Симона Петлюри, 11/106

Будинок з іфритами
	Будинок з іфритами (1934-1936)
	50°26′37″ пн. ш. 30°29′50″ сх. д. / 50.44366388891666730° пн. ш. 30.49746666669444650° сх. д.Координати: 50°26′37″ пн. ш. 30°29′50″ сх. д. / 50.44366388891666730° пн. ш. 30.49746666669444650° сх. д.
Статус	пам'ятка архітектури та містобудування
Країна	Україна
Розташування	Київ
Архітектурний стиль	неоренесанс і еклектика (архітектура)
Будівництво	кінець ХІХ сторіччя
	Симона Петлюри, 11/106 у Вікісховищі

«Будинок з іфритами» — київський прибутковий будинок на розі вулиць Симона Петлюри і Саксаганського. Нумерація з боку вулиці Симона Петлюри — № 11, а з боку Саксаганського — 106. Через дорогу розташований будинок № 108/16.

Наріжний вхід будівлі декорований фігурами іфритів.

Будинок — зразок раннього періоду київського еклектизму^[1].

Наказом Головного управління охорони культурної спадщини № 10/38-11 від 25 червня 2011 року споруду поставили на облік пам'яток архітектури і містобудування місцевого значення.

Будівництво і використання будівлі ред.

Будинок з іфритами (справа) і будинок № 108/16 (зліва)

Наріжна садиба належала Данилові Борисову. Станом на 1899 рік власником був фельдшер Юхим Коцюба^[2].

Житловий будинок зведений наприкінці ХІХ сторіччя.

На першому поверсі будинку були торговельні зали, згодом аптека^[1].

За тим же проектом, що і «Будинок з іфритами», майже одночасно споруджено на протилежному боці вулиці Саксаганського прибутковий житловий будинок № 135/13 із торговельними приміщеннями на першому поверсі. Нагляд та керівництво роботами здійснив інженер І. Бернштейн.

Архітектура ред.

Декор у вигляді іфритів

Триповерхова, цегляна, Г-подібна у плані, односекційна, чотириквартирна будівля має цоколь, підвал, похилий дах, шиферну покрівлю. Планування квартир — коридорне.

Фасади оформлені в стилі неоренесанс. Зрізане наріжжя — вузловий елемент об'ємно-просторової композиції. На ньому замикається площини обох чолових фасадів.

Обабіч входу до аптеки стоять фігури іфритів. Вони підтримують балкон другого поверху. Едикула з арковим склепінням на коринфських колонах завершується коробовою банею^[1].

Площини стін прорізають прямокутні вікна і великі вітрини на першому поверсі. Будинок завершується антаблементом, до якого входить карниз із дентикулами і модульйонами та фриз, оздоблений ліпними фестонами-гірляндами.

Осі обох фасадів акцентують різновеликі аттики: простий прямокутний — з боку вулиці Саксаганського і видовжений ступінчастий із круглою люкарною в арковій ніші над входом на сходову клітку з боку вулиці Симона Петлюри.

У підвіконних фільонках — ліпний декор у вигляді рослинних й меандрових орнаментів^[3].