Вікіпедія

Бугайов Олександр Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бугайов.

Бугайов Олександр Іванович (5 грудня 1923 року, с. Жданівка, Українська РСР, СРСР — 17 квітня 2009 року, Київ, Україна) — педагог, доктор педагогічних наук (1984), професор (1986). Заслужений діяч науки і техніки України (1991).[1] Учасник Другої світової війни.[2][3][4]

Бугайов Олександр Іванович
Народився 5 грудня 1923(1923-12-05)
с. Жданівка, нині Хмільн. р-ну Вінн. обл.
Помер 17 квітня 2009(2009-04-17) (85 років)
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор педагогічних наук
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Відмінник освіти України Медаль А. С. Макаренка

Біографія ред.

Народився 5 грудня 1923 року в с. Жданівка Хмільницького району на Вінниччині. В дитинстві залишився сиротою. Середню школу закінчив на «відмінно»[4] в 1941 р. і, за свідченнями джерел, «одразу ж після випускного вечора став на захист Батьківщини від фашистських загарбників».[3]

Участь у Другій світовій війні ред.

Після складних боїв у серпні 1941 р. військову частину новобранців, що брала участь в обороні Києва і якій вдалося уникнути оточення, було розформовано. За спогадами О. І. Бугайова саме тоді, після успішного складання вступних іспитів з математики та мови, він став курсантом артилерійського училища. Після закінчення військового училища 5 травня 1942 р. молодший лейтенант О. І. Бугайов  був направлений на фронт, згодом дійшов до Праги. Брав участь у звільненні Кіровоградщини. Двічі поранений. Після завершення Другої світової війни продовжив службу в Маньчжурії та Порт-Артурі, звідки був демобілізований в листопаді 1949 року у званні капітана артилерії. Нагороджений п’ятьма бойовими орденами та багатьма медалями.[4]

Освіта та кар'єра ред.

У 1952 року після демобілізації та лікування наслідків важких поранень вступив на фізико-математичний факультет Київського педагогічного інституту, який закінчив 1956 року з відзнакою, був відмінником, отримував іменну стипендію.[4]

  • З 1956 по 1960 працював учителем учителем фізики і трудового навчання в Ірпінській середній школі № 1 імені А. С. Макаренка Київської області;
  • з 1958 по 1961 навчався в аспірантурі на кафедрі методики викладання фізики Київського педагогічного інституту;
  • у 1963 році успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Взаємозв'язок вивчення фізики i виробничого навчання в середній школі (на матеріалі підготовки механізаторів сільського господарства)»;
  • з 1963 по 1965 працював у апараті Міністерства освіти УРСР начальником відділу навчально-методичної та наукової роботи управління вищих та середніх педагогічних навчальних закладів;
  • з 1965 по 1973 — доцент (а з 1966 — завідувач) кафедри методики навчання фізики Київського педагогічного інституту;
  • У  1983 році захистив докторську дисертацію і став другим в Україні доктором педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 — методика викладання фізики;
    • у 1986 році вченому присвоєно вчене звання професора;
  • з 1973 по 2008 рік — завідувач відділу методики фізики Інституту педагогіки АПНУ.[3][4]

За ініціативи та безпосередньої участі О. І. Бугайова на кафедрі розпочав роботу Всеукраїнський науково-методичний семінар «Актуальні питання методики навчання фізики в середній і вищій школі», що існує й досі. Завдяки зусиллям вченого в інституті започатковано видання республіканських науково-методичних збірників «Методика викладання фізики» та «Бібліотека передового досвіду», у яких друкувалися науково-методичні статті з актуальних проблем методики навчання фізики. У 2003 році в Інституті педагогіки під керівництвом О. І. Бугайова започатковано новий напрям дослідження — комп’ютерна підтримка навчання фізики й астрономії в загальноосвітній школі. Колектив науковців, створив педагогічні програмні засоби з фізики й астрономії.[4]

Помер 17 квітня 2009 р. в Києві. Похований на Північному цвинтарі.

Освітня робота ред.

Кілька років очолював науково-методичну комісію Міністерства освіти з фізичних наук, був одним з організаторів республіканських педагогічних читань, семінарів і конференцій,олімпіад з фізики. Проводив роботц з популяризації знань з дидактики фізики, узагальнення та поширення педагогічного досвіду в галузі навчання фізики. Був відповідальним редактором науково-методичних збірників «Методика викладання фізики» та «Методика викладання математики і фізики», збірників з досвіду навчання фізики, був членом редколегії і постійним автором науково-методичного журналу «Фізика та астрономія в школі» (з 1995).[3]

Досліджував теорії й методики викладання фізики в школі, займався розробленням змісту й структури шкільної фізичної та астрономічної освіти. Брав участь у створенні концепції диференційованого підходу до вивчення шкільних навчальних дисциплін та фізичної освіти в школах України, Державного стандарту шкільної фізичної освіти. Автор програм, навчальних планів і підручників з фізики та астрономії для середніх загально-освітніх шкіл.[1]

За час своєї діяльності О. І. Бугайов підготував близько 250 науково-методичних праць, серед яких монографії, підручники, навчальні і методичні посібники тощо.[4]

Професор підготував 5 докторів педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 — теорія і методика навчання фізики: О. І. Ляшенко (1996 р.), С. П. Величко (1998 р.), М. Т. Мартинюк (1998 р.),  М. І. Садовий (2001 р.);  Г. І. Імашев (2007 р., Казахстан). Під його керівництвом захистили кандидатські дисертації понад  40 учених, деякі з яких потім стали докторами наук, професорами.[4]

Основні праці ред.

За версією ЕСУ:

  • Вивчення атомної та ядерної фізики в школі: Посіб. К., 1982;
  • Фізика. Астрономія–7: Пробний підручник. К., 1994; 1998 (співавтор);
  • Фізика. Астрономія–8: Пробний підручник. К., 1996 (співавтор);
  • Фізика. Астрономія–9: Пробний підручник. К., 1999 (співавтор);
  • Фізика–7: Пробний підручник. К., 1999 (співавтор).[1]

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Бугайов Олександр Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
  2. ↑ Бугайов Олександр Іванович (1956). fmf.npu.edu.ua. Процитовано 26 липня 2023.
  3. ↑ а б в г д Тетяна Рудницька. До 100-річчя від дня народження Олександра Бугайова (1923–2009), українського педагога, фахівця з методики викладання фізики | Педагогічний музей України. Педагонічний музей України НАПНУ. Процитовано 18 лютого 2024.
  4. ↑ а б в г д е ж и к О.М. Топузов, О.І. Ляшенко, М.В. Головко. Олександр Іванович Бугайов: Учитель. Вчений. Громадянин (до 100-річчя від дня народження) // Вісник Національної академії педагогічних наук України. — 2023. — Т. 5, вип. 5 (2). — С. 1-5. ISSN Online 2707-305X

Джерела ред.

  1. Бугайов Олександр Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
  2. О.М. Топузов, О.І. Ляшенко, М.В. Головко. Олександр Іванович Бугайов: Учитель. Вчений. Громадянин (до 100-річчя від дня народження) // Вісник Національної академії педагогічних наук України. — 2023. — Т. 5, вип. 5 (2). — С. 1-5. ISSN Online 2707-305X
  3. Ніколюк Л.І. Олександр Іванович Бугайов: До 80-річчя від дня народження. Каталог виставки. — Київ : ДНПБ України, 2003.
  4. Олександр Іванович Бугайов: до 80-річчя від дня народження: каталог виставки / упоряд. Л.І.Ніколюк. — Київ : НАПН України ДНПБ України, 2003.
  5. М.І. Садовий. Олександр Іванович Бугайов – воїн, учитель, вчений // Проблеми сучасного підручника. — 2013. — Вип. 13. — С. 245-254.
  6. М. Головко. Видатні постаті вітчизняної дидактики. До 90-річчя від дня народження професора Олександра Івановича Бугайова // Рідна школа. — 2014. — № 4-5. — С. 68-72.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бугайов_Олександр_Іванович&oldid=42255687