Бушмейстер німий
| Бушмейстер німий | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Lachesis muta LINNAEUS, 1766 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Crotalus mutus Coluber crotalinus Scytale catenatus Lachoesis rhumbeata | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Бушме́йстер німи́й, або південноамерика́нський, або сурукуку (Lachesis muta) — отруйна змія родини гадюкових. Через свою товсту шкіру цей вид дістав ще одну неофіційну назву — анана́сна змія́.
Опис ред.
Загальна довжина досягає 2,5—3,6 м. Вага 3—5 кг. Голова велика, клиноподібна, звужується до морди. Луска на голові тонша, ніж на тулубі. Очі великі, зіниці вертикальні. Тулуб стрункий, в розрізі утворює трикутник. Шкіра вкрита ребристою лускою. На відміну від інших бушмейстерів має більше вентральних щитків — 215–234 у самиць та 213–236 у самців.
Забарвлення жовтувато-коричневе. На тулубі присутній малюнок з великих темно—бурих ромбів, обведених зовні й зсередини світлими облямовками.
Розповсюдження ред.
Мешкає у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Гаяні, Суринамі, Гвіані, Бразилії, Болівії, на о. Тринідад.
Спосіб життя ред.
Полюбляє густі вологі ліси, зазвичай зустрічається неподалік від водойм. Потребує вологих місць. Від сонячних променів ця змія ховається в гущавині джунглів. Бушмейстер німий дуже полохливий. Він тримається скритно і уникає освоєних людьми районів. Більшу частину дня проводить серед густої рослинності джунглів, де й відпочиває, сховавшись в опалому листі, що покриває землю. На пошуки їжі він вирушає тільки з настанням темряви. Завдяки малюнку на спині, змія добре маскується серед сухого листя. Активна вночі, добре бачить у темряві. За допомогою гострозорих очей і термолокаторів відмінно відчуває здобич на відстані 50 см. Коли бушмейстер точно визначає місцезнаходження жертви, він згинає передню частину тіла у формі літери «S» і блискавично атакує здобич. Харчується дрібними ссавцями, зміями і птахами.
Бушмейстер використовує отруту тільки під час полювання. Щоб не розтрачувати цю смертельну зброю даремно, він проганяє ворога, вдаряючи хвостом по рослинах. Кінець хвоста в нього твердий та порожнистий, без брязкальця. Коли розтривожений не видає такого гуркіту, як гремучі змії. Звідси й походить його назва. Тим не менш сильно роздратована змія, може здійснювати удари хвоста по рослинах, що викликає гул, який змушує ворога віддалитися.
Це яйцекладна змія. Статева зрілість настає у 2 роки. Шлюбний період відбувається навесні. Самиця відкладає 10—20 яєць. Самиця вкриває їх вологим ґрунтом, що допомагає підтримувати постійну температуру, необхідну для їхнього розвитку. Потім самиця обвивається навколо кладки і чекає на вилуплення дитинчат. Через 76-79 днів з'являються молоді змійки, які розповзаються й відразу ж починають полювати.
Отруйність ред.
Отруйні залози бушмейстер дуже великі, а отруйні зуби бувають довжиною 2,5 см. Отрута потужна. Втім зафіксовано тільки 25 випадків, коли бушмейстер укусив людину. П'ять із них були смертельними. Смертність при відсутності своєчасної допомоги становить 10-12%.
Цікаві факти ред.
- Під час експериментів учені заклеювали вушні отвори і очі бушмейстера, проте змія продовжувала безпомилково атакувати здобич.
- У старовинній легенді говориться, що бушмейстер уміє гасити полум'я. За іншою легендою, дорослі змії висмоктують молоко у корів і сплячих жінок.
Джерела ред.
- Monzel, Markus & Wolfgang Wüster 2008. Neotropische Grubenottern — Evolution, Biogeographie und Ökologie. Draco 8 (33): 4-27
- http://www.zoolog.com.ua/plazuni2.html [Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.]