Петлюри, 3/25
Будинок працівників заводу «Транссигнал» — будівля архітектора Олексія Тація у стилі постконструктивізму, розташована на розі вулиць Петлюри і Назарівської
| Петлюри, 3/25 | |
|---|---|
.jpg) | |
|
50°26′39″ пн. ш. 30°29′55″ сх. д. / 50.4442166666944445° пн. ш. 30.49872222225000229° сх. д.Координати: 50°26′39″ пн. ш. 30°29′55″ сх. д. / 50.4442166666944445° пн. ш. 30.49872222225000229° сх. д. | |
| Статус | пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер № 247) |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ |
| Архітектурний стиль | постконструктивізм і сталінська архітектура[d] |
| Будівництво | 1935 |
| Адреса | вулиця Петлюри, 3/25 |
 | |
 Петлюри, 3/25 у Вікісховищі | |
Будівля стала яскравим прикладом поєднання конструктивістських і модернізованих неокласичних форм. Характерний для 1930-х років зразок пошуку архітектурного вирішення житлового будинку[1].
Рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 1107 від 18 листопада 1986 року будівлю поставили на облік пам'яток архітектури місцевого значення.
Історія ділянки ред.
Станом на 1882 рік, садибою № 3 володів Бонаверт Турчевич. У 1906 році власниками ділянки значились його сини Петро, Олександр й Альфред[2].
1922 року садибу націоналізували більшовики.
Будівництво і використання будівлі ред.
На початку 1930-х років наріжну ділянку відвели під житло для робітників та інженерно-технічних працівників заводу «Транссигнал». Житловий будинок за проєктом Олексія Тація у стилі постконструктивізму звели 1935 року[1].
Перший поверх у наріжній частині займала крамниця, у новітні часи — квартири.
Архітектура ред.
Цегляна будівля має чотири, а у наріжній частині — п'ять поверхів. У будинку кілька чорних і парадних входів, дві сходові клітки з двомаршовими сходами, одна — з тримаршовими.
Пластика обох фасадів динамічна, підсилена чергуванням тинькованих і фактурних площин. Портали, обрамлення вікон, тяги виділені фарбою. Фасад уздовж Назарівської вулиці виступає вперед. Він акцентується двома порталами заввишки в три поверхи. Входи й лоджії над ними заглиблені. Фасад на вулиці Петлюри короткий і симетричний. На центральній осі — вхід, який виділений так само порталом. Фасад складається з двох площин: основної і фонової. Фонова оздоблена дрібномасштабними плитами. На основній площині проєктувались панно на тему праці, а на розі — скульптура робітника (не реалізовано)[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в Будинок працівників заводу «Транссигнал», 1999, с. 476.
- ↑ Список власників на вулиці Симона Петлюри (1882—1914). Архів оригіналу за 22 грудня 2019.
Джерела ред.
- Гончаренко Марія. Будинок працівників заводу «Транссигнал» // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: А—Л. — К. : "Українська енциклопедія" імені Миколи Бажана, 1999. — Т. 1, ч. 1. — 476 с.