Відкрити головне меню

Віктор Леопольдович Бонч-Бруєвич (1923—1987) — радянський фізик-теоретик.

Бонч-Бруєвич Віктор Леопольдович
рос. Виктор Леопольдович Бонч-Бруевич
Народився 8 січня 1923(1923-01-08)
Москва
Помер 9 квітня 1987(1987-04-09) (64 роки)
Москва
Місце проживання СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність фізик-теоретик
Alma mater фізичний факультет МДУ
Сфера інтересів фізика
Заклад Московський технічний університет зв'язку й інформатикиd і Московський державний університет імені Ломоносова
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Fyodor Volkensteind
Аспіранти, докторанти Казарян Едуард Мушегович
Нагороди Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня

Батько — Леопольд Леонідович Авербах, літературний критик, редактор і партійний працівник; мати — Олена Володимирівна Бонч-Бруєвич (1904—1985), дочка В. Д. Бонч-Бруєвича, лікар. Закінчивши школу в 1941 році, добровольцем пішов в Червону Армію, брав участь в бойових діях спочатку в складі комуністичного батальйону, потім, після поранення — в десантних військах.

Після демобілізації закінчив фізфак МГУ і аспірантуру в Інституті фізичної хімії АН СРСР під керівництвом Ф. Ф. Волькенштейна; потім викладав в Московському інституті зв'язку, а з 1955 року працював на кафедрі фізики напівпровідників фізфаку МДУ.

Зіграв важливу роль в становленні теорії напівпровідників в СРСР. Спільно з Ф. Ф. Волькенштейном виконав основоположні роботи з теорії хемосорбції і каталізу на поверхні напівпровідників. Йому належать класичні результати по багаточастинковому обґрунтуванню зонної теорії кристалів методом двочасових функцій Гріна.

Одночасно з іншими дослідниками виконав піонерські роботи по теорії сильнолегованих напівпровідників. Найбільш відомі його дослідження з теорії нестійкостей в напівпровідниках. Приділяв велику увагу теорії невпорядкованих напівпровідників і проблеми стохастичних автоколивань в напівпровідниках.

У 1979 році він обіймав Гаусс-професуру в Геттінгенському університеті. Почесний доктор природничих наук університету імені Гумбольдта (Берлін, НДР). Ломоносовська премія (1980) за цикл робіт з дослідження доменної електричної нестійкості в напівпровідниках (спільно з І. А. Куровою).

У 1985 році нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня.