пілот вижив, отримавши лише легкі травми рук і ніг[12][13].

Цікаві факти ред.

  • На початку розвитку 3-кільцевої система відчеплення, захисною оболонкою для тросів системи Білл використав кабельні оболонки з вуличних телефонних автоматів. Телефонна компанія відмовлялась розкривати постачальника цих оболонок і тому спортсменам які хотіли мати 3-кільцеву систему відчеплення на своїй парашутній системі, доводилось красти кабельні оболонки з телефонних автоматів. Невдовзі в Деланді, майже не залишилось робочих телефонів-автоматів[14].
  • Білл відомий своєю пишною бородою. З його слів відомо що він почав вирощувати її одразу коли припинив працювати по найму та заснував власну компанію. Він кинув голитися просто тому, що нарешті міг цього не робити[14][15].
  • Білл сформулював декілька декілька закономірностей які на його думку мають місце в парашутизмі. Закономірність №2 стверджує: «Чим безпечнішим стає спорядження для стрибків з парашутом, тим більше шансів зберегти постійний рівень смертності в парашутизмі» (англ. The safer skydiving gear becomes, the more chances skydivers will take, in order to keep the fatality rate constant)[16]. Фактично це перефразоване визначення ефекту Пельцмана, в контексті парашутного спорту[17].
  • Том Круз, навчався парашутним стрибкам під час знімання у фільмі Дні грому. Під час цього навчання він познайомився з Білом і навіть згодом запросив його, на роль у своєму фільмі Фірма. Там же на дропзоні трапився курйозний випадок, коли юний студент парашутист сплутав Тома Круза з Білом Бусом. Щоб занести в свою парашутну книжку інформацію про черговий тренувальний стрибок, він підійшов з ручкою до Тома Круза і спитав: це ви Білл Бус? Отак Біл Бус одного разу обставив Тома Круза[15].

Винаходи ред.

В процесі роботи над створенням обладнання та екіпірування для парашутистів, Білл Бус запропонував і запатентував декілька нових винаходів, які назавжди змінили парашутний спорт, стали еталоном безпеки і використовуються більшістю виробників понині[14][18].

 
Демонстрація принципу роботи 3-кільцевої системи
 
М'який витяжний парашут, який парашутист щойно викинув рукою в повітряний потік
  • М'який витяжний парашут (жарг. медуза) — Система відкриття основного парашута, за допомогою м'якого витяжного парашута, який витягується безпосередньо в повітряний потік рукою, або за допомогою спеціальної ручки[d]. Цей винахід було зроблено 1975 року, він дозволив зменшити вагу і об'єм парашутної системи, при цьому підвищивши надійність її роботи. Станом на 2024 рік, м'який витяжний парашут є найбільш розповсюдженим пристроєм для відкриття основного парашуту[14].
  • 3-кільцева система відчеплення основного парашута — пристрій винайдений Біллом Бусом 1976 року, який забезпечує надійне й міцне з'єднання основного парашуту з підвісною системою парашутиста, але при цьому дозволяє легко і швидко (одним рухом руки) від'єднати основний парашут від парашутиста у разі його несправності[e]. Конструкція являє собою систему важелів у вигляді кілець вкладених одне в одне, яка при дотриманні всіх пропорцій, зменшує механічне навантаження на кінцевий елемент з'єднання в 200 разів (в порівнянні з навантаженням яке прикладене до вільного кінця підвісної системи). 3-кільцева система здійснила справжню революцію, значно підвищивши рівень безпеки парашутних стрибків. Патент неодноразово намагалися обійти внісши до системи зміни, проте жодне з запропонованих рішень, так і не змогло зрівнятись з оригінальною системою за рівнем безпеки та надійності. Термін дії патенту на винахід 3-кільцевої системи завершився 2000 року. Станом на 2024 рік все спортивне обладнання для стрибків з парашутом використовує 3-кільцеві замки. Також цей дизайн застосовується в деяких військових системах. 3-кільцева система вважається найвидатнішим винаходом Білла, зображення трьох кілець навіть було винесено ним на логотип його компанії Relative Workshop. Також в певних колах він отримав жартівливе прізвисько «Володар трьох кілець» (англ. «Lord of the Three Rings»)[4][19][20].
  • В середині 80-х років XX століття Білл спільно з своїм партнером Тедом Стронгом, розробили концепцію тандемних стрибків з парашутом і створили першу комерційну систему для здійснення тандемних стрибків[f]. Після чого ще півтора десятиріччя тривали погодження з Федеральним авіаційним управлінням США, щоб вони визнали тандемний стрибок як стадію навчання парашутиста і дозволили вільно виконувати такі стрибки на території США. Зміни у відповідні правила організації було внесено лише 2001 року[14][22]. Тандемні стрибки зробили парашутизм досяжним буквально для кожного. Нині в світі щороку здійснюються сотні тисяч тандемних стрибків, вік наймолодшого парашутиста — 4 роки[23], найстаршого —104 роки[24]. В тандемах стрибають люди з інвалідністю і навіть тварини[23]. Теоретично Тандемна парашутна система значно складніша за індивідуальну, відповідно рівень ризиків при тандемних стрибках значно вищий. Проте на практиці рівень летальних інцидентів при виконанні тандемних стрибків нижче на 500%, в порівнянні з соло стрибками, все це досягається завдяки тим технічним рішенням і протоколам безпеки, які закладені розробниками в концепцію виконання тандемних стрибків[7].
  • Скайхук (англ. Skyhook) — перша в світі і одна з найпопулярніших станом на 2024 рік, система Система розкриття запасного парашуту, за допомогою основного[en]. Черговий винахід для підвищення безпеки парашутних стрибків, який було презентовано і запатентовано 2003 року. Згодом інші виробники парашутного обладнання, створили ряд альтернативних систем, що діють за схожим принципом, проте скайхук досі лишається одним з лідерів ринку[14][25].

Окрім перерахованого вище, Білл створив ще багато корисних винаходів для розвитку парашутного спорту: магнітні плечові клапана парашутних контейнерів, система відчеплення дрога для тандем систем, парашутний контейнер на липучках, кільце запасного парашута з приводом який здатен розтягуватись, та багато інших[14].

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Win a Vector! - Skydivemag (англ.). Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 17 квітня 2024.
  2. ↑ а б в г Bill Booth - Board of Trustees - Stetson University (англ.). Архів оригіналу за 12 вересня 2015. Процитовано 17 квітня 2024.
  3. ↑ With One Invention, Bill Booth Has Made Skydiving A Whole Lot Safer (англ.). Архів оригіналу за 30 листопада 2022. Процитовано 19 квітня 2024.
  4. ↑ а б Lunatic Fringe with Bill Booth Reboot (англ.). Архів оригіналу за 27 вересня 2023. Процитовано 22 квітня 2024.
  5. ↑ Bill Booth - 50 Years in Skydiving (Video) - News - Dropzone.com (англ.). Архів оригіналу за 27 січня 2023. Процитовано 18 квітня 2024.
  6. ↑ Bill Booth, The Real World's Most Interesting Man (англ.). Архів оригіналу за 22 квітня 2024. Процитовано 22 квітня 2024.
  7. ↑ а б в г д е Bill Booth - The Fall Guy (англ.). Архів оригіналу за 27 вересня 2023. Процитовано 24 квітня 2024.
  8. ↑ Bill Booth — International Skydiving Museum — Hall of Fame (англ.). Архів оригіналу за 7 грудня 2023. Процитовано 18 квітня 2024.
  9. ↑ Wonderhog-Manual (PDF) (англ.). Архів (PDF) оригіналу за 19 квітня 2024. Процитовано 19 квітня 2024.
  10. ↑ Welcome to UPT - UPT (англ.). Архів оригіналу за 8 грудня 2023. Процитовано 18 квітня 2024.
  11. ↑ Bill Booth - IMDb (англ.). Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 17 квітня 2024.
  12. ↑ Hard landing Accident Lake LA-250 Sea Wolf N522WB (англ.). Архів оригіналу за 3 січня 2024. Процитовано 19 квітня 2024.
  13. ↑ Pilot survives small plane crash in Greenfield with minor injuri - NEWS10 ABC (англ.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 19 квітня 2024.
  14. ↑ а б в г д е ж Always Innovative - Skydivemag (англ.). Архів оригіналу за 28 січня 2023. Процитовано 19 квітня 2024.
  15. ↑ а б Grimes, 2011, с. 44.
  16. ↑ Booth's Law #2 - General Skydiving Discussions (англ.). Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 24 квітня 2024.
  17. ↑ Zolli, 2012, с. 194.
  18. ↑ Piggybacks and Three-Ring Circuses—A Slightly Irreverent Look Back at Skydiving Equipment (англ.). Архів оригіналу за 24 квітня 2024. Процитовано 24 квітня 2024.
  19. ↑ US4337913A - Means for releasably attaching strands - Google Patents (англ.). Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 19 квітня 2024.
  20. ↑ The 3 Ring: What It Is, And How It Works (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2006. Процитовано 19 квітня 2024.
  21. ↑ Tandem BASE Jumping: The Complete History (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2024. Процитовано 22 квітня 2024.
  22. ↑ Federal Register / Vol. 66, No. 90 / Wednesday, May 9, 2001 / Rules and Regulations (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 11 жовтня 2012. Процитовано 22 квітня 2024.
  23. ↑ а б Цікаві факти про стрибки з парашутом (англ.). Архів оригіналу за 23 квітня 2024. Процитовано 23 квітня 2024.
  24. ↑ Американка встановила світовий рекорд, стрибнувши з парашутом у 104 роки (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2024. Процитовано 23 квітня 2024.
  25. ↑ Skyhook Overview - UPT (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2023. Процитовано 23 квітня 2024.
  26. ↑ PIA Member Awards (англ.). Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 24 квітня 2024.
  27. ↑ FAI Awards (англ.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 24 квітня 2024.
  1. ↑ 2006 року компанія була перейменована в «United Parachute Technologies».
  2. ↑ Це можна перекласти як «Чудо свиня». Обкладинка інструкції з експлуатації Wonderhogа прикрашена малюнком свині в костюмі супергероя з плащем, на тлі сонця що сходить[9].
  3. ↑ Дівчинці на час експедиції було 12 років
  4. ↑ До цього винаходу, всі витяжні парашути містили в собі пружинний елемент, який мав відштовхнути витяжний парашут від тіла парашутиста, щоб той потрапив в повітряний потік. Ці пружинні елементи були громіздкими й важкими, а з плином часу пружини зношувались, втрачали жорсткість, що могло призводити до проблем з відкриттям основного парашуту.
  5. ↑ до винайдення 3-кільцевої системи основні парашути або були нерозривно з'єднані з підвісною системою, або використовувались різноманітні моделі пряжкових замків, які були відносно важкими і ненадійними.
  6. ↑ Датою першого тандемного стрибка вважається 11 червня 1977 року, коли пара спортсменів парашутистів Джим і Дана Хендбері, здійснили мрію свого сина і організували для нього стрибок з парашутом, в день коли хлопцю виповнилось 11 років. Для цього хлопця закріпили попереду досвідченого парашутиста, за допомогою кустарної підвісної системи, яку створив сам Джим Хендбері. Стрибок пройшов успішно і вважається першим тандемним стрибком у світі. Після цього подібні «дитячі стрибки» успішно здійснювались ще декілька разів, довівши принципову життєздатність ідеї тандемного стрибка. Проте наявні парашутні системи не дозволяли подвоїти вагу вантажу під куполом, стрибки здійснювались лише з дітьми, які відносно мало важили. Білл Бус і Тед Стронг першими пропрацювали можливість стрибків з подвійною вагою, створили і налагодили випуск серійних, комерційних парашутних систем, які дозволяли безпечно здійснювати тандемні стрибки з дорослими пасажирами[21].
  7. ↑ Асоціація парашутної промисловості — це бізнес-асоціація, яка прагне просувати та сприяти зростанню, розвитку, навчанню та безпеці військових, комерційних і спортивних парашутів. Вона складається з понад 210 компаній, об’єднаних спільним бажанням покращити бізнес-можливості в цьому сегменті авіації. Меморіальна премія за досягнення — є найвищою нагородою асоціації.
  8. ↑ Ця медаль була заснована FAI у січні 1968 року. Вручається щорічно за видатні досягнення у парашутному спорті. Це може бути досягнення у сфері спорту, безпеки або, винахід. Вартість медалі покривається за рахунок надходжень від благодійного фонду в розмірі 10 000 доларів США.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білл_Бус&oldid=42426727