Бутенко Роман Анатолійович

Рома́н Анато́лійович Буте́нко (нар. 30 березня 1980 — пом. 30 листопада 2012) — український футболіст, півзахисник та нападник, відомий завдяки виступам у складі харківського «Арсенала», «Шахтаря-2» та низці інших українських та вірменських клубів. Екс-гравець молодіжної збірної України. Учасник чемпіонату Європи 1996 серед гравців віком до 16 років.

Ф
Роман Бутенко
Роман Бутенко
Роман Бутенко
Особисті дані
Повне ім'я Бутенко Роман Анатолійович
Народження 30 березня 1980(1980-03-30)
  Донецьк
Смерть 30 листопада 2012(2012-11-30) (32 роки)
Зріст 173 см
Вага 69 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція півзахисник / нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1996—2000 Україна «Шахтар» Д 0 (0)
1996—2000   Україна «Шахтар-2» 110 (9)
2000   Україна «Шахтар-3» 2 (1)
2001 Україна «Поліграфтехніка» 6 (1)
2001 Україна «Полісся» 6 (1)
2003—2004 Україна «Арсенал» Х 51 (5)
2003   Україна «Геліос» 2 (1)
2007 Вірменія «Бананц» 7 (1)
2007 Україна «Титан» Д 9 (0)
2008—2009 Україна «Металіст» 1 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1996 Україна Україна (U-16) ? (?)
2000 Україна Україна (U-21) 2 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис ред.

Роман Бутенко — вихованець харківського спортінтернату[1]. У юному віці потрапив до системи донецького «Шахтаря». Навесні 1996 року у складі юнацької збірної України взяв участь у Чемпіонаті Європи серед гравців віком до 16 років, що проходив у Австрії. Українські юнаки не змогли подолати груповий етап фінальних змагань, набравши всього 4 очки у трьох поєдинках. У серпні того ж року дебютував у складі «Шахтаря-2» в чемпіонаті другої ліги, з'явившись на полі в поєдинку проти іллічівського «Портовика» (1:0). Загалом у складі другої команди «гірників» Бутенко провів 110 матчів, у яких відзначився дев'ятьма забитими м'ячам. Також двічі виходив на поле у складі «Шахтаря-3». Залучався до ігор молодіжної збірної України.

Другу половину сезону 2000/01 Роман провів у складі олександрійської «Поліграфтехніки», однак гравцем основи так і не став, тож по завершенні сезону залишив клуб та переїхав до Житомира, де приєднався до місцевого «Полісся». Втім, у новій команді справи у Бутенка також складалися не найкращим чином і наступний сезон молодий форвард провів у розташуванні аматорського клубу ВАВК (Володимирівка).

На початку 2003 року Роман Бутенко поповнив лави харківського «Арсенала», за який виступав до листопада 2004 року, доклавши зусиль до історичного виходу харків'ян до вищої ліги. У травні-червні 2006 року брав участь у чемпіонаті під егідою ААФУ у складі «Локомотива» з Дворічної. На початку 2007 року вирушив до Вірменії, де захищав кольори «Бананца», втім вже влітку повернувся на Батьківщину та уклав угоду з донецьким «Титаном», що виступав у другій лізі.

На початку 2008 року Бутенко став гравцем «Металіста»[2], однак протягом шести місяців грав виключно за дублюючий склад харків'ян. Цікаво, що тренери використовували його здебільшого на позиції правого захисника. У основі «Металіста» провів лише один матч, вийшовши на заміну у грі з «Чорноморцем», що відбулася 16 травня 2009 року. Цей поєдинок став останнім у професійній кар'єрі Романа Бутенка. Влітку він отримав статус вільного агента[3], але працевлаштуватися у професійному клубі так і не зумів — перегляд у таборі луганської «Зорі» підписанням контракту так і не завершився[4].

У 20102011 роках виступав за футбольні клуби «Конті»[5] та «Макіїввугілля»[6][7], що змагалися у чемпіонаті Донецької області.

30 листопада 2012 року загинув у автомобільній катастрофі[1].

Досягнення ред.

Примітки ред.

  1. а б Погиб воспитанник харьковского футбола (рос.) . Сайт ФК «Арсенал» (Харків). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
  2. Маркевич: С Бутенко подписали контрак" (рос.) . «Football.ua». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
  3. Премьер-лига. Трансферное лето-2009 (рос.) . «Ua-Football». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
  4. На просмотре в Заре — семь игроков (рос.) . «Football.ua». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
  5. Первые потери и первые приобретения (рос.) . «Провинция». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
  6. В футбольном клубе «Макеевуголь» президент и главный тренер в лицо говорят одно, а за спиной — совсем другое… (рос.) . «Ua-Football». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 березня 2015.
  7. Макеевуголь в тройке лидеров (рос.) . «Макеевский рабочий». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2015.

Посилання ред.