Буніна Ірина Олексіївна
Іри́на Олексі́ївна Бу́ніна (рос. Ирина Алексеевна Бунина; нар. 17 серпня 1939, Магнітогорськ, Челябінська область, РСФСР, СРСР — пом. 9 липня 2017, Київ, Україна) — радянська, українська та російська акторка, народна артистка України (1992)[1][2][3][4].
| Ірина Олексіївна Буніна | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Ирина Алексеевна Бунина | ||||
 | ||||
| Фото 1960-х років | ||||
| Народилася |
17 серпня 1939 Магнітогорськ, СРСР | |||
| Померла |
9 липня 2017 (77 років) Київ, Україна | |||
| Громадянство |
 СРСР→ Україна | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1961) | |||
| Заклад | Державний академічний театр імені Є. Вахтангова і Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки | |||
| Роки діяльності | 1961—2014 | |||
| Діти | Анастасія Сердюк | |||
| IMDb | ID 0120465 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
Біографія ред.
Народилася 17 серпня 1939 року в місті Магнітогорськ, РСФСР.
У 1961 році закінчила Московське театральне училище ім. Щукіна.
З 1961 року по 1966 рік — акторка Театру ім. Євгена Вахтангова в Москві.
З 1966 року — актриса Київського російського драматичного театру ім. Лесі Українки (нині — Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки).
В останні роки життя тяжко хворіла, перенесла декілька операцій. Померла 9 липня 2017 року у Києві[5][6]. Була кремована, прах похований в колумбарії Байкового кладовища (ділянка № 17\1отк, 50°24′55″ пн. ш. 30°30′15″ сх. д. / 50.4152861° пн. ш. 30.5044167° сх. д.).
Сім'я ред.
Представниця акторської династії. Батько — актор Олексій Бунін, мати — акторка Клавдія Буніна. Перший чоловік — актор Микола Гриценко. Дочка — акторка Анастасія Сердюк (від актора Леся Сердюка)[7]. Онука — акторка Клавдія Дрозд.
Ролі в театрі ред.
- «Марія» (Салинського) — Марія
- «Сподіватися» (Щербака) — Олена Пчілка
В Театрі ім. Євгена Вахтангова ред.
- «Живой труп» (Льва Толстого) — Маша
- «Варвара» (О. Горького) — Монахова
В Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки ред.
- «Варвари» (Горького) — Надія Монахова
- «Влада темряви» (Льва Толстого). Режисер Борис Ерін. — Анисія
- «Пізня любов» (Островського) — Лебьодкіна
- «Різдвяні мрії» (за п'єсою Надії Птушкіної «Поки вона вмирала»). Режисер Ірина Дука. — бабуся-мати
Ролі в кіно ред.
- 1959 — Отчий дім — листоноша
- 1960 — Люблю тебе, життя! — Груня
- 1961 — Артист із Коханівки — Марина
- 1964 — Мати і мачуха — агроном
- 1964 — Вірте мені, люди — Ніна Єлисєєва
- 1969 — Щовечора в одинадцять — Катя
- 1970 — Африканич — Катерина, дружина Афріканича
- 1972 — Найостанніший день — Віра Кукушкіна
- 1973 — Абітурієнтка — Олена Василівна
- 1973 — Щовечора після роботи — Лідія Іванівна Рокотова, директор школи
- 1973-1983 — Вічний поклик — Лушка
- 1977 — Тривожний місяць вересень — Варвара
- 1979 — Поїздка через місто (Любов під псевдонімом)
- 1979 — Біла тінь — Ліпеха
- 1980 — Дивна відпустка (3 серії) —
- 1981 — Жінки жартують серйозно — співробітниця НДІ
- 1983 — Грачі — Галина Грач
- 1983 — Вир — Уляна (Київська кіностудія художніх фільмів)
- 1983 — Миргород та його мешканці — Агафія Федосіївна
- 1986 — Прем'єра в Соснівці — Антоніна
- 1986 — Міст через життя —
- 1986 — Будинок батька твого — Уляна
- 1990 — Мої люди — Тамара
- 1999 — День народження Буржуя (15 серій)
- 1999 — Аве Марія
- 2001 — Леді Бомж
- 2002 — Бабин Яр — Поліна
- 2005 — Братство — княгиня Рєпніна
- 2006 — Повернення Мухтара 3 (8-а серія — «З днем народження, дідусь!») — Варвара
- 2008 — Повернення Мухтара 4 (65-я серія — «Колір заздрості») — Галина Іванівна
та інші фільми…
Нагороди ред.
- Заслужена артистка УРСР (1974).
- Народна артистка України (1992)[1][2][3][4].
- Лауреат премії «Київська пектораль» (2009) у номінації Оргкомітету «За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва»[4].
Примітки ред.
- ↑ а б В. А. Гриневич. Рік 1939 / Україна: Хроніка XX століття (Довідкове видання) — Київ, 2007, сторінка 143[недоступне посилання з лютого 2019] із засланням на книгу Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядник: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; За ред. А. В. Кудрицького. — К., 1997. — С.91.
- ↑ а б Виктор Янукович поздравил народную артистку Украины Ирину Бунину с юбилеем [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б Ю. А. Кравцов. Основы киноэстетики. (Теория и история кино) Справочнометодическое пособие по истории киноискусства. Часть II. История отечественного кино. Санкт-Петербург. 2005 г. [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.) — сторінка 163
- ↑ а б в «Бронек»+«Пектораль» 2009 [Архівовано 12 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Померла актриса фільмів «Вечный зов» та «Тривожный месяц вересень» Ірина Буніна. Детектор медіа. 12.07.2017. Архів оригіналу за 1 червня 2018. Процитовано 13.07.2017.
- ↑ В Киеве умерла известная актриса /Лайм, 12.07.2017/. Архів оригіналу за 19 травня 2018. Процитовано 12 липня 2017.
- ↑ Біда від ніжного серця. Розповідь про Буніну
Джерела ред.
- В Киеве похоронили известную актрису /Главред, 12.07.2017/ [Архівовано 15 липня 2017 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Олег Вергеліс «Біда від ніжного серця. Розповідь про Буніну» Олег Вергеліс («Дзеркало тижня», № 30 (758) 15 — 21 серпня 2009)
- Ірина Буніна на сайті openua.net
- Ірина Буніна на сайті kino-teatr.ru [Архівовано 6 січня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
- Ірина Буніна на сайті kinokolo.ua [Архівовано 1 січня 2009 у Wayback Machine.]
- Ірина Буніна. Фільмографія [Архівовано 26 червня 2015 у Wayback Machine.]