Богдан (Шпилька)
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (травень 2019) |
Богдан (в миру Теодор Іванович Шпилька; 8 березня 1892, Дмитровичі, Мостиський повіт, Галичина — 1 листопада 1965, Оттава) — єпископ Константинопольської православної церкви, предстоятель Української православної церкви в Америці, митрополит Евкарпійскій, вікарій Американської архієпископії.
| Богдан (Шпилька) | ||
| ||
|---|---|---|
| 28 лютого 1937 — 1 листопада 1965 | ||
| Попередник: | Йосиф (Жук) | |
| Наступник: | Андрій (Кущак) | |
| Діяльність: | священник | |
| Народження: | 8 березня 1892 Дмитровичі, Мостиський район, Львівська область, Україна | |
| Смерть: | 1 листопада 1965 (73 роки) | |
БіографіяРедагувати
Народився 8 березня 1892 року в селі Дмитровичі пов. Мостиска, в Західній Україні. Його батьки, Іван Шпилька і Катерина з роду Бардин, сільські господарі. Своїм синам старалися дати вищу освіту. За старшим братом Пантелеймоном, молодший Теодор пішов до української гімназії в Перемишлі, яку закінчив у 1913 році[1]. Того ж року вписався на богословів в Станиславові. Продовжував богословські студії в Грацу і закінчив їх 1917 р. на богословському факультеті Львівського університету у Львові.
Брав активну участь в організації Лемківщини и для боротьби проти окупантів. Він був особливо активний при організації комітету Оборони Лемківщини в повітах Сянік і Риманів. Після проголошення Західноукраїнської республіки богослов Теодор Шпилька працював у відділі постачання при міністерстві внутрішніх справ. Після поразки ЗУНР і входження її території до складу Польщі в 1919 році виїхав до Відня, де вступив в Експортну академію. Під час навчання був головою Товариства українських студентів при Експортній академії.
Після закінчення академії в 1923 році виїхав до Чехословаччини і вступив на юридичний факультет при Українському вільному університеті в Празі, ставши абсольвентом права. Потім поїхав на Закарпаття, де займався педагогічною роботою.
Тут він прийняв дияконську та священницьку хіротонію від архієпископа Празького і всієї Чехословаччини Саватія (Врабеца), що знаходився в юрисдикції Константинопольського патріархату. 15 травня 1936 року прийняв пропозицію стати єпископом Української православної церкви в Америці, яка позбулася єпископського очолення після смерті Йосипа (Жука). 8 грудня 1936 року переїхав США, де був прийнятий в юрисдикцію американської архієпископії Константинопольського патріархату архієпископом Афінагором (Спіру). 17 грудня 1936 року прийняв чернецтво з ім'ям Феодосій (або по-українськи Богдан) і зведений в сан архімандрита.
28 лютого 1937 року в грецькій церкві Пресвятої Трійці Нью-Йорку відбулася його хіротонія на єпископа Евкарпийского, вікарія Американської архієпископії Константинопольського патріархату з управління українськими парафіями. Хіротонію здійснили архієпископ Афінагор і єпископ Калліст (Папагеоргопулос). Митрополит Богдан, який тоді керував приблизно 45-ма парафіями і місіями, також мав деякий початковий успіх у залученні парафій від неканонічної УПЦ в США, у зв'язку з його більш поміркованими поглядами порівняно з Іоанном (Теодоровичем).
Мав певний успіх у залученні до Православ'я корінних американців і висвятив понад дванадцять у священний сан без богословської освіти. Здебільшого це духовенство виявилося ненадійним; винятком став майбутній архієпископ Димитрій (Ройстер).
Автор православного катехізису українською та англійською мовами та пропагандистських брошур. Випускав журнал «Український вісник».
У 1949 році він короткий час входив до складу новозаснованої «Української й Карпаторуської Митрополії всієї Північної й Південної Америки», яку було проголошено 13 березня цього року в його катедрі. Разом із ним сюди ввійшли митрополит на спочинку Польської православної церкви Іларіон (Огієнко) (якого було проголошено «митрополитом УПЦ всієї Північної і Південної Америки») та інший ієрарх Константинопольського патріархату — єпископ Орест (Чорняк). Проте, ця митрополія не отримала продовження, бо вже 28 квітня того ж року із неї вийшов єпископ Орест,[2] а митрополит Іларіон кінцево відмовився від існування цієї митрополії у серпні 1951 року.[3]
У 1958 році був визначений титулярним митрополитом з колишнім титулом.
Після 1957 року активність митрополита Богдана все більше знижувалася, в основному через похилий вік, через що він втратив частину своїх парафій.
Помер 1 листопада 1965 року в Оттаві.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Звідомлення виділу «Кружка родичів» при Державній Гімназії з українською мовою навчання в Перемишлі за шкільний рік 1935—36 з альманахом п.н. «З юних днів, днів весни» з нагоди 40-ліття першої матури, с. 144
- ↑ Іван Власовський. Нарис історії Української Православної Церкви т. 4 кн. 2. с.365-366
- ↑ О.Тимофій Міненко. Оснування в Канаді Української Православної Митрополії, с.64.
ДжерелаРедагувати
- http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1937/Svoboda-1937-044.pdf [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.