Відкрити головне меню

Костянтин Іванович Бєляков (31 травня 1957(19570531), м. Київ) — український вчений-правознавець. доктор юридичних наук, професор, завідувач наукового відділу теорії, історії та філософії інформаційного права[1] Науково-дослідного інституту інформатики і права Національної Академії правових наук України[2].

Бєляков Костянтин Іванович
Бєляков Костянтин Іванович
Костянтин Іванович Бєляков .jpg
Народився 31 травня 1957(1957-05-31) (62 роки)
м. Київ, УРСР
Громадянство УРСРУкраїна Україна

Зміст

ОсвітаРедагувати

Закін. у 1984 Київський політехнічний інститут (тепер — НТУУ «КПІ»), у 1990 Київську вищу школу МВС СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського (тепер — НАВСУ).

Основні етапи науково-педагогічної діяльностіРедагувати

У 1993 захистив канд. дис. «Удосконалення інформаційного забезпечення розслідування злочинів на базі АІЛС (автоматизованих інформаційно-логічних систем)» (спец. 12.00.09 — Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність). У 2005 отримав вчене звання с.н.с. (спец. 12.00.07). У 2010 — докт. дис. «Організаційне, правове та наукове забезпечення інформатизації України: теорія і практика» (спец. 12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). Вчене звання професор отримано у 2013.

Трудова та службова діяльністьРедагувати

З 1976 — учень монтаж. радіообладн. та приборів на заводі «КИЇВ-прилад». 1976—1979 — служба в армії. 1979 — радіомонтажник ОП Інст. техн. теплофізики АН СРСР. 1982—1983 року — інженер-конструктор Київської філії науково-дослідного технологічного інституту оптичного приладобудування при заводі «Арсенал». 1983—2011 служба в ОВС України на посадах: оперуповноважений Ленінського РУВС Києва, начальник кабінету кафедри ОРД КВШ МВС СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського (нині — НАВСУ), ад'юнкт тієї ж кафедри, нач. відділу інформації та аналізу освітньої діяльності Республіканського навч.-метод. центру МВС України, нач. відділу інформаційно-технічного забезпечення Міжвідомчого НДЦ з проблем боротьби з орг. злочинністю Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України (МНДЦ), докторант НАВСУ, професор кафедри теорії та практики управління ОВС Інст. управління НАВСУ, пров. наук. співробітник Центру коорд. і орг. наук. досліджень при НАВСУ, старш. наук. співробітник МНДЦ з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України, нач. наук. відділу проблем боротьби з економ. злочинністю, заступник начальника Держ. НДІ (ДНДІ) МВС України, старший науковий співробітник наук.-дослід. лаб. крим. техніки та спец. розробок ДНДІ МВС України. З 2011 — пенсіонер МВС, Ветеран ОВС України, полковник міліції у відставці. З 2011 — по т. ч. — завід. наук. відділу НДІІП НАПрН України.

Напрями наукової роботиРедагувати

Головні напрямами наукових інтересів — інформаційно-правові дослідження: проблеми формування і розвитку інформаційного права та правової інформатики, інформаційної діяльності, інформаційної безпеки. Є фундатором наукового напряму «Правнича інформологія».

Автор (співавтор) понад 130 наук. праць, серед яких одноосібні монографії «Управление и право в период информатизации» (2001), «Інформація в праві: теорія і практика» (2006); «Інформатизація в Україні: проблеми організаційного, правового та наукового забезпечення» (2008), «Інформаційна культура: правовий вимір» (2018), підручник академічного курсу "Адміністративне право України (2009), науковий твір «Концепція кодифікації інформаційного законодавства України» (2012). Підготував чотирьох докторів та п'ять кандидатів юридичних наук.

Є членом коорд. бюро з інформ. права та інформ. безпеки відділення держ.-правових наук і міжн. права НАПрН України, гол. місцевого осередку у м. Києві Всеукраїнської громадської організації «Центр досліджень публічного права і управління». Гол. спец. вченої ради по захисту дисертацій НДІІП НАПрН України. Член ред. колегії наукових періодичних фахових видань «Наука і правоохорона» (ДНДІ МВС України), «Інформація і право», «Правова інформатика» (НДІІП НАПрН України).

Нагороди і званняРедагувати

Нагороджений 25-ю медалями та відзнаками МВС України[3], почесним знаком МОН «За наукові досягнення»[4] (2010). Лауреат Премії_імені_Ярослава_Мудрого (2013). Заслужений діяч науки і техніки України (2017).


ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати