Відкрити головне меню

Борис Спиридонович Буряк
Народився 6 серпня 1913(1913-08-06)
Рубіжне, Луганська область
Помер 1993
Поховання Байкове кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність українець
Діяльність письменник, літературний критик, кінознавець
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d]
Нагороди Орден «Знак Пошани»

Борис Спиридонович Буряк (24 липня (6 серпня) 1913(19130806), Рубіжне — 1993) — український письменник, літературознавець, кінознавець, доктор філологічних наук, професор, член Спілки кінематографістів Української РСР, Заслужений діяч науки і техніки Української РСР[1]. Під час Другої світової війни - військовий кореспондент. Був головним редактором Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка (1958–1961).[1]

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 24 липня (6 серпня) 1913 року в Рубіжному (тепер місто Луганської області) в родині залізничного працівника. У 1939 році закінчив філологічний факультет Київського університету. Виступив як критик в 1937 році.

1941 року член Спілки письменників України, викладач літератури Борис Спиридонович був призначений директором Нагутської школи (нині Ставропольський край Росії). Побачивши в кабінеті колишнього директора живописні роботи, Борис Спиридонович дізнався адресу художника, на той час учня цієї школи, а в майбутньому відомого митця Суходолова Миколи Макаровича. Учень був кволий після перенесених грипу і туляремії роком раніше, і Борис Буряк відправив його до П'ятигорської лікарні Червоного хреста. Він радив Миколі обов'язково вступати після війни до Київського художнього інституту.[2]

Під час радянсько-німецької війни — військовий кореспондент.

 
Могила Бориса Буряка

Жив в Києві в будинку по вулиці Михайла Коцюбинського, 2[3]. Помер в 1993 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

ТворчістьРедагувати

Праці присвячені історії української літератури, становленню в ній методу соціалістичного реалізму. Автор роману «Тарас Журба» (1951), книги зарубіжних нарисів.

Твори:[4]

  • «В сім'і щасливій». Літературно-критичні нариси, Львів, 1949;
  • «Літературні портрети»: збірник літературно-критичних нарисів, Львів, 1952;
  • в російському перекладі — «Служіння народу. Нариси про життя і творчість С. Тудора, А. Гаврилюка, Я. Галана, П. Козланюка», Москва, 1955;
  • «Навколо Європи», Львів, 1957;
  • «Образ нашого сучасника». Літературно-критичні статті, Київ, 1960;
  • «За законами краси», 1963. — 260 с.
  • «Проблема характеру сучасника в українській прозі (1959–1965 рр..)», 1966[5]
  • «Про трагічне в житті і літературі», 1968
  • «Художній ідеал і характер», Київ: Дніпро, 1967. — 327 с.
  • «Художник і життя», Київ: Дніпро, 1973. — 368 с.
  • «Прогрес і світ прекрасного»: літературно-критичні статті, Київ: Радянський письменник, 1974. — 359 с. — (Світ письменника)
  • «На захист людських емоцій»: Літ. критич. ст. Київ: Дніпро, 1987[6]

ВідзнакиРедагувати

Лауреат всесоюзної (1972) і республіканської (1974) премій у галузі літературно-художньї критики.

Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медалями.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати