Бракелі (балтійські)

Бра́келі (нім. Brackel, Brakel), або фон Бра́кель (нім. von Brackel, «Бракельські») — балтійський німецький шляхетний рід вестфальського походження. Піддані Данії, Швеції, Курляндії, Баварії, Росії. Родоначальник — Генріх Бракельський (лат. Heinricus de Brakele), нащадок вестфальських міністеріалів, який був васалом Єзель-Вікського єпископства у 1225—1248 роках. Його ймовірний син Зігфрід служив у капітаном у данському Ревелі. Їхні нащадки стали однією із найзаможніших лицарських родин данської Естонії, безперервна лінія яких прослідковується з середини XIV ст. від дерптського війта Клавеса, васала Ризького архієпископства. Курляндська гілка роду знана з XVI ст. Її відомим представником був курляндський ландгофмейтстер Казимир-Крістоф, що згодом служив російським послом у Данії і Пруссії. Ця гілка була зареєстрована у списках дворянства Російської імперії з 1841 року. З неї також походив баварський полковник Генріх-Рудольф, який отримав титул барона у Баварії в 1836 році. Шведська і фінська гілки роду були започатковані у XVII ст.; вони були вписані до реєстрів шведського (1756) і фінського лицарства (1818), але вигасли на початку ХХ ст. До сьогодні збереглася лише лівонська гілка, що потрапила до реєстру ліфляндського лицарства 1742 року.

Герб Бракелів (Балтійський гербовник)

Герб вестфальських Бракелів.

Герб

У срібному щиті коронована голова оленя натурального кольору, з рогами. Намет чорний підбитий сріблом. У клейноді оленячі роги.

Представники

• Фрідріх (?—?), курляндський ландгофмейстер. ∞ Гертруда фон Корфф.
  • Казимир-Крістоф (1686 — 1742), курляндський ландгофмейстер. ∞ Єва-Єлизваета фон Плеттенберг.
  • Луїза-Шарлотта ∞ Генріх-Георг фон Мірбах, курляндський ландгофмейстер.

Бібліографія

• Ättartavlor för de på Finlands Riddarhus inskrivna ätterna. Helsingfors, 1954, Band I.
• Brackel, P. Das Geschlecht von Brackel. Bad Honnef, 2004.
• Genealogisches Handbuch der baltischen Ritterschaften. Teil 4: Oesel, Görlitz, 1935, S. 652—654.
• Genealogisches Handbuch des Adels. Bd. 58, Adelslexikon, Bd. II, Boo-Don, 1974, S. 49..
• Genealogisches Handbuch der Baltischen Ritterschaften (Neue Folge). Hamburg, 2012, Bd. 2, S. 53—131.
• Elgenstierna, G. Den introducerade svenska adelns ättartavlor. Stockholm, 1925, Bd. I, S. 561 ff.
• Behrens, E. Deutsche Familiennamen in polnischen und russischen Adelsverzeichnissen des 18. und 19. Jahrhunderts. Polen, 1938. [1]