Відкрити головне меню

Білий Володимир Васильович (24 лютого 1926(19260224), Торецьк — 3 лютого 2007, Москва) — український і радянський гірничий інженер, творець спеціалізованої системи шахтобудування в Україні і в СРСР, перший заступник міністра вугільної промисловості СРСР (з 1973 року).

Білий Володимир Васильович
Белый.jpg
Народився 24 лютого 1926(1926-02-24)
Торецьк, Україна
Помер 3 лютого 2007(2007-02-03) (80 років)
Москва, Росія
Діяльність гірничий інженер
Нагороди
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ»Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За відбудову вугільних шахт Донбасу»
Медаль «В пам'ять 850-річчя Москви»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Премія Ради Міністрів СРСР

БіографіяРедагувати

Народився 24 лютого 1926 року в селищі Щербинівського рудника (нині місто Торецьк) Донецької області у шахтарській сім'ї. У червні 1944 року був направлений на підготовчі курси в Донецький індустріальний інститут. У 1949 році успішно закінчив інститут. У квітні 1952 року його призначають начальником виробничого відділу будівництва шахти «Червоний Профінтерн». Це призначення стало відправною точкою професійної діяльності Володимира Білого — він стає організатором шахтобудівельного виробництва.

У 1951 році наказом міністра вугільної промисловості йому було присвоєно персональне звання гірничого інженера III рангу. У 1953 році Володимир Білий був призначений головним інженером шахтобудівного управління № 1 тресту «Артемшахтострой», а в 1955 році — начальником шахтобудівельного управління № 3.

У цей період у Донбасі розгорнулося масштабне будівництво шахт, кожна з річною виробничою потужністю по 350–400 тисяч тонн вугілля. У червні 1959 року гірничий інженер Володимир Васильович Білий призначається керуючим трестом «Макіївшахтобуд».

У січні 1966 року Білий призначається начальником комбінату «Донецькшахтобуд». Володимир Васильович активно підтримав ідею зі швидкісного будівництва глибокої і найпотужнішої шахти в Донбасі — «Красноармійська-Капітальна» потужністю 4,0 мільйона тони вугілля на рік і проявив ініціативу щодо організації її будівництва в нормативні терміни. І перша черга цієї шахти була введена в експлуатацію в 1972 році під найменуванням «Шахта імені Стаханова».

У 1969 році Володимира Васильовича переводять у вищу сферу керівництва будівництвом шахт — заступником міністра, а незабаром першим заступником міністра Мінтяжстроя Україні, а з 1973 року він перший заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

Організатор великомасштабного будівництва практично у всіх галузях промисловості України і Радянського Союзу: будівництво в Україні стану «3600» на Жданівському металургійної комбінаті, Харцизького трубного заводу, об'єктів заводу «Південмаш», Лисичанського нафтопереробного заводу, найбільших шахт в Донбасі: Шахта «Комсомолець Донбасу», «Прогрес», «Шахтарська-Глибока», Південно-Донбаська № 1 та інших. У Російської Федерації будівництво найбільших вугільних розрізів «Богатир», «Східний» у Екібастузі; «Бородинський», «Назаровський» і «Березовський» в Кансько-Ачинском басейні.

На всіх етапах трудової діяльності В. В. Білий — ініціатор низки нових ідей і розробок, його вважають батьком створення спеціалізованої системи шахтобудування в Україні, а потім і СРСР, головним ідеологом створення та широкомасштабного застосування пересувного прохідницького обладнання для оснащення стовбурів до проходки.

Білий Володимир Васильович після важкої хвороби помер у Москві в грудні 2007 року. За його заповітом похований у місті Торецьку.

НагородиРедагувати

Трудові заслуги відзначені 3-ма орденами Трудового Червоного Прапора, знаками «Шахтарська Слава» 3-х ступенів, премією Ради Міністрів СРСР, Почесними грамотами Президії Верховної Ради і Верховної Ради України та багатьма іншими нагородами. Володимир Васильович нагороджений урядовими нагородами Болгарії, Угорщини, Монголії, Румунії, Чехословаччини.

Перебуваючи на пенсії і проживаючи в Москві, Володимир Васильович бере активну участь у роботі товариства «Земляцтво Донеччини». Рішенням виконкому Торецької міської ради депутатів № 331 від 2 вересня 2004 року Білому Володимиру Васильовичу присвоєно звання «Почесний громадянин Дзержинська».

ДжерелаРедагувати

  • Виктор Савченко. Наш Дзержинск. — Донецк, ООО ИПП «Промінь», 2008, с. 250 — 254 (рос.)